110. Облік розрахун­ків з різними дебіторами.

Облік розрахунків за дебіторською заборгованістю з розрахунків ведеться на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами». За дебетом рахунка відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом — її погашення або списання.

Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає у випадках:

1. У разі переплати податків

У такому випадку в державного бюджету та соціальних фондів виникає забор­гованість перед підприємствами в сумі переплачених податків або платежів. Вона може бути повернута на рахунок підприємства або зарахована в майбутніх періодах за борги, що будуть нараховані.

При виникненні дебіторської заборгованості за податками і платежами склада­ються такі облікові записи:

Дебет 64 «Розрахунки за податками і платежами»;

Дебет 65 «Розрахунки зі страхування»;

Кредит 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

2. За авансами виданими

Якщо підприємство виплатило аванс постачальнику, то в постачальника вини­кають зобов'язання з відвантаження матеріалів, товарів тощо. В обліку операції з видачі авансів і взаємного зарахування заборгованості відображаються записами:

1. Сплачено постачальникові аванс за матеріали, товари, роботи, послуги:

Дебет 371 «Розрахунки за виданими авансами»;

Кредит 301 «Каса в національній валюті»;

Кредит 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

2. Отримано від постачальника матеріали, товари, роботи послуги:

Дебет рахунків матеріальних запасів 20, 22, 28;

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Одночасно на суму ПДВ:

Дебет 641 «Розрахунки за податками»;

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

3. Зарахування заборгованості за поставлені матеріали, товари, роботи, послуги:

Дебет 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

Кредит 371 «Розрахунки за виданими авансами».

1. З нарахованих доходів

Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів виникає, якщо підприємство нараховує доходи від використання його активів іншими сторонами, імовірність отримання яких ним визнається. Це можуть бути відсотки, дивіденди, роялті.

Нарахування відсотків здійснюється в тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користу­вання активами.

Дивіденди нараховуються підприємством, якщо воно утримує на балансі довго­строкові інвестиції — акції.

Дебі­торська заборгованість за платежами з роялті визнається за принципом нарахування згідно з економічним змістом укладеної угоди.

2. Із внутрішніх розрахунків

Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків виникає за умови, якщо підрозділи об'єднання або філії без права юридичної особи, включаючи адмінуправління, мають заборгованість перед даним підприємством. Така заборгованість може виникати у разі внутрішньої передачі цінностей чи іншого майна. При виникненні дебіторської заборгованості з внутрішніх розрахунків складаються такі облікові за­писи:

1. За внутрішньої передачі запасів:

Дебет 682 «Внутрішні розрахунки»;

Кредит 20 «Виробничі запаси»;

Кредит 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

Кредит 28 «Товари».

2. За внутрішньої передачі основних засобів:

Дебет 682 «Внутрішні розрахунки»;

Кредит 10 «Основні засоби».

Одночасно на суму зносу:

Дебет 131 «Знос основних засобів»;

Кредит 10 «Основні засоби».

3. З підзвітними особами

Підзвітні особи — працівники або власники підприємства, які отримали кошти з каси підприємства для забезпечення потреб, пов'язаних з його господарською дія­льністю. Суми, що видаються готівкою працівникам «під звіт», обмежуються рі­шеннями Національного банку України (НБУ). НБУ накладає обмеження на розмір та час використання отриманих коштів.

Кошти підзвітним особам видаються:

— для придбання товарів і послуг;

— покриття витрат у відрядженні.

Аванс на придбання товарів і послуг повинен бути використаний не пізніше від наступного дня з дня їх отримання з банку. Сума, за якою здійснюються розрахун­ки з однією юридичною особою за один день, не повинна перевищувати 10 000 грн.

Аванс на відрядження має підтверджуватися звітом в 3-денний термін з дня по­вернення з відрядження.

Видача коштів під звіт оформляється видатковим касовим ордером на основі розпорядження керівника підприємства за умови браку попередньої заборгованості за отриманими авансами.

