- •1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи
- •2. Формування цивілізованого суспільства - доба раннього залізного віку на території України
- •3. Східні слов’яни в іу -на поч. Іх ст.: доба воєнно-політичних союзів і племінних княжінь. Полянська земля та заснування старокиївської династії.
- •4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів у 60-х рр. Іх - першій половині х ст.
- •5. Держава та суспільство Київської Русі у середині х – першій чверті хі ст. Русь у системі міжнародних стосунків.
- •6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.
- •7. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади у період стабілізації та полі центризму Київської Русі (30-ті рр. Хі - перша третина хіі ст.).
- •8. Південно-Західна Русь у період феодальної роздробленості (40-і рр.XII – середина XIV ст.). Велике Галицько-Волинське князівство: етапи суспільно-політичного розвитку.
- •9. Монгольський фактор в руській історії: історіографія проблеми, сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на північно-західних і північно-східних руських землях.
- •10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
- •11. Українські землі в складі Речі Посполитої: політичний та соціально-економічний розвиток ( сер. XVI - сер. XVII ст.)
- •12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
- •13. Українська національна революція (1648-1676рр.) та створення козацько-гетьманської держави.
- •14. Україна за часів гетьманування і. Мазепи. Посилення інкорпораційних процесів у складі Російської імперії (кінець XVII- 20-рр. XVIII ст.).
- •15. Спроби збереження та причини і фактори втрати української козацької державності у XVIII ст.
- •16. Культура україни в XIV – XVIII ст.
- •17. Політичний переустрій східної європи
- •18. Імперська національно-регіональна політика урядів росії та австрії на українських землях у пер. Пол. Х1х ст..
- •19. Австрійська революція 1848-49 рр. Та західна україна.
- •20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.
- •21. Реформи в російській та австро-угорській імперіях
- •22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
- •23. “Політизація” українського національного руху в російській імперії в останній чверті х1х – на поч. Хх ст.. Револю ційна українська партія.
- •24. Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі західної україни (50-80-і рр. Х1х ст.).
- •25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
- •26. Утвердження радянсько-комуністичного режиму
- •27. Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1920-30-ті роки.
- •28. Етапи входження України до складу срср і втрата незалежності (1919-1925 рр.)
- •2 Етап (грудень 1920 - грудень 1922) – формування договірної федерації.
- •3 Етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення срср.
- •29. Неп в Україні: причини, появи, особливості, досягнення і прорахунки.
- •30. Соціально-економічні перетворення в Україні у 1920-х-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та їх наслідки.
- •2. Зросла обороноздатність держави за рахунок галузей військово-промислового комплексу.
- •3. Ліквідовано безробіття.
- •4. Знизився життєвий рівень населення.
- •31. Політика коренізації в 20-30-ті рр.: суть, зміст, значення.
- •32.Формування тоталітаризму. Сталінізм і політико-ідеологічні процеси в усрр у 1930-х.
- •33. „Українське питання” напередодні та початковому етапі другої світової війни.
- •34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
- •35. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х років: основні тенденції та особливості.
- •36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)
- •37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.
- •38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
- •39.Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості.
- •40. Проголошення суверенітету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента.
- •41.Гетьманат і Директорія як історичні форми українського державотворення.
- •42. Державотворчі процеси в Україні в першій половині 90-х рр. Хх ст. Соціально-економічні та політичні проблеми на шляху розбудови української держави.
- •43. Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси особливості.
- •2. Етап позапарламентського розвитку багатопартійності (1991-1998 рр.)
- •3. Етап формування парламентської багатопартійності (з 1998 р.)
- •44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
- •46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
- •45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).
- •47. Давні держави у західних і південних слов’ян (іх-хіі ст.): суспільний устрій, християнізація, типологія державотворення та історичне значення.
- •48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.
- •49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
- •5.0.Московська держава у хуі – на початку хуіі ст.: концепція політичної влади, дві кризи державності, соціальні наслідки опричнини та смутного часу.
34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
Перший етап Другої світової війни для України розпочинається вже у вересні 1939 р., коли згідно таємного протоколу до пакту Молотова-Рібентропа СРСР вводить свої війська на територію Західної України (17-18 березня 1939 р.). Таким чином на початку Другої світової Галичина, Західна Волинь, Північна Буковина і Південна Бесарабія опинились у складі УРСР.
Другий етап почався з нападом Німеччини на СРСР (22 червня 1941р.).
На Україну наступала група німецьких армій „Південь”. За перші три тижні німецькі війська просунулись вглиб УРСР на 400-600 км. завдаючи поразок радянській армії (знищено 3/5 військ, що перебували в українських округах )
Причини поразок радянських військ на початку війни:
- раптовість нападу;
- незавершеність процесу переозброєння СРСР (82 % озброєння – старого зразка);
- масові репресії наприкінці 30-х років проти армійського командного складу;
- некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва;
- міжнародна ізоляція Радянського Союзу, відсутність надійних союзників;
- досвідченість і відмобілізованість армії Німеччини краща укомплектованість, більш досконала воєнна техніка та озброєння.
