297. Робочі та підсумкові документи аудитора в аудиті фінансової (бухгалтер­ської) звітності.

Метою перевірки фінансової звітності незалежним аудитором є висловлення думки про рівень об'єктивності, за яким звітність характеризує фінансовий стан, результати діяль­ності, а також рух коштів відповідно до загальноприйнятих бухгалтерських принципів.

Аудитори збирають свідчення для того, щоб оцінити, чи об'єктивно складена фінансова звітність, а також для надання відповідного аудиторського висновку. Якщо зібрано досить свідчень, які дозволяють зробити висновок про те, що фінансова звітність навряд чи вве­де в оману користувача, то аудитор дає висновок про її об'єктивність і вважає за можливе зв'язати своє ім'я з цією фінансовою звітністю. Якщо ж факти, які мали місце до і після складання фінансової звітності, свідчать про те, що насправді звітність була представлена необ'єктивно, то, швидше за все аудитору доведеться доводити, що він провів аудит належ­ним чином і зробив обґрунтований висновок.

Хоча аудитор - не гарант об'єктивності наданої фінансової звітності, на нього покла­дається значна відповідальність за повідомлення користувачів про те, чи вірно вона пред­ставлена. Якщо аудитор вважає, що звітність представлена необ'єктивно, або якщо він не може прийти до певного висновку (через брак зібраних аудиторських свідчень чи через інші перешкоди), то він зобов'язаний повідомити про це користувачів за допомогою свого ауди­торського висновку.

Зміст цілей аудиту полягає в тому, щоб зібрати потрібну кількість актуальних свідчень, а потім вирішити, які фактичні дані необхідно збирати в конкретних обставинах, при яких проводиться аудит. Цілі залишаються тими ж при різних перевірках, але фактичні дані будуть різними залежно від обставин.

Аудитор визначає, чи дійсно потрібно було включати до фінансової звітності суми, що там зафіксовані. Порушенням у цьому випадку буде внесення якої-небудь суми реалізації в журнал реалізації та у головну книгу, якщо цієї реалізації насправді не було. Дана мета аудиту досягається при перевірках аудитором тверджень адміністрації про наявність і ви­никнення.

Аудит спирається на визначений набір методів його організації, що допомагають зібрати достатню кількість свідчень. Процес аудитування містить у собі чотири фази:

1. Планування та розробка аудиторського підходу.

2. Тестування контрольних моментів та перевірка господарських операцій.

3. Перевірка статей балансу.

4. Завершення аудиту та складання висновку.

В аудиті існують способи, за допомогою яких аудитор може збирати свідчення, щоб досягти цілей, що стоять перед ним. Вибір аудитором свого підходу визначається двома найважливішими міркуваннями: необхідно зібрати достатню кількість свідчень, щоб ауди­тор міг узяти на себе професійну відповідальність, а крім того, вартість накопичених свідчень повинна бути мінімальною. Перша умова більш важлива, але і мінімізація вартості також необхідна, якщо аудиторська фірма хоче бути конкурентоздатною і приносити прибуток. Якщо не існує особливої необхідності, то перевірка вартості аудиторських свідчень не буде важкою. У цьому випадку аудитори будуть додавати одне свідчення до іншого, поки не переконаються, що немає ніяких істотних неточностей.

Робочі документи при аудиті фін.звітності:

• програма аудиту фін.звітності

• тест відповідності залишків на початок звітного року залишкам на кінець минулого року

• аналіз пробного балансу

• тест відповідності даних звіту про фінансовий стан в частині даних за відповідний період минулого року

• аудит розрахунку та відображення податку на прибуток

• аналіз пробного Звіту про фін.рез

• таблиця додаткової вибірки для розкриття окремих рядків Звіту про рух грош\коштів

• тест приміток до фін.звітності