Сума авансу на придбання товарів і послуг визначається виходячи з господарсь­ких потреб з урахуванням обмежень НБУ.

Сума авансу на відрядження визначається, з вартості проїзду до місця відря­дження і назад, розрахункових витрат на готель та кількості днів відрядження.

Порядок оплати і норми видатків за відрядженнями визначаються постановою КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кор­дон» від 23.04.1999 № 663 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон (затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59 зі змінами).

Протягом усього терміну перебування у відрядженні за працівником за основ­ним місцем роботи зберігається середній заробіток або оклад з усіма доплатами.

Після повернення з відрядження працівник складає в 3 денний термін авансовий звіт про здійснені документально підтверджені (окрім добових) витрати. Працівни­кові компенсуються обумовлені підприємством витрати на проживання в готелі, ви­трати на бронювання готелю, витрати на побутові послуги, що надаються в готелі, витрати на проїзд до місця відрядження і назад, витрати на постіль — за умови на­дання відповідних чеків та рахунків, які підтверджують факт здійснення витрат. До­бові нараховуються за кожен день перебування у відрядженні, включаючи день виїз­ду та приїзду. Невикористана сума авансу повертається в касу підприємства.

Якщо підзвітною особою здійснювалось придбання товарів і послуг, то вона на підставі первинних документів, які підтверджують здійснені господарські витрати, також складає авансовий звіт.

Рахунки з підзвітними особами відображаються в обліку на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Сальдо субрахунка може бути як дебетовим, так і кредитовим. У балансі воно відображається розгорнуто: дебетове сальдо — у складі оборотних активів, кредитове — у складі поточних зобов'язань.

Основні господарські операції за субрахунком відображаються записами:

1. Видано аванс підзвітній особі:

Дебет 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

Кредит 30 «Каса».

2. Після подання авансового звіту зараховано здійснені видатки на відрядження або на придбання товарів і послуг:

Дебет 20 «Виробничі запаси»;

Дебет 23 «Виробництво»;

Дебет 91 «Загальновиробничі витрати»;

Дебет 92 «Адміністративні витрати»;

Дебет 93 «Витрати на збут»;

Дебет 94 «Інші витрати операційної діяльності»;

Кредит 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

3. Повернення невикористаної підзвітної суми:

Дебет 30 «Каса»;

Кредит 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

4. Утримано з працівника суми, на які не подані підтверджувальні документи:

Дебет 30 «Каса»;

Дебет 661 «Розрахунки за заробітною платою»;

Кредит 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Після затвердження керівником авансового звіту придбані запаси оприбуткову­ються на склад. Якщо їх сума незначна, вони списуються на витрати без оприбут­кування за актом на списання. При цьому складається запис:

Дебет 20 «Виробничі запаси»;

Дебет 23 «Виробництво»;

Дебет 91 «Загальновиробничі витрати»;

Дебет 92 «Адміністративні витрати»;

Дебет 93 «Витрати на збут»;

Дебет 94 «Інші витрати операційної діяльності»;

Кредит 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Невикористані суми авансу повертаються в касу підприємства. Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами ведеться за кожною під­звітною особою у Відомості 3.2. При цьому вказуються: залишок заборгованості перед кожною підзвітною особою на початок звітного місяця, отримання підзвіт­ною особою сум з каси, списання заборгованості відповідно до поданих авансових звітів та залишок заборгованості на кінець звітного місяця. Узагальнені підсумки Відомості 3.2 включаються в Журнал № 3.

4. До іншої поточної дебіторської заборгованості відносять:

• заборгованість працівників за іншими операціями, крім довгострокової;

• за товари, придбані в кредит або за позиками;

• заборгованість за розрахунками за претензіями;

• заборгованість за розрахунками з відшкодування матеріальних збитків;

• заборгованість за розрахунками з оплати праці;

• заборгованість за розрахунками з постачальниками;

• іншу поточну дебіторську заборгованість.

