Площі озер парку за матеріалами досліджень різних організацій

№ п/п	Назва озера	Площа озер га
		Укр ДЛВУ “Укрдержліс-проект” 1993 р.	ПДРП “Північгеологія” 1983-1986 рр.	ГУ “Укргеокаптаж-мінвод” 1984-1985 рр.
1.	Світязь	2621		2750,0
2.	Пулемецьке	1569		1570,0
3.	Луки	673	677,7	665,6
4.	Перемут	146		149,4
5.	Острів’янське	257	236,2	251,0
6.	Пісочне	189		169,5
7.	Чорне Мале	36	34,9
8.	Соминець	43	47,8	27,8
9.	Мошно	36		36,5
10.	Климівське
11.	Линовець	9,5	12,0
12.	Звединка
13.	Ритець
14.	Люцимер	443		435,0
15.	Кримно
16.	Чорне Велике	82		72,6
17.	Озерце	13,4	20,9	15,5
18.	Карасинець	13,9	11,3	11,3
19.	Довге	12,0		8,8
20.	Плотиччя	11,0		5,5
21.	Кругле	8,6		7,7
22.	Навраття
23.	Олешно		10,2

Таблиця 2.3.

Розподіл площі озер за землекористувачами

№	Назва озер	Загальна площа	За землекористувачами
			Шацький НПП			Пуль­мівська с/р	Шацька сел. рада	Світя­зька с/р	Самій­ли­чів­ська с/р
			Пульмів-ське л-во	Мельни-ківське л-во	Світязьке л-во
1	Світязь	2622,0	840,0	374,0	1408,0
2	Пулемецьке	1568,0	1568,0
3	Луки	673,2	440,0	233,2
4	Люцимер	430,0			430,0
5	Острів'янське	255,0	255,0
6	Пісочне	187,0					187,0
7	Кримно	147,0		147,0
8	Перемут	142,0		142,0
9	Чорне велике	83,0			83,0
10	Соминець	43,0					43,0
11	Мошно	36,0		36,0
12	Чорне мале	31,0	31,0
13	Климівське	29,0				29,0
14	Довге	19,0			19,0
15	Карасинець	15,0					15,0
16	Озерце	13,7					13,7
17	Плотиччя	11,0		11,0
18	Кругле	9,0			9,0
19	Линовець	9,0						9,0
20	Олешно	5,9							5,9
21	Ритець	4,4				4,4
22	Звединка	3,8				3,8
23	Навраття	1,9					1,9
	Усього озер:	6338,9	3134,0	943,2	1949,0	37,2	260,6	9,0	5,9
	крім того:
	- дрібні водойми шту­чного походження	35,2
	- струмки	0,5
	- меліоративні канави	557,9
	Усього вод	6932,5

Примітки: 1.Деякі розходження у площі озер з даними 1992 року визначилися незначними змінами проходження берегових ліній у зв'язку з виготовленням державних актів на постійне користування землею для НПП та використанням топографічних карт масштабу 1:10000;

2. Дрібні штучні водойми представлені в основному затопленими ділянками давніх торфорозробок, копанок, ставків (у Шацькому лісництві).

В результаті досліджень, проведених Інститутом озерознавства АН СРСР в 1989 р. на території Шацького НПП отримана досить повна лімнологічна інформація про стан Шацьких озер. Останні відрізняються за багатьма показниками і являють собою широкий спектр водойм від оліготрофних до гіперевтрофних. За станом збереженості серед них є такі, що зберегли свій природний стан і такі, що зазнають різний за ступенем антропогенний прес. Накопичені дані дозволяють розділити існуючі озера на кілька груп, що дозволяє диференційовано підходити як до їх використання, так і до охорони.

Великі глибокі стратифіковані озера з площами дзеркал від 1,5 до 25 км² і глибинами більше 4 м:

а) Оліготрофні чи слабомезотрофні, прозорі (до 4 м) і малоколірні (до 13°), слабомінера­лізовані (електропровідність до 200 мкСм) із низьким вмістом біогенних елементів (Р<40 мкг/л), які знаходяться під слабким антропогенним процесом.

