213. Імітаційна модель керування запасами (логічна структурна схема).

Логічна структурна схема імітаційної моделі задачі пошуку оптимальної стратегії керування запасами складається з двох контурів — зовнішнього і внутрішнього. Зовнішній контур реалізує схему проведення експериментів за методом Бокса–Уїлсона (див. Тему 12), тобто на цьому рівні визначаються точки факторного простору, в яких відбувається імітаційний експеримент для визначення цільової функції — сумарних витрат на постачання.

На вхід до внутрішнього контура надходить пара чисел (вектор) , визначених згідно з процедурою руху в напрямі антиградієнта або в околі базової точки факторного простору. Після проведення машинного експерименту в точці і статистичної обробки результатів моделювання дістаємо значення цільової функції , яке відсилається на зовнішній контур моделі для прийняття рішення щодо подальшого проведення експерименту.

На вхід до внутрішнього контура надходить пара чисел (вектор) , визначених згідно з процедурою руху в напрямі антиградієнта або в околі базової точки факторного простору. Після проведення машинного експерименту в точці і статистичної обробки результатів моделювання дістаємо значення цільової функції , яке відсилається на зовнішній контур моделі для прийняття рішення щодо подальшого проведення експериментів.

214. Імітація випадкових подій, Схема випробувань за "жеребкуванням".

У загальному випадку під час імітаційного моделювання часто виникає потреба імітувати випадкові події, які можуть мати різне призначення. Випадкові події імітуються згідно зі схемою випробувань за «жеребкуванням», сутність якої полягає у такому. Нехай у результаті спроби може настати одна з n несумісних у сукупності подій що утворюють повну групу, причому де — ймовірність появи події . Якщо є генератор випадкових чисел РВП [0, 1], то схему випробувань за «жеребкуванням» можна подати так.

1.Розбиваємо відрізок [0, 1] на n частин завдовжки Координати точок поділу відрізка

2. Обираємо — наступне число із РВП [0, 1]. У разі, коли , вважаємо, що відбулася подія . Справді, за такої схеми

Розглянемо імітацію рівноймовірних подій, що утворюють повну групу:

Відношення у такому разі має вигляд або Індекс події, що настає, визначається співвідношенням k = [n] + 1, де [...] — ціла частина числа. Виконується нерівність

215. Імітація еволюційних процесів у динамічних моделях.

Процеси безперервного, поступового розвитку системи в часі імітують з допомогою динамічних моделей. Такі процеси називають еволюційними.

Існують два способи побудови динамічних імітаційних моделей, тобто процедури відтворення еволюційного процесу на ЕОМ: однорідне градуювання системного часу (принцип часового приросту  t ); неоднорідне градуювання системного часу (принцип особливих станів).

Однорідне градуювання. Згідно з цим підходом у моделі використовується сталий приріст системного часу по часовій осі. При цьому весь імітований період часу розбивається на хронологічно впорядковану множину відрізків завдовжки t.

За допомогою машинної програми виконуються обчислювальні процедури для t-го відрізка часу, потім ті самі процедури повторюються для (t +1)-го відрізка і т.д. Якщо події t-го відрізка часу приводять до тих чи інших наслідків, котрі мають ураховуватися в подальших обчисленнях, то ЕОМ зберігає потрібну інформацію про ці події в своїй пам’яті і звертається до неї, коли настає відповідний момент часу. застосування цього способу іноді призводить до нераціональних витрат машинного часу.

Неоднорідне градуювання. За такого способу система моделюється в часі від події до події. Алгоритм моделювання за принципом особливих станів системи складається з кількох кроків: 1) визначається подія з мінімальним часом, тобто найбільш рання подія; 2) модельному часу надається значення часу появи найбільш ранньої події; 3) визначається тип події; 4) залежно від типу події виконуються відповідні дії; 5) перелічені кроки повторюються до закінчення часу моделювання.