48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.

Гуситський рух -- це багатопланове суспільне явище – боротьба класів, реформація церкви, спроба змінити соціально-політичний лад; також це рух національного характеру проти засилля німців у країні. Рух отримав свою назву від імені одного з лідерів –Яна Гуса.

Хронологічно гуситський рух охоплює період з 1400 по 1471 р. В ньому прийнято виділяти два періоди:

• підготовчий етап (1400-1419 рр.);

• етап гуситської революції (1419-1471 рр.).

В періоді гуситської революції 1419-1471 рр. виокремлюються три фази:

• 1419-1421 рр. -- фаза найвищого розмаху революції і ініціативи радикальних верств населення.

• 1422-1437 рр. – фаза боротьби всередині країни і перехід гуситів в наступ проти Європи, спроба дати руху міжнародного розмаху.

• середина 30-х рр. – 1471р. -- шлях реформованого чеського суспільства до внутрішньої організації, до компромісу з оточуючим світом, боротьба за утримання досягнутих рубежів.

Соціально-економічні протиріччя у чеському суспільстві викликані незадоволенням існуючими порядками та їх критикою. Природно, що протест вилився в релігійній формі, оскільки інші форми були мало ефективними або просто виключалися.

Реформаційні ідеї значно поширилися і в Празькому університеті – одному з центрів інтелектуального життя Європи. Празький університет був тісно пов’язаний з Паризьким і Оксфордським університетами, де його вихованці завершували свою освіту. В Оксфорді празькі студенти познайомилися з творами англійського реформатора Джона Віклефа (1320 – 1384). Саме вони переписували їх і близько 1398 р. завезли на батьківщину.

Празький університет втратив свій міжнародний характер і перетворився на центр діяльності прихильників реформації. Все це сприяло вступу у суспільно-релігійне життя магістра Празького університету Яна Гуса.

Ян Гус виступав за зміну порядків церкви, за повернення церковного життя до традицій перших віків християнства, до заповідей Христових. Виступаючи за ліквідацію несправедливості, аморальності, експлуатації, він в основному виступав за мирний шлях досягнення цих цілей, хоч і не виключав застосування збройної боротьби.

Така антицерковна спрямованість викликала занепокоєння церковного кліру. У 1414 р. Ян Гус був викликаний на церковний собор, що проходив у місті Констанца. Там йому запропонували відмовитися від своїх поглядів. Однак, він не прийняв цю пропозицію, був узятий під варту і через 8 місяців ув’язнення як єретик і спалений на вогнищі.

Звістка про смерть Яна Гуса швидко долетіла до Праги. По всій країні розпочалися хвилювання. В країні посилився процес формування політичних груп. Феодали, бюргерство, університетські магістри й інші заможні верстви населення головним своїм завданням ставили домогтися причащання із чаші для мирян (хлібом і вином) відповідно з усіма економічними, соціально-політичними і культурними наслідками. Ця група отримала назву чашників (утраквістів).

Радикальні верстви суспільства цими вимогами не обмежилися. Окрім чаші для мирян, вони вимагали більш глибоких реформ: встановлення суспільного ладу, заснованого на вченні Біблії. Це радикальне крило отримало назву таборитів від імені пагорба, де знаходився їхній центр.

В розпалі повстання помирає король Вацлав ІУ. Королівський стіл мав зайняти брат Вацлава Сигізмунд Люксембурзький. Праві гусити в серпні 1419 року виробили умови, запропоновані Сигізмунду Люксембурзькому, щоб визнати його чеським королем. Ці вимоги отримали назву „Чотири празькі статті”: І. Гарантія причащання мирян із чаші. ІІ. Свобода закону Божого. ІІІ. Секуляризація церковного майна. ІУ. Визнання існуючого порядку в містах. Радикальні гусити на ці пропозиції не пристали. В Празі вибухнуло ще з більшою силою повстання. В 1419-1421 рр. гуситська революція досягла свого апогею.

Коли виникла загроза незалежності Чехії у зв’язку з першим хрестовим походом у 1420 р. чашники і таборити об’єднались. У битві поблизу гори Витків гусити на чолі з Яном Жижкою розгромили військо німецького імператора.

Нова фаза гуситського руху ознаменувалась відходом Яна Жижки від Табору в 1423 р., а також війною між гуситами і внутрішніми католиками. Хрестові походи, що відновилися в 1427 р. закінчились невдачею для німців. По смерті Яна Жижки таборитів очолив Прокіп Великий. В цей час гуситські походи спрямовуються проти Німеччини і виходять за межі країни. Проте в середовищі гуситів відбувається розкол.

Після невдалого хрестового походу 1431 р. чеські католики запропонували гуситам почати переговори. Переговори проходили у Базелі, але тоді угоди досягти не вдалося. Панська коаліція чашницької і католицької шляхти почала готуватися до відкритої боротьби. У битві під Ліпанами 30 квітня 1434 р. гусити на чолі з Прокопом Голим зазнали поразки від армії панської коаліції.

Таким чином ідеологічна гегемонія католицької церкви порушилося. Битва під Ліпанами і підписання Базельських компактів ознаменували перехід до нової фази гуситського руху, що являла собою боротьбу за закріплення завоювань і їх визнання феодальною Європою.

У 1444 р. главою гуситської церкви стає Ян з Рокицан, а вищим гетьманом Східно-чеського союзу був обраний 24-хрічний Іржі із Подебрад. В 1458 р. Іржі із Подебрад був обраний чеським королем. Очоливши країну, Іржі як представник чашників поставив на меті утримати результати гуситської революції. Політична лінія Іржі мала позитивне значення, оскільки, припускаючи посилення центральної влади, він намагався обмежити свавілля панства. Але завершити централізацію країни він так і не зміг. З його смертю в 1471 р. завершилась доба гуситської революції.

Гуситська війна закінчилася поразкою але в цілому чашники отримали перемогу. Розпочалося створення нової чеської церкви. Суспільство на релігійному ґрунті зазнало розколу. З’являється нова ідеологія, генератором якої виступає “Община чеських братів”.