Озера: Світязь, Пісочне, Перемут.

б) Мезотрофні, з низькою прозорістю (менше 1,5 м), слабоколірні (до 36°), високомінера­лізовані (електропровідність більше 200 мкСм) з відносно високим вмістом біогенних елементів (Р=60-80 мкг/л, N=600-900 мкг/л), які мають сильне антропогенне навантаження.

Озера: Пулемецьке, Люцимер, Кримно.

Великі за площею (3-7 кв. км) нестратифіковані озера малої глибини (до 3-х м:

а) Мезотрофні з низькою прозорістю (менше 1,5 м), слабоколірні (до 36°), маломіне­ралізовані ( електропровідність біля 100 мкСм, з низьким вмістом біогенних елементів (Р-43 мкг/л, N-760 мкг/л, які знаходяться під слабим антропогенним пресом.

Озеро Луки.

б) Евтрофні з низькою прозорістю (менше 1,5 м), слабоколірні (до 38°), високомінера­лізовані (електропровідність близько 200 мкСм) з відносно високим вмістом біогенних елементів (Р-62 мкг/л, N-1010 мкг/л), які мають сильний антропогенний вплив.

Озеро Острів’янське.

Малі (до 0,5 км²) і мілкі (менше 2 м), заростаючі озера з берегами у вигляді сплави:

а) Мезотрофні з прозорістю до дна або близько 1 м, з підвищеною колірністю (до 45°), маломінералізовані (електропровідність 120-180 мкСм), як правило, з низьким вмістом фосфору (28-54 мкг/л) але підвищеним вмістом азоту (670-930 мкг/л), антропогенний вплив, на які слабо виражений через заболоченість берегів.

Озера: Кругле, Довге, Плотиччя, М.Чорне, Навраття.

Малі (до 1 км²) порівняно мілкі (менше 4 м), які знаходяться дуже сильним антропогенним впливом (урбанізовані стоки, стоки з сільськогосподарських полів:

а) Евтрофні чи гіперотрофні з дуже низькою прозорістю (біля 0,5 м), високо колірні (40-70°), дуже високої мінералізації (електропровідність 200-350 мкСм), з дуже високим вмістом біогенних елементів (Р-80-200 мкг/л , N-1000-2700 мкг/л).

Озера: В.Чорне, Климівське, Линовець.

Існує ще ряд малих озер, які мають індивідуальні особливості.

Оз. Зведенка має дуже високі колірність, мінералізацію і вміст біогенних елементів, внаслідок торфорозробок на його водозборі, мезотрофне.

Оз. Озерце має велику глибину (більше 4 м), високу прозорість (близько 3 м), малу концентрацію біогенних елементів і є мезотрофним. Однак характеризується високим ступенем мінералізації-електропровідність більше 200 мкСм.

Оз. Мошно по морфометрії відноситься до 3 групи, має повністю заліснений водозбір і внаслідок цього, високу колірність вод, низьку прозорість і виключно низьку електропровідність води, вміст біогенних елементів відносно високий, відноситься до евтрофного типу.

Оз. Карасинець і Соминець малі і мілкі, мають на відміну від озер 3 групи чітко виражені котловини з піщаними берегами. Основна різниця між ними полягає в першому випадку в відсутності, а в другому-наявності сільськогосподарської діяльності на водозборах. Це проявляється таким чином: в оз. Соминець, яке приймає стоки з полів, в порівнянні з оз. Карасинець, в 1,6 рази вища електропровідність води, а відповідно, підвищена мінералізація, в 2 рази вища колірність води, в 3 рази вищий вміст хлорофілу і в 1,5 раз вище концентрація біогенних елементів.

У результаті, рівень трофії оз. Соминець суттєво вищий, ніж у оз. Карасинець, яке не одержує сільськогосподарські стоки. Перше озеро знаходиться на останній стадії мезотрофії, а друге – лише слабомезотрофне.

