2.4. Пропозиції по подальшій ренатуралізації озерних комплексів парку

Стан проблеми

Пропоновані заходи

Орієнтовна вартість,

тис. грн.

Черговість виконання

Очікувані результати

2006

2007

2008

2009

2010

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Оз. Бужня є затокою оз. Світязь і розташо­ване на пів­ден­ний захід від нього. Має площу водного дзеркала 80 га і середню гли­бину 1,8 м. В озері накопичені значні запаси донних відкладів (сапропелю), їх по­туж­ність сягає 14 - 15 м, внаслідок чого за­то­ка обміліла. Перешийок, що з’єднує Бужню зі Світязєм майже повністю замулився і заріс чагарниками та болотною рослинністю. Вода зі Світязя поступає по невеличкій протоці, яка в зимовий період перемерзає, внаслідок чого процес водообміну припиняється, що в період льодоставу призводить до задухи риби через нестачу розчиненого у воді кисню.

Для покращення гідро­логічного режиму за­токи Бужня необхідно провести розширення і поглиблення русла, що з'єднує її з озером.

750

-

-

750

-

-

Гідро-екологічний стан затоки покращи­ться, у водоймі відно­виться кис­невий режим, що ство­рить умови для кра­щого існування гідро­біон­тів

Озера Світязь, Луки – Перемут є найбіль­шими в групі Шацьких озер. Вони з’єднані між собою каналами і разом зі своїми водозбірними басейнами становлять єдиний водно-болотний комп­лекс. Із введенням в дію Копаївської осушувальної системи (1966 р.), порушився гідро-екологічний режим озер. Оз. Луки – Перемут майже втратило під­земне живлення або його частка у загаль­ному балансі водного живлення є дуже не­зна­чною. Оскільки площа водозбору по­верх­невого стоку оз. Луки – Перемут є дуже малою, а в зв’язку з проведенням меліора­тив­них робіт вона майже повністю відрізана від озера, то в загальному балансі водного живлення найважливішим його елементом є перетік води з оз. Світязь.

Пропонується будівниц­тво 4-х водопереливних споруд:

1 ― на витоку оз. Сві­тязь – оз. Луки;

1 ― на витоку оз. Лу­ки – р. Копаївка;

2 ― на обвідному ка­налі оз. Перемут

140

-

140

-

-

-

Відновиться істо­рич­ний рівень озер Сві­тязь – Луки – Пере­мут, покра­щиться їх гідро-еколо­гічний режим, будуть ство­рені сприятливі умо­ви існування гідрофіль­них видів рослин та водно-болотних птахів.

Більшість Шацьких озер, які являють єдину гідрологічну систему, сполучені між собою постійно або тимчасово діючими природ­ними і штучними протоками, що робить неможливим точне визначення водозборів і проведення чіткого вододілу між ними.

Одним із таких озер є оз. Плотиччя, роз­ташоване приблизно в 5 км північніше оз. Люцимер і живиться в основному за рахунок витоку із нього. Плотиччя має площу близько 11 га, середню глибину 1,4 м. Береги та мілководдя озера інтенсивно заростають чагарниками та болотною рослинністю. Це, а також та обставина, що рівень води в озері у порівнянні з даними зйомки 1980 р. значно знизився свідчить про те, що озеро перебуває в стадії деградації і потребує заходів щодо відновлення.

Будівництво 2-х водо­пе­реливних споруд на каналах, що витікають з озера Плотиччя. Органі­зація моніто­рингу гідрологічного режиму, стану рослин­них угруповань та гідрофільних орніто­логічних комплексів.

80

80

-

-

-

-

Ренатуралізаційні роботи сприятимуть збільшенню водного дзеркала оз.­Пло­тич­чя в 7–8 разів, забез­печать ство­ре­ння сприятливих умов для перелітних птахів, а також для ряду рідкіс­них видів рослин, які зростають в цьому регіоні.

Комплекс пропонованих за­хо­дів дозволить по­кра­щити стан водно-болот­них екосистем Шацького НПП.

Ур.“Рипицьке” розташоване в 2 км на пів­день від с. Підманево. Площа болотного ма­сиву майже 270 га. З усіх сторін він оточе­ний лісом, який розташований на 1 – 3 м ви­ще болотного масиву і є зоною його вод­ного живлення.

Західна частина болота площею близько 108 га осушена відкритою мережею каналів. На даний час територія частково використову­ється в сільськогоспвиробництві (під огоро­дами та для сінокосіння). Нерегульований скид води з цієї частини болота здійснюється в напрямку р. Західний Буг і повністю вико­ристовується для живлення ставкового гос­подарства в с. Грабово.

Східна частина болота площею близько 160 га має нерегульований скид в напрямку оз. Люцимер.

В зв’язку з осушенням торфо­ділянки (за­хідна частина) та проведенням меліоратив­них робіт в верхів’ї р. Прип’ять відбулося пониження рівнів води на частині болота Рипицьке, вна­слідок чого воно втрачає свою привабливість для водоплавних і навколо­водних птахів.

Пропонується:

- побудувати дамбу для недопущення ви­току во­ди на осушену за­хід­ну частину ма­сиву;

- побудувати водо­ре­гу­люючу споруду на скидному каналі на до­розі Омеляне-Світязькі Смоляри з підсипкою прилеглих ділянок до­роги;

- влаштування мережі спостережних сверд­ло­вин для проведення гідро-екологічного моніторингу.