Облік розрахунків за претензіями

Претензії постачальникам пред'являються в разі невиконання або неповного ви­конання ними умов укладених договорів:

• постачання матеріалів, товарів, робіт, послуг неналежної якості;

• постачання матеріалів, товарів, робіт, послуг у неповному обсязі;

• невідповідність цін та тарифів на матеріали, товари, роботи, послуги;

• несвоєчасна поставка матеріалів, товарів, робіт, послуг;

• порушення інших умов, передбачених договором. Підставою для визнання в обліку претензій є акти приймання вантажів, комер­ційні акти, рішення арбітражних судів та інші.

У всіх випадках визнання претензій до постачальників підприємством на суму претензій складається такий обліковий запис:

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями»;

Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

На суму визнаних штрафів, пені, неустойок:

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями»;

Кредит 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки».

При сплаті постачальником визнаних претензій і штрафних санкцій складаються записи:

Дебет 31 «Рахунки в банках»;

Кредит 374 «Розрахунки за претензіями».

Якщо банком помилково була списана сума коштів з рахунка підприємства або помилково зарахована на рахунок, то він зобов'язаний уже наступного дня після виявлення помилки виправити її. При помилковому списанні коштів:

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями»;

Кредит 31 «Рахунки в банках».

При повернені банком коштів підприємства на його рахунок:

Дебет 31 «Рахунки в банках»;

Кредит 374 «Розрахунки за претензіями».

При помилковому зарахуванні коштів:

Дебет 31 «Рахунки в банках»;

Кредит 374 «Розрахунки за претензіями».

При списанні помилково зарахованих коштів підприємства з його рахунка:

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями»;

Кредит 31 «Рахунки в банках».

Аналітичний облік розрахунків за претензіями ведеться окремо за кожним випад­ком визнання претензій та кожним постачальником.

Розрахунки з відшкодування матеріальних збитків

Матеріальні збитки можуть здаватись підприємству через недостачі та втрати товарно-матеріальних цінностей.

Недостачі і втрати можуть бути в межах норм природних втрат (які визначають­ся чинним законодавством за окремими видами цінностей) і наднормативні.

Недостачі в межах норм природних втрат, виявлені при оприбуткуванні ціннос­тей, включаються до первісної вартості запасів. При цьому складається така корес­понденція рахунків:

Дебет 20 «Виробничі запаси»;

Дебет 28 «Товари»

Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Якщо недостача в межах норм природних втрат виявлена під час інвентаризації цінностей, то вона списується на собівартість реалізованої продукції (товарів).

При цьому складається обліковий запис:

Дебет 90 «Собівартість реалізації»;

Кредит 20 «Виробничі запаси».

Недостача запасів понад норму природних втрат, за якими не виявлені винні особи, відноситься на витрати звітного періоду, якщо на час виявлення недостачі винуватця не встановлено:

Дебет 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей;

Кредит 20 «Виробничі запаси».

Одночасно вона обліковується на позабалансовому рахунку 072 «Невідшкодо­вані нестачі і втрати від псування цінностей». Якщо виявляються винні в недоста­чах матеріально відповідальні особи (з якими укладено договір про матеріальну відповідальність), то сума втрат, які вони повинні компенсувати, визначається По­рядком визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псуван­ня) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 (зі змінами та доповненнями). При цьому для розрахунку суми, що підлягає компенсації винними особами, можна скористатися формулою:

,

де: Н — розрахункова сума недостач, які відносяться на винну особу; — балансова вартість майна, за яким виявлено недостачі; — індекс інфляції; ПДВ — сума податку на додану вартість; АЗ — сума акцизного збору.

Приклад. Виявлено недостачу понад норму природних втрат при інвентаризації цукру на суму 800 грн. За актом інвентаризаційної комісії вона віднесена на винну особу.

Якщо недостача запасів виявляється при інвентаризації і відноситься на винну особу, то вона повинна відображатися в обліку на дату завершення інвентаризації. Основні операції за прикладом відображаються в обліку таким чином (табл. 2.7).