Таким чином останній випадок, а також 4-та група озер є типовим прикладом антропогенного евтрофування озер. В даний час заходи по зниженню рівня трофії озер є дуже складними і потребують значних коштів. Найбільш ефективними є дії, спрямовані на збереження та покращання існуючого стану водойм і на недопущення збільшення рівня їх евтрофування. Такими заходами є: строге нормування рекреаційного навантаження на озера і раціональне ведення господарства, яке включає в себе зменшення норм застосування мінеральних добрив, створення і збереження водоохоронних зон навколо водойм, недопущення розорювання прибережних ділянок, заборону неочищених скидів в озера, в тому числі стічних вод з населених пунктів, а також неприпустимість зниження рівнів водойм.

Основними морфометричними характеристиками озерних форм, які визначають їх генезис є морфологічні складові озерної улоговини, гідрологічні та гідрохімічні характеристики озер та ступінь евтрофування.

Сучасний рельєф дна улоговини Шацьких озер визначається нагромадженням озерних відкладів. Донні відклади досліджуваних озер представлені різноманітними пісками, мулами і сапропелями. Особливості нагромадження донних відкладів улоговин визначаються літологічними особливостями відкладів басейнів та ложа озер, ландшафтними відмінностями водойми та їх змінами на протязі існування озера.

Розподіл відкладів по площі озерного ложа залежить від морфометричних показників улоговин і ступеня розвитку озерної екосистеми. Піщані відклади поширені до глибини 6-7 м, а в озері Світязь до глибини 9-10 м. Особливих змін в гранульометричному складі у прибережних і глибинних відкладах немає, окрім зростання в окремих випадках вмісту гравію та дрібнозернистого матеріалу. На великих глибинах помітно збільшується вміст пеліто-алевритового матеріалу, з глибини 6-7 м кварцеві піски змінюються пеліто-алевритовими пісками, а глибше ― різними мулистими відкладами. Враховуючи вміст в алевритових і пелітових мулах органічної речовини, ці мули необхідно віднести до сапропелевих.

Широке розповсюдження в районі Шацьких озер має кремній, значні його скупчення зустрічаються в прибережній зоні багатьох озер. Вони представлені суцільними і переривистими смугами рівного кольору і форми.

На дні і по берегах деяких озер зустрічаються льодовикові валуни, представлені кристалічними породами. Переважна більшість валунів добре окатана, розміри їх незначні і коливаються від 5 до 10-15 см, а в окремих випадках до 0,5-0,8 м, причому майже всі валуни мають овальну форму.

У формуванні берегів озер приймають участь основні динамічні фактори, такі як абразія (руйнування піднесеного узбережжя хвильовою діяльністю і рухом льодового покриву) та акумуляція теригенного і органічного матеріалу в понижених частинах побережжя. В результаті дії цих факторів виникли різноманітні типи берегів (абразійні, акумулятивні, нейтральні). Характер берегової області (берегового схилу) визначається за переважаючим процесом (абразійним або акумулятивним), висотою над урізом води, формою. Озерам Шацького поозер’я властиве переважання акумулятивних процесів. Схили улоговин низькі, похилі, а по формі – прямі і ввігнуті.

Враховуючи переважаючий процес нагромадження та характер відкладів, форму та висоту берегового схилу, виділяються такі типи берегів:

Акумулятивно-абразійні формуються на озерах, які займають більш високий гіпсометричний рівень. Похилі схили берегової області сприяють утворенню низького кліфу, що тягнеться фрагментами у вигляді слабо виражених уступів вздовж озерних улоговин. В зв’язку з переважанням піщаних відкладів, берегові уступи тут хоч і невисокі, але круті. Так, висота берегового уступу на озері Пісочному становить 0,5…0,8 м, а на озері Світязь – 0,7…1,5 Крутизна їх коливається від 33 до 47. В межах намивної частини узбережжя утворюються пляжі, берегові вали.

