299. Сутність. Завдання та функції управлінського обліку

Управлінський облік (Внутрішньогосподарський облік) – Система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього контролю та коригування у процесі управління підприємством.

Управлінський облік – процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки та передачі інформації, яка використовується управлінською ланкою для планування і контролю виробничої діяльності та оцінки можливих тенденцій розвитку всередині підприємства.

Предметом УО є виробнича діяльність підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

Основне завдання: надання неупередженої інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень відповідними управлінськими ланками підприємства.

Об’єктами є витрати.

Функції:

1) Планування - детальне формулювання дій, спрямованих на досягнення конкретного результату з метою як довгострокового, так і короткострокового планування в системі УО.

2) Контроль – по закінченню звітного періоду на основі інформації, складаються звіти про виконання бюджету за кожним центром відповідальності, в якому здійснюється порівняльний аналіз запланованих та фактично досягнутих результатів.

3) Оцінка. На основі звітів про виконання бюджетів оцінюють діяльність персоналу підприємства і завдяки цій інформації налагоджується обмін даними між окремими службами підприємства.

4) Прогностична – забезпечення перспективного планування і координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу і оцінки фактичних результатів діяльності.

5) Стимулювання.

* Функції з точки зору управління: інформаційна, планування, оцінка, контроль, мотиваційна...

300. Класифікація витрат з метою оцінки запасів і визначення фінансового результату.

Поділ на прямі та непрямі зумовлений способом включення витрат до складу СВ того чи іншого об’єкта.

Прямими вважаються витрати, які відносяться на об’єкти обліку без попереднього розподілу, лише на підставі первинних документів, а непрямими – витрати, які не можна віднести безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Прямі витрати можна віднести безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом. Це означає, що при розв’язанні питання щодо віднесення витрат до певного об’єкта слід керуватися принципом співвідношення витрат і вигід. Так, наприклад, якщо витрати на віднесення вартості цвяхів до кожного конкретного виготовленого стільця перевищують саму вартість цвяхів, то доцільніше й дешевше розподіляти ці матеріали між виробами непрямим шляхом, тобто пропорційно до прямих витрат.

301. Класифікація витрат з метою прийняття управлінських рішень і контролювиконання.

Прийняття управлінських рішень передбачає вибір з кількох альтернатив тільки одної. При цьому виникають:

Релевантні – витрати, які різні для різних альтернатив.

Нерелевантні – витрати, однакові для всіх рішень (витрати, які стосуються минулого, а також майбутні витрати, якщо вони залишаються незмінними для будь-якого рішення).

Приклад: Накопичення амортизації обладнання при прийнятті рішення щодо продажу буде нерелевантними.

При прийнятті рішень до уваги беруться тільки релевантні витрати.

При прийнятті рішень слід враховувати і можливі витрати.

Дійсні витрати – які вимагають витрачання грошей або інших ресурсів, і завжди відображаються на рахунках БО і документуються.

Можливі витрати – виникають у тому випадку, якщо підприємство відмовляється від одного рішення на користь іншого, тобто це – втрачені доходи. Вони не показуються на рахунках і не документуються (приклад: втрачений дохід у вигляді орендної плати).

Контрольовані – витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив (приклад: контроль використання матеріалів та ЗП начальником цеху).

Неконтрольовані – амортизація, тощо.