- •1.Мета та завдання дисципліни “Істор. Укр. Культури”. Її звязок з іншими культурами.
- •2. Основні культурологічні концепції.
- •5.Культура та цивілізація . Поняття про артефакт.
- •6. Поняття про контркультуру. Контркультури України.
- •7.Поняття про субкультури. Субкультури України.
- •8. Масова та елітна культура, їхні прояви в Україні.
- •10.Національна природа культури та міжнаціональна культура, їхні прояви в Україні
- •11. Поняття Півночі, Півдня, Заходу та Сходу як культурних ареалів
- •12. Культурна зона та культурний регіон
- •13.Специфіка європейської культури. Українська культура серед інших європейських культур.
- •14.Первинні європейської культури
- •15. Ідея рівноправності культур у сучасному світі
- •16. Поняття культурної ідентифікації
- •17. Релігійний культ і культура в їхньому генетичному зв’язку
- •18. Проблема походження релігії
- •30. Конфліктність як стабільний фактор існування суспільства.
- •31.Еволюція та революція в суспільному житті.
- •32. Соціально-правова культура первісного суспільства.
- •36.Специфіка наукового і ненаукового пізнання світу.
- •37. Система наукового знання (класифікація наук).
- •38.Зародження й формування науки в системі культури.
- •43. Школа й виховання як чинник культури
- •62.Модернізм в літературі й мистецтві україни.
- •55.Проблема українського бароко.
- •56.Літературно-мистецький пошук України епохи просвітництва.
- •57.Літературно-мистецький пошук України у XIX ст.
- •63.Літературно-мистецька діяльність Київської Русі.
- •64. Літературно-мистецька діяльність гетьманської доби.
- •65.Українська творчість в умовах чужоземного поневолення.
- •66. Трагедія і надія українського митця у хх-ххі ст.
57.Літературно-мистецький пошук України у XIX ст.
Символізм — одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.
Під впливом европейського (й у великій мірі російського) символізму, як реакція проти літератури народницького реалізму, розвинулася модерна українська поезія поч. ХХ іст. Елементи і впливи символізму помітні у творчості Миколи Вороного, Миколи Філянського, Грицька Чупринки, у драматичних творах Олександра Олеся, в поезії поетів галицької «Молодої Музи», Василя Пачовського, Петра Карманського, прозаїка Михайла Яцкова. У літературній критиці ідеї символізму репрезентували Микола Євшан (Федюшка), Микола Сріблянський (Шаповал).
Український символізм сформувався організаційно вже після того, як з кінця 1910-х pp. закінчився період активізації російського символізму. Початки українського символізму пов'язані з ранньою творчістю Павла Тичини (1914-1917), Якова Савченка, Олекси Слісаренка, Дмитра Загула, Володимира Ярошенка, Клима Поліщука та ін.
Першим організаційним осередком українського символізму було створене в Києві 1918 р. з участю поетів Якова Савченка, Олекси Слісаренка, Павла Савченка, Михайла Семенка.
Володимира Кобилянського і Павла Тичини, як і діячів театру Леся Курбаса й Миколи Терещенка та художника Анатоля Петрицького, угруповання «Біла Студія» (назва за франц. ж. «Revue Blanche»). Вершинним виявом українського символізму стала збірка Павла Тичини, «Сонячні кларнети» (1918). У ньому перехрещувалися різні впливи, в тому числі й народницької поезії і чужих для cимволізму напрямів (футуризм і ін.). У порівнянні з европейським і російським символізмом український символізм був формально спізненим й епігонським напрямом. Характеристичною особливістю українського символізму було його усучаснення — намагання висловити з допомогою символістичних мотивів і засобів захоплене чи й заперечливе ставлення авторів до дореволюційної і революційної дійсности.
Впливами символізму позначена й рання театральна творчість Леся Курбаса і його Молодого Театру в 1917-1919.
раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів
63.Літературно-мистецька діяльність Київської Русі.
У розвитку культури Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа — самобутня культура східнослов'янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства. Значним був вплив візантійської культури. На відміну від Західної Європи, на Русі держава не підпала під владу церкви, і, відповідно, в культурі світські елементи були сильнішими. Намітилася прогресивна тенденція диференціації духовної культури. У відносно короткі терміни Київська Русь зробила величезний крок, вийшовши на загальноєвропейський культурний рівень, а в деяких її сферах перевершивши його. Нові віяння в культурі, більша регіональна своєрідність з'явилися у зв'язку з феодальною роздробленістю. Однак для закріплення і розвитку культурної динаміки Русь потребувала відновлення політичної єдності.
Введення християнства значно прискорило розвиток писемності і літератури на Русі. До особливостей писемної культури Русі треба віднести утворення двох типів літературної мови: церковнослав'янської і близької до просторіччя давньоруської. Першою писалася церковно-повчальна і житійна література, близькою до розмовної велося ділове листування, складалися юридичні акти («Руська правда»), літописи, пам'ятки світської літератури («Слово о полку Ігоревім»). Писемна література, яка сформувалася в Київській Русі на початку XI століття, спиралася на два найважливіших джерела — усну народну творчість і християнську традицію, що прийшла з сусідніх держав, насамперед Візантії.
Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. У той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва. Тому, сприйнявши багато чого з Візантії, вони виробили самобутній, неповторний стиль і створили справжні шедеври архітектури, живопису, прикладного мистецтва. Староруське мистецтво - живопис, скульптура, музика - із прийняттям християнства також пережило суттєві зміни. Поганська Русь знала всі ці види мистецтва, але в чисто поганському, народному виразі. Древні різьбяри по дереву, каменерізи створювали дерев'яні і кам'яні скульптури поганських богів, духів, живописці розмальовували стіни поганських капищ, робили ескізи магічних масок, що потім виготовлялися ремісниками; музиканти, граючи на струнних і духових дерев'яних інструментах, звеселяли племінних вождів, розважали простий народ. Христианская церква внесла в ці види мистецтва цілком інший зміст. Церковне мистецтво підпорядковане вищої цілі - оспівати християнського Бога, подвиги апостолів, святих, діячів церкви.