Зазнаючи поразки на фронтах радянська влада в тилу досить успішно провела цілу низку заходів для переводу радянської економіки і життя на воєнні рейки:
1. Проводиться воєнна (з України 2,5 млн. чол.) і трудова мобілізація населення.
2. Проводяться жорсткі каральні заходи по наведенню порядку і ліквідації потенційних ворогів влади (знищено 40-50 тис. в’язнів українських тюрем)
3. Евакуюються промислових підприємств, закладів культури, населення (перебазовано понад 550 великих підприємств тридцяти галузей промисловості)
Німецький окупаційний режим.
Від самого початку війни німецьке керівництво на окупованих територіях реалізовує „Генеральний план Ост”, який передбачав на етапі війни максимальне використання економічних і трудових ресурсів завойованих областей, а в подальшому перетворення їх на життєвий простір німецької нації. Реалізація плану мала деякі відмінності на території України, залежно від зон окупації і адміністративного підпорядкування.
1. Німецька зона окупації. Включала три регіони, які підпорядковувались окремим адміністраціям.
А. Рейхскомісаріат Україна. Включав в себе більшу частину території УРСР. Окупаційний режим тут мав найбільш жорсткі форми.
- організовано чітку систему вилучення і вивезення продовольства (збережено колгоспи, вивезено 9,2 млн. тон зерна, 622 тис. тон м’яса);
- проводиться цілеспрямоване винищення населення з метою підірвати “біологічну силу” українців (знищено 215 сіл, вбито 3,9 млн. цивільного населення);
- вивозиться в Німеччину працездатне населення (бл. 2,2 млн.);
- переселення в Україну німецьких колоністів (за роки окупації бл. 45 тис.)
- ліквідовуються українські культурні заклади крім початкової школи, та української преси, які залишаються під контролем адміністрації.
Б. Дистрикт Галичина. Був частиною польського Генералгубернаторства і включав Галичину і Західну Волинь. Окупаційний режим виконуючи ті самі завдання, проте був м’якшим:
- дозволено створити представницький орган українців – Український земельний комітет на чолі з К. Паньківським;
- адміністрація формує систему місцевого самоуправління у вигляді міських та районних управ;
- допускається відносно вільний культурний розвиток регіону (освіта, театр, преса)
3. Румунська зона окупації. Включала Північну Буковину і Трансністрію (Північно-Східна Україна з м. Одесою).
Режим у вказаних регіонах був більш ліберальним, ніж в німецькій зоні. Але забороняється будь-які прояви українського націоналізму.
4. Угорська зона окупації. Включала Закарпаття.
Рух опору на території України.
Жорстка окупаційна політика досить швидко налаштувала проти нової влади широкі верстви населення, що призводить до активізації руху опору.
В Україні рух опору розвивався в двох напрямах:
1. Партизанський рух і радянське підпілля.
Організовувався і підтримувався радянським керівництвом, яке в червні 1942 р. створює координаційний центр – Український штаб партизанського руху на чолі з Т. Строкачем. Серед найвідоміших партизанських командирів О. Федоров, С. Ковпак, О. Сабуров, М. Наумов.
2. Націоналістичний руху опору.
На початку війни обидві частини ОУН (остаточний розкол на мельниківську і бендерівську частини відбувся в лютому 1940 р.) співпрацювали з німецьким командуванням. Вони забезпечували армію вермахту розвідданими, зформували два легіони „Роланд” і „Нахтігаль”.
Залишки ОУН переходять у підпілля і готуються до збройної боротьби проти німецьких окупантів.
В націоналістичній течії руху Опору можна виділити три організаційні начала:
1. Військові формування Бульби-Боровця „Поліська Січ”-УПА. В серпні 1943 р. загони Боровця були насильно включені в склад ОУНівської УПА.
2. Націоналістичне підпілля ОУН-М. В середині 1943 р. підпорядковане УПА.
3. Збройні формування і підпілля ОУН-Б. Весною 1943 р. розрізнені загони ОУН(Б) були реорганізовані в Українську повстанську армію (УПА), яка стає координаційним центром націоналістичного руху Опору.
Визволення України.
Найзначніші військові кампанії періоду:
1. Визволення Лівобережної України (серпень-жовтень 1943 р.) Взято Сталіно, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Суми, Чернігів, Полтаву.
2. Форсування Дніпра, битва за Київ (кінець жовтня – 6 листопада 1943 р.) В ході операції загинуло 260 тис солдатів радянської армії.
3. Корсунь-Шевченківська операція (січень – грудень 1944 р.). Оточено і знищено 80-тисячне угрупування німецьких військ, яке дало можливість звільнити Правобережну Україну і приступити до звільнення Західної України..
4. Кримська наступальна операція (квітень-травень 1944 р.). Витіснено німців з Криму.
В ході визволення України радянські війська були реорганізовані в чотири Українські фронти. В результаті мобілізаційних заходів на визволених землях, більшість особового складу наступаючої в Україні армії склали українці.