2.Нецінова конкуренція.

З метою збільшення попиту на свій продукт фірма по­стійно шукає шляхи його удосконалення. Це підштовхує її до не­цінової конкуренції. Саме нецінова конкуренція є найпоширенішою формою для ринку монополістичної конкуренції.

Методи нецінової конкуренції можуть бути: а) пов'язані з удос­коналенням продукту; б) орієнтовані на рекламно-пропагандист­ську діяльність.

Продукт може удосконалюватися без докорінної зміни його спо­живацьких якостей (упаковки товару, його дизайну, способів про­дажу тощо). Однак у довготерміновому періоді фірми орієнтують­ся на розробку нових моделей товарів, які втілювали б у собі нові досягнення науки і техніки.

Досягти тимчасових переваг над конкурентами можна не тільки на основі реальних відмінностей свого товару, а й за рахунок актив­ної рекламної діяльності. Мета реклами — збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми.

Фірми досить багато уваги приділяють розробці рекламного по­відомлення. Вдала провідна ідея реклами, форма подання матеріалу, його обсяг — визначають кінцеву результативність усього реклам­ного процесу.

Вибір засобу інформації для надсилання рекламного повідом­лення залежить від його змісту, потенційних споживачів, типу рек­лами (інформаційна, переконлива чи нагадувальна) тощо.Вибір часу та місця.

У економічній науці роль реклами розцінюється суперечливо. Існують досить вагомі аргументи на користь реклами. Серед них, зокрема, такі:

1. Реклама надає інформацію, яка допомагає споживачам зроби­ти розумний вибір.

2. Кошти за розміщення реклами — це чи не найголовніше дже­рело доходів засобів масової інформації. Цей зовнішній ефект для глядачів та читачів виправдо­вує певні незручності, пов'язані з перенасиченістю рекламою засобів масової інформації.

3. Реклама стимулює удосконалення продукту рекламодавцем. Рекламна кампанія буде приречена на провал, якщо продукт не матиме хоча б частини тих властивостей, про які йдеться у реклам­ному повідомленні.

4. Реклама стимулює високий рівень споживацьких витрат, що створює позитивні передумови для економічного росту, збільшення зайнятості та врешті-решт підвищення загального добробуту нації.

Разом з тим, доцільно прислухатися і до аргументів проти реклами:

1. Головна мета реклами — переконувати, а не інформувати.

2. Витрати на рекламу є відносно непродуктивними, вони нічого або майже нічого не додають до процвітання суспільства. Хоча сама рекламна діяльність і створює додаткові робочі місця (рекламні агент­ства, засоби інформації тощо), однак при альтернативному викорис­танні рекламних коштів вони могли б принести більший суспільний ефект.

3. Реклама часом викликає негативні зовнішні ефекти, такі як збільшення споживання тютюнових виробів, алкоголю тощо.

4. Ефективність реклами низька, оскільки більша її частина має тенденцію до самонейтралізації. Таким чином, фірма, яка намагається максимізувати прибуток в умовах монополістичної конкуренції, досягає цього маневруванням співвідношенням "ціна-продукт", удосконаленням самого продук­ту та проведенням рекламно-пропогандистської кампанії

3.1 Закон попиту – зворотна залежність між ціною блага і його кількістю, яку готові купити споживачі

3.2 Монополія – модель ринку, де одна фірма є єдиним виробником продукту

5.Проаналізуйте графік і визначте кількість виробництва монополістом, монопольну ціну, прибуток, економічні витрати для суспільства та варіанти регулювання монополії. Розв’язання: Pm-ціна, яку встановлює монополіст, Qm-обсяг продукції монополіста. Прибуток П(Q)=TR(Q)=TC(Q). В точці (Pm; Qm)- прибуток максимальний, при умові MR=MC (точка М)

Білет 13

1.Ринкова пропозиція і крива. Ціновий та нецінові фактори.

Пропозиція-кількість товару (послуг), які можуть надати на ринок виробники (продавці) за певної ціни у певний період часу.

К рива пропозиції-це графічне відображення функції пропозиції. Крива пропозиції окреслює усі можливі комбінації між ціною і кількістю.

Закон пропозиції: залежність між ціною і кількістю є прямою.

Функція пропозиції-це залежність обсягу пропозиції блага від його ціни. Xs = f(P), де Xs-обсяг пропозиції, P-ціна.

