Акти застосування права: поняття та види.

Акт застосування права — це правовий акт, який містить індивідуальне владне розпорядження, винесене компетент­ним органом унаслідок рішення конкретної юридичної справи.

Ознаки акта застосування права:

1. приймається на основі нормативно-правового акта або іншої форми права і спирається на конкретну норму (норми)права;

2. виходить від компетентних органів, уповноважених на ухвалення такого роду рішень;

3. має індивідуальний (персоніфікований), а не норма­ тивний характер, оскільки адресований конкретним суб'єк­ там, указує на те, хто з них у цій ситуації володіє суб'єк­ тивними правами та юридичними обов'язками;

4) Має певну встановлену законом форму. Види актів застосування права:

1. за формою зовнішнього виразу розрізняють письмові, усні та конклюдентні (мовчазні) акти. Письмові акти іме­нуються також актами-документами, а конклюдентні — ак-тами-діями. Іноді виділяють як самостійний вигляд акт-результат. Нерідко ці види актів пов'язані між собою. На­ приклад, проведення обшуку є актом-дією, знаходження під час обшуку речового доказу є актом-результатом, а фіксація дії та результату в протоколі обшуку є актом-до­ кументом;

1. за юридичною формою актів-документів розрізняють укази, вироки,рішення, накази тощо; за видавцями актів розрізняють акти державних (парламент, глава держави, суд, прокурор тощо) і недер­ жавних (органи місцевого самоврядування) суб'єктів;

2. за функціями права розрізняють регулятивні (наказ про підвищення по службі) та охоронні (ухвала про пору­ шення кримінальної справи)акти;

3. за юридичною природою розрізняють основні (вира­ жають кінцеве рішення юридичної справи, наприклад, вирок) та допоміжні (готують видання основних актів, на­ приклад, постанова про притягнення як обвинуваченого);

4. за предметом правового регулювання розрізняють акти кримінально-правові, дміністративно-правові,цивільно-правові;

5. за юридичними наслідками розрізняють правовста-новлюючі, правоконстатуючі, право змінюючі, право- припиняючі, правоскасовуючі акти;

6. за характером розпоряджень розрізняють дозвільні зобов'язуючі, заборонні акти.

Акти-документи мають різні реквізити (назва, заголо­вок, дата видання, вказівка про орган або посадовця, який видав акт) і різну структуру, що зумовлене положенням правозастосовчого органу, змістом справи або питання, з якого виданий акт, юридичною чинністю рішення та про­цедурою його ухвалення.

Як правило, в структурі акта-документа виділяють чо­тири частини: вступну, описову, мотивувальну та резолю­тивну. Іноді вступна та описова частина об'єднуються під назвою вступної частини.

Поняття та призначення тлумачення права.

Тлумачення норм права — це інтелектуальна діяльність, спрямована на розкриття смислового змісту правових норм.

Термін тлумачення в правовій сфері використовується в кількох значеннях:

1. тлумачення виступає як інтелектуальний процес розуміння та пізнання правової норми, що виражається в сукупності способів (прийомів) тлумачення;

2. тлумачення розглядається як діяльність певних суб'єктів (офіційне та неофіційне тлумачення), що має різну обов'язковість для правозастосовувачів;

3. тлумачення постає у вигляді результату інтелекту­ ального процесу розуміння та пізнання правової норми, вираженого в мовній формі, що називається тлумаченням за обсягом (буквальне, поширювальне і обмежувальне).

Більш традиційним є розмежування тлумачення на з'ясування права і роз'яснення права. З'ясування є роз­криттям змісту юридичних норм «для себе». Роз'яснення є розкриттям змісту юридичних норм «для інших».

Тлумачення передує процесу втілення норм права в життя. Необхідність тлумачення норм права зумовили такі об'єктивно існуючі чинники:

1) абстрактна форма викладення норм права. Норми права, як правило, сформульовані в загальному вигляді і в той же час встановлюють цілком конкретні права і обов'яз­ки своїх адресатів. Тому для реалізації норми права її адре­сат має зробити логічну операцію сходження від абстрак­тного до конкретного. Інакше суб'єкт права не зможе змо-делювати свою майбутню поведінку

2)розбіжність між справжньою волею суб'єкта право-творчості таїівиразом в тексті джерела права. Загаль­новідомо, що словесний вираз будь-якого інтелектуального процесу неминуче призводить до часткової втрати інфор­мації. Певні проблеми створює і недосконалість юридичної техніки, неясність, суперечність і громіздкість приписів. Саме тому неминучими є колізії та прогалини в позитивно­му праві, подолати які можна тільки за допомогою тлума­чення;

3) розбіжність між правовими поняттями і термі­ нами, що їх виражають, а також невизначеність і склад­ ність термінів

4) системність права. Як відомо, всі правові норми пов'язані між собою. Суб'єкт реалізації права зобов'язаний враховувати зв'язки між конкретними та спеціалізовани ми, загальними та спеціальними, первинними та похідни­ ми нормами, що можливо тільки при правильному тлума­ ченні тексту