Акумулятивні теригенні (піщано-галечникові і піщані) формуються при переважанні теригенної акумуляції. Для них характерне широке сухе затоплюване побережжя, в зоні якого утворюються пляжі. В намивній частині берегової обмілини формуються підводні піщані вали.

Біогенні заболочені (торфові, торфово-піщані, торфові високі, торфові низькі та сплавинні) утворюються при переважанні біогенної акумуляції. В залежності від висоти над урізом води та формою, торфові береги поділяються на такі підтипи: торфово-піщані, торфові високі, торфові низькі. Узбережжя в таких озерах заболочене, літоральна частина замулена. Торфово-піщані та торфові високі береги приурочені до зони сухого узбережжя невисоких (до 0,5 м) берегових валів. Сплавинні береги характерні для поліських озер-розливів. Формуються вони при переважанні біогенної акумуляції біля узбережжя, коли сплавини покривають затоплювану обмілину. Берегова лінія в таких озерах виражена нечітко.

Узбережжя є зоною прибійної смуги. Берегова обмілина формується в підводній частині схилу озерної улоговини, що опускається в бік центральної глибинної частини озера. Широка берегова обмілина (більше 100 м) формується лише на великих і середніх озерах. Узбережжя таких озер ускладнені пляжами, прибережними та підводними валами й косами. Пляжі формуються в зоні підвищеного намивного побережжя при наявності достатньої кількості піщаного матеріалу. Виділяють два типи пляжів – піщані і піщано-гелечникові. Ширина їх незначна (10-150 м), висота над урізом води – 0,3-1,5 м. Прибережні вали формуються внаслідок абразійно-акумулятивних процесів в затоплюваній частині узбережжя. Е. Рюле виділяє три типи прибережних валів:

• денудаційно-акумулятивний, сформований діяльністю хвиль і вітру в зоні берегової лінії та більш древній в зоні кліфу

• вал озерно-еолової акумуляції

• вал, утворений видавлюванням льоду в результаті весняного скресання.

Внаслідок нерівномірної акумуляції та значної порізаності берегової лінії озерні вали мають невелику довжину (150-350 м), ширину (5-30 м) і висоту (0,2-0,75 м).

Підводне узбережжя і берегова обмілина утворюють літораль, яка займає прибережну смугу озерного ложа і характеризується безперервним обміном тепла і речовини між водою, ґрунтом і повітрям. Дно літоралі утворюється під впливом хвильової абразії і акумуляції.

Залежно від морфометричних характеристик, характеру відкладів, динамічних та біогенних процесі в озерних улоговинах формується різні типи літоралей. Абразійні і акумулятивні процеси літоральної частини формують профіль рівноваги озерної улоговини, для якого характерна стабілізація обрисів берегової лінії та переважання акумулятивних форм рельєфу. На розвиток обрисів берегової лінії впливають річні і сезонні коливання рівневого режиму озер та зміни у водному балансі. Ведучою характеристикою формування, існування та розвитку берегової лінії є кількісні складові водного балансу, гідродинамічні явища водойми. Характер надходження та акумуляції евтрофуючих і забруднюючих речовин з водозбору у водойму визначає тип літоралі. У рельєфі озерної улоговини літоральну область визначають різкими перегинами профілю рівноваги. Морфологічний тип літоралі характеризується такими показниками, як довжина профілю, глибина, кут нахилу та рельєф дна літоралі. У межах досліджуваної території виділяють такі типи літоралі:

1. абразійний (довжина не більше 100 м, кут нахилу більше 5^о, профіль не ускладнений формами рельєфу дна);

2. акумулятивно-абразійний (довжина більше 100 м, кут нахилу до 5^о, профіль не ускладнений формами рельєфу дна);

3. акумулятивний – ускладнений формами рельєфу дна (косами, підводними валами, западинами);

4. акумулятивно-затоковий – характерний для заток великих озер.

