- •1.Мета та завдання дисципліни “Істор. Укр. Культури”. Її звязок з іншими культурами.
- •2. Основні культурологічні концепції.
- •5.Культура та цивілізація . Поняття про артефакт.
- •6. Поняття про контркультуру. Контркультури України.
- •7.Поняття про субкультури. Субкультури України.
- •8. Масова та елітна культура, їхні прояви в Україні.
- •10.Національна природа культури та міжнаціональна культура, їхні прояви в Україні
- •11. Поняття Півночі, Півдня, Заходу та Сходу як культурних ареалів
- •12. Культурна зона та культурний регіон
- •13.Специфіка європейської культури. Українська культура серед інших європейських культур.
- •14.Первинні європейської культури
- •15. Ідея рівноправності культур у сучасному світі
- •16. Поняття культурної ідентифікації
- •17. Релігійний культ і культура в їхньому генетичному зв’язку
- •18. Проблема походження релігії
- •30. Конфліктність як стабільний фактор існування суспільства.
- •31.Еволюція та революція в суспільному житті.
- •32. Соціально-правова культура первісного суспільства.
- •36.Специфіка наукового і ненаукового пізнання світу.
- •37. Система наукового знання (класифікація наук).
- •38.Зародження й формування науки в системі культури.
- •43. Школа й виховання як чинник культури
- •62.Модернізм в літературі й мистецтві україни.
- •55.Проблема українського бароко.
- •56.Літературно-мистецький пошук України епохи просвітництва.
- •57.Літературно-мистецький пошук України у XIX ст.
- •63.Літературно-мистецька діяльність Київської Русі.
- •64. Літературно-мистецька діяльність гетьманської доби.
- •65.Українська творчість в умовах чужоземного поневолення.
- •66. Трагедія і надія українського митця у хх-ххі ст.
32. Соціально-правова культура первісного суспільства.
У свідомості людей палеоліту відбулася диференціація свого та чужого. Навіть жінка тут вважалася власністю і часто здобувалася силою; власністю були й діти, яких можна було, наприклад, принести в жертву ідолові.
Вчені характеризують ранній період людського суспільства як проміскуїтетну орду (проміскуїтет – безладні статеві відносини), що з плином часу витісняється забороною кровозмішувальних союзів; регулювання шлюбних відносин кладе початок вирізненню того чи іншого роду. Роди групуються в племена та союзи племен. Якщо раніше всередині кожного племені існувала певна система самоуправління, яка сполучалася з владою вождя, то тепер група племен під проводом головного вождя утворювала зачаток народу, який відстоював своє право на життя та володіння тими чи іншими територіями у численних кривавих війнах.
Чоловіки в цей період переважно займалися мисливством, жінки – зберігали-годували в напівземлянці вогонь (здобутий з ураженого блискавкою дерева), збирали їстівні корінці та ягоди, приглядалися до диких рослин (насіння яких починали культивувати), плекали приручених тварин; на їхніх плечах лежало виховання дітей, ознайомлення їх з небезпеками навколишнього світу, розповідь про героїв племені, перекази священних передань тощо. Саме тому з роллю жінки пов'язаний перехід до осілого землеробства.
Майно, речі, стада свійських тварин і т. ін. – у тому числі жінки й діти – розумілося як загальне багатство племені, його “фонд”. Тому нерідко й шлюби, так само, як і матеріальні цінності, являли собою предмет колективного інтересу. На думку вчених, у палеоліті виникають, слід гадати, такі установи, як інститут старійшин, що чинять суд і визначають покарання, регулюють шлюбний обмін, ініціюють колективні роботи й компенсацію за них (сліди цього можна спостерегти в українській толоці).
З переходом від мисливства та збирання готових дарів природи до скотарства та землеробства відбувається й переорієнтація людського суспільства з матріархального ладу на патріархальний. Чоловіки вже не відлучаються надовго від сім'ї, не полюють тижнями в лісах та степах, а пасуть худобу й працюють у полі, на них лягає основне навантаження в праці та війні. Жінка, яка в епоху палеоліту започаткувала інтерес до осілого життя, до вивчення якостей природи, окультурення й одомашнення рослин і тварин, тепер підкоряється владі чоловіка як глави роду.
З винайденням нового металу – бронзи – розширюються товарний обмін і політичні контакти між окремими районами. Починаються постійні воєнні зіткнення за володіння худобою, землями, металом. У суспільстві з'являються воєнні керівники.
З часом виникає культ вождя, який диктує особливе ставлення до нього – як при житті, так і після смерті. Саме вождям присвячено перші заупокійні споруди – кургани (насипи над похованнями).
Цей процес спричинився до виникнення родоплемінної аристократії, яка утворила клас, що вже не родичався з простолюдом – підставою були воєнні подвиги предків або якісь інші заслуги перед спільнотою. Саме з цього класу формувалися жерці та старійшини.