Догма права та її складові.

вираз "догма права" в області юридичної діяльності і знань означає те, що об'єктивне (позитивне) право, яке існує в даному суспільстві, в кожний даний момент - це "те, що є", суворо певна "даність" і "незмінність". По-перше, чинне право, незалежно від нашого ставлення до нього і заходів (назрілих або навіть вже вживаються) по його зміні, потрібно розуміти і застосовувати таким, яке воно є на даний момент в існуючих законах, інших джерелах права. Інакше - потрібно відразу ж зауважити - ні про яку законність і правопорядок у суспільстві не може бути й мови. І друге. У праві, яким би не були конкретний зміст законів, дані юридичної практики, правосвідомість, є свого роду жорстка об'єктивна фактура - щось тверде і постійне, не підвладне вільному розсуд і сваволі, ніякому правителю, посадовій і науковому авторитету (поки в установленому порядку не змінені діючі юридичні норми, у нас - перш за все закон.

Центральною ланкою в догмі права є юридичні норми. У юридичних нормах і через юридичні норми (здебільшого в наших умовах - через норми законів) визначаються і ситуації, що вимагають правового рішення, і порядок таких рішень, а головне - правові засоби вирішення правових ситуацій, юридичних справ.

Разом з тим юридична наука (аналітична юриспруденція) виділила і більш дробові складові догми права, її основні елементи. Це: 1) деталізоване будова права - правові норми у всіх їх різновидах, суб'єктивні права і обов'язки, зв'язок між ними, іменована "правовідносинами", юридичні факти і т. д.; 2) джерела права - закони, інші нормативні акти, прецеденти і т. д., 3) індивідуальні юридичні акти, інші дії, пов'язані з тлумаченням права, його реалізацією.

Поняття та види принципів права.

Принципи права — це основні ідеї, початкові положення або формулювання, провідні засади процесу, розвитку і фун­кціонування права. Принципи права є узагальненням і по­ширенням якого-небудь положення на всі явища тієї право­вої сфери, з якої відповідний принцип абстрагований.

Принципи — об'єктивні властивості права. Наука лише виявляє, обґрунтовує, вивчає і систематизує їх. Принципи права виступають як своєрідна опорна конструкція, на якій будуються всі структурні елементи системи права. Вони виражають закономірності, природу і соціальне призна­чення права. Принципи права або прямо закріплюються в законодавчих актах, або випливають зі змісту конкретних правових норм.

Розрізняють загальносоціальні і спеціально-юридичні принципи права. До загальносоціальних принципів права належать:

1) принцип пріоритетності загальнолюдських цінно­стей над груповими (класовими, національними) ціннос­тями. До загальнолюдських цінностей належать життя,

свобода, мир, безпека, природа, добро, совість тощо. Сучас­не право закріплює їхнє верховенство над інтересами по­літичних, соціальних і національних груп;

2. принцип гуманізму. Сутність цього принципу поля­ гає у визнанні самоцінності людини, її життя, честі, гідно­сті. Сучасне право відкидає антигуманне гасло: «Хай восторжествує справедливість, навіть якщо загине світ!»;

3. принцип демократизму виявляється в тому, що право виражає волю народу (або, принаймні, його більшо­ сті), тобто загальну волю громадян;

Прийнято класифікувати спеціально-юридичні прин­ципи права на загальноправові, галузеві, міжгалузеві, принципи інститутів.

Загальноправові принципи:

1) принцип свободи. Сутність цього принципу полягає в можливості вибору лінії поведінки в рамках права. Цей принцип виявляється: у регулюванні поведінки індивіда, який має право діяти за принципом «дозволене все, що прямо не заборонене»; у виборі народом суспільного устрою та форми правління, нацією — варіанту самовизначення;

2. принцип справедливості. Сутність принципу справед­ ливості полягає у відповідності між поведінкою індивіда (соціальної групи) і соціально-правовим його положенням. Інакше кажучи, поведінка кожного оцінюється відповідно до його позитивних або негативних заслуг: герою — наго­ рода, злочинцю — покарання;

3. принцип рівності означає юридичну рівність індиві­ дів перед законом і перед судом незалежно від етнічної, расової, релігійної належності, кольору шкіри, мови, статі, політичних переконань; рівність прав і обов'язків індиві­ дів;

4. принцип взаємозв'язку прав і обов'язків полягає в тому, що суб'єктивне право одного суб'єкта права реалізу­ ється, як правило, за наявності відповідного йому юридич­ ного обов'язку іншого суб'єкта права;

5. принцип верховенства права виявляється у відпо­ відності нормативно-правових актів ідеалам свободи, рівно- ;сті і справедливості. Цей принцип є головним керівним початком правотворчої діяльності;

6) принцип законності виражається у верховенстві за­ кону в системі нормативно-правового регулювання, а також в необхідності слідувати закону в процесі правозастосовчої діяльності.