Морфологія озерної улоговини визначає її генетичні особливості. Озера неправильної або витягнутої форми мають складну озерну улоговину, у формуванні якої приймали участь декілька рельєфоутворюючих факторів. Малі озера звичайно характери­зуються простою улоговиною, сформованою, як правило, одним рельєфо­утворюючим агентом. Морфологічний тип озерної улоговини визначався показниками ємності та видовженості озерних улоговин і розвитку (порізаності) берегової лінії. Для озер Пулемецьке, Перемут і Плотиччя коефіцієнт ємності становить 0,25-0,27, а для озера Світязь – 0,17. Всі інші озера мають коефіцієнт ємності близький або більше 0,5. Це говорить про те, що майже всі озера регіону мають округлу або близьку до неї улоговину. Найбільш видовженими є озера Луки, Кримно, Соминець, Світязь. Значним коефіцієнтом порізаності берегової лінії відзначаються Луки і Довге. Отже, Шацькі озера характеризуються такими морфологічними типами своїх улоговин: складна, видовжена (лощинна), овальна, округла.

Таким чином, вважається, що сучасні водойми Шацького поозер’я є голоценовими утвореннями. а в формуванні їх улоговин основну роль відіграли льодовикові, водно-льодовикові та карстові рельєфоутворюючі фактори. Враховуючи морфометричні та морфологічні особливості озерних улоговин, переважання тих чи інших рельєфоутворю­ючих чинників Карпенко Н.І. (1996) виділені такі типи озерних улоговин (табл. 2.4.):

• карстово-льодовиково-акумулятивно-екзараційні (карстово-ринні, карстово-еворзійні),

• карстово-льодовиково-акумулятивні,

• льодовиково-підгачені,

• льодовикового просідання (кріокарстові),

• льодовиково-акумулятивні.

Отже, улоговини Шацьких озер представлені різними типами, які входять до комплексу кінцево-моренних утворень дніпровського зледеніння, а тому мають значну наукову і пізнавальну цінність.

Слід зазначити, що рослинність водойм парку характеризується добре вираженою поясністю. Типовий екологічний ряд водних рослинних угруповань зумовлений збільшенням глибини води та рівня її трофності і характеризується відповідною зміною домінування: надводні рослини змінюються такими, листки яких плавають на поверхні води, а потім-зануреними гідрофітами. Найчастіше спостерігається наступне чергування поясів водної рослинності:

• пояс очерету (Рhrаgmitеs аustralis – 60% проективного покриття) з участю крупних осок (Саrех rіраrіа, С. lаsіосаrра), болотного різнотрав'я (Rаnunculus lіnguа) та гідрофітів (Нуdroсhаrіs mоrsus-rаnае);

• пояс домінування Рhrаgmіtеs аustrаlіs (40% проективного покриття) з участю Тyрhа lаtіfolіа (20%) та Strаtіоtеs аlоіdеs (40%);

• пояс домінування Рhrаgmіtеs аustrаlіs у вищому ярусі (20%), а в нижньому – видів з плаваючими на поверхні води листками (Роtаmоgеtоn nаtаns, Роlygоnum hіdrоріреr, Stratiotes аlоіdes) та занурених видів (Роtаmоgеtоn lucens, МугіорhуІІum vегtісіllаtum, СегаtорhуІІum demersum);

• пояс Shoenoplectus lacustгis (20%) з участю Роtаmоgеtоn nаtаns, Р. lucens, Р. реrfoliatus, Р. сrіsрus (в цілому до 90% зімкнутості);

• пояс домінування Nуmрhаеа саndіda, Nuphаr luteum з участю Роtаmоgеtоn lucеns, Р. сrispus, Р. реrfоlіаtus та інших занурених гідрофітів.

Як специфічний варіант водних рослинних асоціацій слід розглядати домінування Еlоdеа саnаdеnsis (до 80%) у озері Чорне Мале – за поясом Рhrаgmіtеs australis та формування короткотермінових угруповань вільноплаваючих видів з домінуванням Aldrovanda vesiculosa в смузі очерету на окремих озерах.

Таблиця 2.4.