- •1.Сучасний стан і перспективи розвитку туризму.
- •2.Туризм як суспільне явище. Функції туризму.
- •3. Ринок послуг як складова світового ринку. Специфічність послуг, їх основні класифікації.
- •4. Характерні ознаки туристичного ринку.
- •5.Ієрархічні рівні геопросторової організації туризму
- •6. Індустрія туризму як міжгалузевий комплекс, її місце і роль у господарському комплексі країни.
- •7. Функціонально-господарська підсистема індустрії туризму.
- •10.Сутність і чинники формування національного ринку туристичних послуг.
- •11.Територіальна організація індустрії туризму, її елементи.
- •12. Класифікаційні ознаки туристичного ринку.
- •13. Територіальна організація індустрії туризму та її елементи.
- •14.Методика макрорегіональних досліджень туристичного ринку.
- •15. Методика дослідження національного туристичного ринку.
- •16. Оцінка умов і чинників функціонування національного турринку.
- •17. Комплексний аналіз рівня розвитку національного ринку.
- •18. Визначення напрямів розвитку турринку, стимулювання ринкової діяльності.
- •19.Методика геомаркетингового аналізу туристичного підприємства.
- •20.Класифікація видів реклами в туризмі.
- •21.Послідовність інформаційного забезпечення маркетингових досліджень.
- •22.Етапи дослідження ринку.
- •24.Оцінка ефективності маркетингової політики туристичного підприємства.
- •25.Класифікація умов і чинників формування попиту.
- •26.Структура витрат туриста.
- •27.Характеристика туристичного попиту.
- •28.Тип і характерні ознаки поведінки споживачів туристичних послуг.
- •29.Основні принципи сегментації ринку туристичного попиту.
- •30.Характеристика основних сегментів ринку попиту.
- •31.Територіальна диференціація та концентрація туристичного попиту.
- •32.Генеруючі та реціпієнтні ринки.
- •33.Мотиваційні групи споживачів за ціннісними туристичними приорітетами.
- •34.Особливості туристичного освоєння і етапність формування просторової організації туристичного споживання.
- •35. Зони туристичного споживання.
- •36.Поняття «тур». Класифікація турів.
- •37.Принципи та етапи розробки турів.
- •38.Класифікація маршрутів.
- •39.Графоаналітична модель організації маршруту.
- •40.Розрахунок вартості туру.
- •41.Основні етапи просування туру на ринок.
- •42. Життєвий цикл тур продукту.
- •43.Структура світового ринку послуг.
- •44.Транснаціональні компанії в туризмі.
- •45.Характеристика агентів туристичного ринку.
- •46.Сутність туроперейтинга.
- •47.Готельний бізнес як основа сучасної системи гостинності.
- •48.Динаміка і структура надання послуг розміщення іноземним туристам в Україні.
- •49.Ринок курортних послуг. Закон України «Про курорти».
- •50.Ринок транспортних послуг.
- •51.Порядок здійснення міжнародної туристичної подорожі.
- •52.Міжнародні організації та співробітництво в сфері туризму.
- •53.Сучасні тенденції світового ринку туристичних послуг.
- •54.Індустрія туризму України в світовому туристичному процесі.
- •55.Механізм обігу коштів на ринку тур послуг.
- •56.Особливості обігу інформації на ринку тур послуг.
- •57.Маркетинг туристичного ринку.
- •58.Роль персоналу і система підготовки кадрів у туризмі.
- •59.Кваліфікаційні вимоги фахівців туристичної галузі.
- •60.Конюнктура як інструмент оцінки стану ринкового середовища.
- •61.Конкурентоспроможність тур продукту.
- •62.Оцінка конкурентоспроможності України на субрегіональному ринку.
- •63. Конкурентні позіції України на туристичному ринку країн Центральної та Східної Європи.
- •64.Сутність туристичного споживання.
- •65.Обсяг і структура туристичного споживання.
- •66.Етапи витрат туриста.