Фактори впливу на криву пропозиції:

• Ціновий (діє уздовж кривої пропозиції)

• Нецінові:

Ціни на ресурси;

Технології виробництва;

Кількість продавців на ринку;

Податки та дотації;

Очікувані зміни цін;

Погодні умови;

Інституційні умови (формальні і неформальні правила поведінки);

Кількість споживачів.

2.Основні риси олігополістичного ринку

Характерні ознаки олігополістичного ринку:

1. головною ознакою олігополістичного ринку є панування па ньому кількох фірм. їх може бути від трьох до двадцяти, оскільки олігополія займає весь проміжок між чистою монополією та монополістичною конкуренцією.

Олігополістичний ринок формується за умови досягнення висо­кого ступеня концентрації виробництва.

Для його виміру використовується ціла система показників, се­ред яких такі:

• частка кількох найбільших виробників (як правило, чоти­рьох чи восьми) у загальному обсязі галузевого продажу.

• індекс Херфіндаля-Хіршмана (ІХХ), в основу розрахунку якого теж покладена частка окремих виробників на галузевому ринку продажу. Він розраховується за формулою

де d — частка кожної окремої фірми на галузевому ринку прода­жу, %.

Максимального значення цей індекс досягає тоді, коли галузь представлена однією чистою монополією (100² = 10 000). Тому, чим менший індекс Херфіндаля-Хіршмана, тим більш конкурентним можна вважати ринок.

Проте застосування зазначених показників не завжди реально відображає ступінь розвитку конкуренції, оскільки всі показники, як правило, розраховуються для загальнодержавного ринку. Реаль­но кожен ринок має свої обмежені географічні рамки.

2. Продукт, який виробляє олігополія, може бути як стандартним, так і диференційованим. Типовими олігополістичними ринками є ринки сталі та автомобілів.

3.Оскільки частка будь-якого виробника на загальному ринку відповідного товару досить значна, кожен з них може проводити самостійну цінову політику Однак слід враховувати, що результа­ти цього впливу багато в чому будуть залежати від реакції на дії одного учасника ринку з боку інших виробників.

4. Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Він не настільки заблокований, як це властиво для ринку чистої моно­полії, але існують подібні бар'єри для вступу в галузь.

Олігополістична модель ринку — майже така поширена модель, як і ринок монополістичної конкуренції. Це спричинено, зокрема, такими обставинами:

• при відносно незначній кількості виробників у більшості галузей є можливість досягти ефекту масштабу. У цьому разі перехід до великих фірм обов'язково супроводжуватиметься поглинанням конкурентів і переходом до олігополії;

• в економіці існує об'єктивне прагнення фірм до злиття, оскільки об'єднання кількох фірм може суттєво збільшити їхню частку і дати можливість новій структурі досягти вищих результатів.

3. Тест відкритого типу:

3.1. Перехресна цінова еластичність попиту – це процентна зміна величини попиту на товар при зміні ціни іншого товару

3.2. Монополістична конкуренція – це структура ринку, де присутня досить велика кількість виробників, кожний з яких володіє незначною часткою ринку, однак має обмежений вплив на рівень ціни

5.Визначте, які змінні витрати матиме типографія, якщо вона здійснює виробництво рекламних плакатів, при цьому використовує трьох працівників, середній продукт праці яких дорівнює 25 од./день, а заробітна плата кожного – 60 грн./день, а постійні витрати дорівнюють 100 грн. Розв’язок: змінні витрати VC=W*L=60*3=180грн. Загальна витрати TC=VC+FC=180+100=280грн; TP=AP*L=25*3=75грн.; Середні змінні витрати AVC=VC/TP=180/75=2,4грн. Середні витрати ATC=TC/TP=280/75=3,73грн.

Відповідь: змінні витрати дорівнюють 180грн за день, середні змінні витрати-2б4 грн.

Білет 14

1.Цінова еластичність попиту, фактори, вплив на загальний доход.

Еластичність попиту за ціною-показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1% ціни на благо уздовж даної кривої попиту на нього, тобто яким чином реагує зміна кількості попиту при зміні на 1% ціни. Еластичність попиту за ціною показує чутливість обсягу (величини) попиту до зміни ціни товару за умови, що всі інші фактори, які впливають на попит, залишаються незмінними.

Оскільки крива попиту має від’ємний нахил, то еластичність попиту за ціною змінюється від нуля до мінус нескінченності. Для практичного використання еластичність попиту за ціною беруть. Як правило, по модулю:

Якщо 0< <1-попит нееластичний

=1-попит з одиничною еластичністю

1 < < -попит еластичний.