Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТДП.doc
Скачиваний:
71
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
812.03 Кб
Скачать

Основні властивості права.

Визначень (трактувань) поняття права в науці існує дуже багато. І це закономірно, тому що до розуміння сутності права застосовують різні підходи. Крім того, ніяке визначення (дефініція) не в змозі охопити всі ознаки права.

До його основних ознак, характерних рис науковці відносять:

> право - явище суспільне. Воно виникає на певному етапі суспільного розвитку як його продукт;

> право виступає регулятором соціальне значимої поведінки людини і є різновидом соціальних норм, що узгоджує поведінку між людьми та їх об'єднаннями;

>• право за своєю сутністю є, в масштабі всього суспільства, засобом (формою) соціального компромісу, встановлення паритету соціальних інтересів;

> право - це формально виражені норми, які свій зовнішній вияв знаходять у його джерелах (формах);

> право як особливий різновид соціальних норм наділене якісною нормативністю, що діє як типовий регулятор однотипних ситуацій, передбачених цими нормами, без обмеження кількості застосувань. Нормативність формується як результат узагальнення і фіксації сталих, повторюваних соціальне корисних відносин, вчинків людей;

> зміст права визначається потребами суспільного розвитку, інтересами учасників відносин, вираженими в їх свідомості;

> право є цілісною системою взаємозв'язаних структурних елементів (інститути, галузі);

>• право - це інтелектуально-вольовий регулятор поведінки

> право є загальнообов'язковим. На відміну від інших соціальних норм,

> праву характерна чітка регламентація

>право тісно пов'язано з державою.

> право базується на принципі рівності

Аксіоматичні засади (постулати) права.

У сучасному філософському слов­нику постулат (лат.— ви­мога) визначається як твердження, що слугує основою для здійснення зміс­товних розмірковувань і висновків. При цьому зазначається, що навряд чи можна ототожнювати постулат з аксіомою, оскільки постулат пропонує меншу строгість і лінійність виснов­ків, відсутність жорсткого дотримання правил логічної функції, що якраз дає змогу розмежувати сфери застосуван­ня аксіом (природно-наукове знання) і постулатів (соціогуманітарне знан­ня). Показово, що наявність у системі знання постулатів характеризує її як достатньо розвинену з точки зору рефлексії над своєю логічною струк­турою та еволюцією.

Думається, що постулати права не варто ототожнювати з принципами права, які як основоположні ідеї про­низують усю правову сферу.

Серед найважливіших постулатів права, що забезпечують аксіоматич­ний характер правової сфери — посту­лат правового дуалізму, що вира­жається в поділі права на природне та позитивне, об´єктивне і суб´єктивне, приватне та публічне, матеріальне і процесуальне. Отримав визнання по­стулат, що часто називають правовим плюралізмом, і виражається він у на­явності у правовому житті різно­манітних джерел права. Ще один зна­чущий постулат пов´язаний із ціліс­ністю правової системи і постає як по­стулат правової цілісності. Нарешті, аксіоматичне значення для права має належність його до певної правової сім´ї, що виражається за допомогою постулату правової належності.

Таким чином, аксіоматичні начала права становлять постулати: праворозуміння, правового дуалізму, правово­го плюралізму, правової цілісності, правової належності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]