40

-

-

-

-

40

Комплекс пропонованих робіт сприятиме піднят­тю рівня води в болоті­Рипицьке, відновленню гігрофільної рослинності та водно-болотних видів птахів.

Оз. Люцимер є одним із найбільших в групі Шацьких озер, його площа становить 443 га, середня глибина – 3,4 м. Має змішане живлення, але після будівництва Верхньо­прип’ятської осушувальної системи площа водозбору поверхневого стоку сут­тєво зменшилась, хоча за даними спосте­ре­жень це майже не вплинуло на рівневий ре­жим озера.

До будівництва згаданої осушувальної сис­теми озеро майже постійно живилося із р. При­п’ять. Сьогодні живлення з Прип’яті можливе лише під час великих повеней, коли існуючі канали не забезпечу­ють пропуск води і відбувається затоплення осушувальної системи. Отже, в режимі живлення озера відбулись певні зміни.

Аналіз параметрів каналів та гідротехнічних споруд осушувальної системи на ділянці вище дороги Любомль-Шацьк показує мож­ливість відновлення живлення оз. Люцимер за рахунок подачі води із р. Прип’ять. При цьому технічні заходи, що необхідно здій­снити, в інженерному від­ношенні не є складними і потребують незначних капі­таловкладень.

Для подачі води про­понується використати існуючий шлюз № 10 на магістральному ка­налі, за допомогою яко­го вода подається в оз. Люцимер через канали К – 71, К – 62-2, К – 69-2-1 та водо­подаючий канал (ВП). Необхідно поглибити ділян­ки каналів К-71, К-69-2, К-69-2-1, а також побудувати під­пір­ні споруди № 1, № 2, № 3, № 4, здійснити будівництво каналу ВП та трубчатих переїздів на ньому № 5, № 6.

120

-

-

-

120

-

Після здійснення робіт по відтворенню подаючого каналу р. Прип’ять – оз. Лю­цимер відновиться жи­в­лення оз. Люцімер, що спри­яти­ме покра­щенню його гідрологіч­ного режи­му.

При проведенні осушувальної меліорації у верхів’ї р. Прип’ять, остання була транс­фор­мована в магістральний канал. Внаслідок спрямлення русла Прип’яті в її верхів’ї склалась вкрай небезпечна екологічна ситуація. Показники здатності ріки до самоочищення та її біологічного потенціалу знижуються до мінімальних або нульових значень, що призводить до деградації даної водної екосистеми.

На дослідницько-екс­пери­ментальний ді­лян­ці русла річки на віддалі 3920 м між існуючими шлюзами-регуляторами № 8 та № 9 з ПК 580+10 по ПК 619+30 пропо­нується провести регу­лю­вання русла При­п’я­ті і розширення її екотонної зони. Шляхом виїмки ґрунту екскава­тором зробити русло зигзагоподібним (тобто імітувати меандри). В місцях повороту русла встановити напівзагати, на яких створити штучні насадження чагарників..

150

-

-

150

-

-

Після проведення пропо­но­ваних заходів у верхів’ях Прип’яті пок­ра­щи­ться екологічна ситуація, відновиться са­мо­очи­щу­вальна здат­ність р. При­п’ять та її біорізнома­ніття.

Меліоровані землі Верхньоприп’ятської осу­шувально-зволожувальної системи до­во­лі інтенсивно використовуються в сільськогосподарському виробництві. Спостерігається значне спрацювання торфу. Великої шкоди завдають торфові пожежі на значних площах. Це призводять до повного вигоряння торфу і до деградації екосистеми.

На вигорілих ділянках торфу (6 га, 4 га, 9 га), які безпосередньо при­ля­гають до р. Прип’ять створити штучні водо­схо­вища, які слугува­ти­муть резервуарами води, будуть викори­сто­вуватись в рибниц­тві і стануть місцями мешкання водно-болот­них птахів та їх пере­бування під час мігра­цій.

450

-

-

450

-

-

Після проведення пропо­нованих заходів у вер­хів’ях р. Прип’ять покра­щиться екологічна ситу­ація, підвищиться про­дук­тив­ність даної ді­лян­ки, відновиться її привабливість для птахів водно-болотного комп­лексу. підвиситься рі­вень біорізноманіття.

Проектами осушувальних меліорацій перед­бачалось, окрім пониження рівня вод та їх регулювання, також виконання ряду при­родо­охоронних заходів, зокрема залуження прируслової смуги площею 984 га. Проте, такі заходи фактично не були виконані. На осушених землях передбачався збір високих врожаїв, що було можливим лише у перші роки. На сьогодні продуктивність осушених земель постійно зменшується і її підвищення без запровадження спеціальних агротех­ніч­них і агрохімічних заходів неможливе. До того ж існуючий просапний тип вико­рис­тання осу­шених земель супроводжується значними втратами органічної речовини (до 30 т/га на рік).

Річка Прип’ять забруднюється хімічними речовинами у процесі поверхневого стоку з сільгоспугідь, що її оточують.

Проведення комплексу фіто­меліоративних захо­дів у заплаві р. Прип’ять

600

-

-

-

600

-

В результаті прове­дення залуження при­руслової смуги (100 м) призупиниться хі­мічне та біогенне за­бруднення вод річки, внаслідок обмеження змиву ґрунту, Змен­ши­ться забур’я­не­ність прируслової зо­ни, зменшаться втрати органіки (до 4 – 6 т/га), розшириться кормова база для ба­гатьох птахів і збіль­шиться їх видовий склад.