62.Модернізм в літературі й мистецтві україни.

Модернізм в українській літературі зовні постає в полеміці з народництвом у його тривіальному значенні ( „ просвітянство ” , утилітарне призначення мистецтва ) , але він же й виступає одним із спадкоємців народницької ( в широкому розумінні цього слова ) літератури 19 ст. Переважає бачення людини в розкутості її внутрішнього світу до інших , у зв’язках з народом як духовною соборністю . Водночас на кінець 19 ст. склалися передумови для суб’єктивного поглиблення такого бачення та для корелятивного з ним , близького до модернізму , трактування особистості , що виходить позасвідомої людини , непереборної відчуженості внутрішнього – інтимного світу індивіда , його нерозв’язного конфлікту з дійсністю , а у царині форми – з неможливості передати у загальних . масово зрозумілих висловах внутрішнього осяяння особистості. Модернізм в українській літературі характеризується трагічним розривом між духовністю та існуванням ( „ Камінний господар ” , „Лісова пісня ” Лесі Українки ) , наголошення на біологічну сутність людини , глибині природних інстинктів ( Г . Хоткевич , В . Винниченко ) , психологічне самозаглиблення та ослаблення зв’язків героя з оточенням (М . Коцюбинський, О . Кобилянська ) , розкриття стихійності масового , колективного життя ( М . Коцюбинський , М . Яцків ) .

Літературно-мистецький пошук України епохи Відродження.

Відродження або Ренеса́нс (фр. Renaissance -«Відродження») — культурно-філософський рух, який заснований на ідеалах гуманізму та античності.

У мистецтві Відродження— назва стилю, що прийшов на зміну готиці. В Україні на початку 16 — пол. 17 ст., за доби розвитку міст і зростання міщанського стану. Пам'ятки Ренесансу характерні насамперед для західних областей України, зокрема для Львова, до якого приїздили кваліфіковані майстри з мистецьких центрів Італії і Німеччини. Елементи Ренесансу помітні в перебудові (у Кам'янці-Подільському) і будові замків (Синявських у Бережанах ). Свідоцтвом раннього Ренесансу є кам'яниця Орсеттіх у Ярославі (1570), синагога в Сатанові (1532) й ін. У скульптурі Ренесанс дав спроби реалізму у лежачих або напівлежачих постатях на саркофагах (К. Рамультової у Дрогобичі, князя К. Острозького у Києві (1579). Шедевром архітектурно-декоративного різьблення доби Ренесансу є портал каплиці Трьох Святителів. У добу Ренесансу збагатилася дерев'яна різьба — вівтарна й іконостасна (у церкві св. П'ятниць у Львові, св. Духа в Рогатині, у Молчанському і Спасо-Преображенському соборах у Путивлі й ін.). В іконах Ренесанс відбився тільки спорадично, але його сліди ще помітні на початку18 ст. (Богородчанський іконостас 1705). Зате Ренесанс спричинився до емансипації портрета (К. Корнякта, В. Лянґиш), а ще більше помітний у графіці й мініатюрі (Пересопницьке євангеліє — 1550 — 51), а також у друкарстві.

У декоративно-ужитковому мистецтві впливи Ренесансу позначилися у декорі золотарських виробів — посуду, предметів церковного призначення, зброї, ювелірних прикрас тощо. Також відомий стиль Ренесансу у мебльовому мистецтві, кераміці, гаптуванні й вишиванні шовком, у яких в орнаментиці мотиви трилисника замінено акантом, гранатом, лілеями.

Для доби Ренесансу як на заході, так і у слов'янських країнах, зокрема в Україні, характеристичний синкретизм — сполучення теоретичних думок з галузі філософії, теології, політики і конкретних наук з гарною літературною формою (поетичною або реторичною).

У літературі й науці, поруч з тенденцією відродити культуру античності, йшли намагання культивувати людську індивідуальність, що мусить бути звільнена від авторитетів традиції, переживати й думати незалежно від них. В Україні вплив Pенесансу видно в українських словниках і граматиках 16 ст., у творах українських письменників, а ще більше на початку 17 ст. зустрічаються згадки про авторів Ренесансу (Джордано Бруно, Кардана та ін.).