29.Основні принципи сегментації ринку туристичного попиту.

Сегментація споживчого ринку туристичних послуг - це своєрідне мистецтво маркетолога, оскільки універсальної методики цієї справи не існує. Підхід до сегментації залежить від масштабів дослідження і визначається ступенем деталізації вимог. Потреби загальної оцінки, динаміки змін, порівняльного аналізу ринку будь-якого таксономічного рівня базуються на узагальнюючому підході до сегментації шляхом укрупнення сегментів на основі виділення основних характерних ознак. Оцінка споживчого ринку з позицій виробника туристичних послуг потребує деталізованого підходу з виділенням вузьких сегментів і є елементом конкретного маркетингового аналізу, що прислуговує розробці відповідних міроприємств з виробництва та просування продукту на ринок.  Сегментація ринку туристичного попиту або його структурування за комплексом ознак відповідно до потреб аналізу ґрунтується переважно на чотирьох основних принципах - географічному, демографічному, психографічному та поведінковому. 

Таблиця 4.2. Основні критерії, які описують ознаки покупців

Демографічний критерій	Географічний критерій	Суспільно-економічний критерій	Психографічний критерій
— вік; — стать; — громадянський стан; — розмір сім'ї; — цикл життя сім'ї	— місце проживання; — клімат; — величина міста	— професія; — джерела доходів; — Дохід на особу; — сукупний сімейний дохід; — стиль життя; — суспільна приналежність; — освіта	— особисті риси характеру; — мотиви; — ставлення до ризику; — схильність до ощадливості; — зацікавлення

Демографічний критерій іноді в літературі називають змінними, які описують сегментацію ринку .Цей критерій широко застосовують у туризмі з огляду на його однозначність і легкість виконання статистичної обробки.

30.Характеристика основних сегментів ринку попиту.

Сегментува́ння ри́нку — розподіл потенційних споживачів на групи на основі відмінностей в їх потребах, характеристиках та поведінці. Застосування концепції ринкового сегментування дозволяє підприємству (фірмі) досягти максимальної результативності маркетингової діяльності шляхом використання своїх сильних сторін з урахуванням реальних умов на ринку. Сегментування – це поділ усього ринку на окремі частини (сегменти), кожен з яких охоплює більш або менш однорідні групи потенційних покупців з приблизно однаковими споживчими перевагами і стереотипом поведінки.

Метою сегментування – є максимальне проникнення підприємства на ці сегменти ринку замість того,щоб розпилювати зусилля всьому ринку.

Політика сегментування ринку передбачає виділення окремих частин (сегментів) ринку, що відрізняється один від одного характеристиками попиту на товари та послуги і реакцією на маркетингові дії.

Значення політики сегментування полягає в тому, що:

використання нового способу сегментації ринку для продукції підприємства дозволяє уникнути гострої конкуренції;

сегментування може бути ефективним способом «омолоджування» продукції, що вступила у фазу зниження попиту, або надання її нового імпульсу попиту на ринку;

може дати можливість відносно невеликого підприємства втримувати свої позиції в галузі або виробництві, де її доводиться конкурувати з великими підприємствами.

Розрізняють 3 рівні сегментування:

стратегічне сегментування (макросегментування);

продуктове(товарне) сегментування (мікросегментування);

конкурентне сегментування (знаходження ринкової ніші).

Розрізняють такі методи сегментування ринку:

сегментування за вигодами;

побудова мережі сегментації;

сегментування на основі багатомірної класифікації;

сегментування на основі угрупувань;

сегментування на основі функціональних карт.

Метод сегментування за вигодами базується на відмінностях у системі цінностей споживачів і оснований на побудові моделі поведінки споживачів. Метод побудови мережі сегментації базується на використанні комбінації різних ознак сегментації. Цей метод використовують на рівні макросегментації для виділення базових ринків. Метод багатомірної класифікації дозволяє поділити споживачів на типологічні групи за параметрами споживчої поведінки. Суть цього методу полягає в одночасній багатомірній класифікації ознак споживчої поведінки. Метод угрупувань полягає в послідовному розподілі сукупності об’єктів на групи за найбільш значущими ознаками сегментації. При цьому одна з ознак виступає як системо утворювальна. Потім формують підгрупи, в яких значущість цієї ознаки значно вища, ніж в усій сукупності потенційних споживачів товару.