- •67.Співвідношення попиту і пропозиції. Правило Вальраса.
- •68.Основні показники, що характеризують туристичний процес на світовому господарському рівні.
- •69.Регіональна структура туризму.
- •70.Провідні туристичні країни світу.
- •71.Особливості споживання туристичних послуг України.
22.Етапи дослідження ринку.
Дослідження ринку — це лише один з компонентів роботи зі збору інформації, де різні джерела, що знаходяться під контролем фірми, використовуються надалі відповідно до потреб підприємства, інтегруються, як правило, у глобальну систему інформації. Коли підприємство вже представлене на ринку, йому варто звернутися за допомогою свого закордонного та місцевого персоналу, своїх агентів по збуту чи навіть, у рамках угоди про співробітництво, своїх привілейованих клієнтів.
Наймані робітники і тим більше зовнішні стосовно підприємства партнери самі, звичайно, не беруть на себе роль інформатора, ця роль часто розглядається ними як дуже другорядна стосовно їх основних обов'язків. Вона сприймається як тягар тоді, як необхідно творче включення в систему. Фірма, що проводить дослідження, таким чином, повинна знайти засоби компенсації своїм інформаторам. І самою природною формою такої компенсації є надання вигод від інформації тим, хто її збирав. Так, домогтися активності регіональних дистриб’юторів можна, якщо кожному з них на підставі даних, що він особисто повідомляє, показати, як еволюціонує його ринок і, яке його положення стосовно інших дистриб’юторів.
Завдання фірм, що займаються міжнародними маркетинговими дослідженнями ускладнюється ще і тим, що наймані робітники чи партнери, що знаходяться за кордоном самі прагнуть знайти інформацію, а віддаленість і випливаюча з цього автономність сприяє такій поведінці. Створення і підтримка системи інформації з іноземних ринків дійсно є стратегічною метою, що вимагає уваги генеральної дирекції фірми.
Кому ж довіряється проведення маркетингових досліджень на місцях? Безсумнівно, що успіх таких досліджень, проведених за кордоном припускає, що забезпечено цілий ряд умов:
доступ до джерел інформації;
відпрацьована технологія збору даних;
розуміння й облік політичного, правового, соціального і культурного контексту, у якому розвивається ринок;
адаптація дослідження до потреб і вузьких місць підприємства.
Успіх заздалегідь не гарантований, і оскільки такі маркетингові дослідження вимагають від фірми, що вирішила їх здійснити, значних витрат, вибір виконавців заслуговує на більшу увагу. Звичайне підприємство використовує або власний персонал, або замовляє дослідження спеціалізованій фірмі. Це може бути або місцева фірма, що працює за кордоном, або входить у міжнародну мережу чи фірма із досліджуваної країни. Тут необхідно відзначити, що фірми мають власну службу вивчення іноземних ринків, украй рідкі. Однак, у міжнародних фірмах, що займаються маркетингом, тенденція полягає в тому, щоб виносити такі служби за межі компанії, завдяки чому забезпечується значна гнучкість і скорочуються структурні витрати. У той самий час, для дослідження зовнішнього ринку часто створюються тимчасові колективи, у першу чергу, – міждисциплінарні.
Маркетингові дослідження закордонних ринків можуть здійснюватися і зовнішніми фірмами, що, як правило, мають міжнародну спеціалізацію. Очікувана перевага звернення до зовнішньої фірми полягає у виконанні дослідження, що обумовлено компетентністю і досвідом виконавця. Однак, звертаючись до зовнішніх фірм, необхідно переконатися й у тому, наскільки ця компетентність придатна до досліджуваного регіону. Очевидно, що можна в досконалості володіти методикою проведення маркетингових досліджень в одній країні і мати серйозні труднощі з аналогічними дослідженнями в іншій країні. Щоб позбутися цього ризику, доцільно звертатися до фірм, розташованих у досліджуваній країні і досить компетентними у поставлених питаннях.