Поняття та зміст суб'єктивного права

Суб'єктивне право — це зумовлена об'єктивним правом міра дозволеної поведінки особи. Суб'єктивне право нале­жить особі незалежно від перебування в правовідносинах, тобто може реалізовуватися і в правовідносинах, і поза ними.

Зміст суб'єктивного права виражається в трьох право-мочностях:

праводія, тобто право уповноваженої особи на певні дії. Наприклад, особа, що володіє правом власності на річ, має змогу користуватися нею, продати, подарувати. Або

обвинувачений, володіючи правом на захист, має амогу надавати свідчення, заявляти клопотання, наводити різні доводи на свій захист тощо;

2. правовимога, тобто право уповноваженої особи ви­ магати певної поведінки від інших осіб. Наприклад, володар права власності на земельну ділянку має право зажадати від сусідів не перешкоджати йому в користуванні ділянкою, не забруднювати і не затінювати її;

3. правовомагання, тобто право уповноваженої особи звернутися до державних органів за захистом своїх пору шених прав (із позовною заявою в суд, зі скаргою в адміністративні органи тощо).

Іноді до цих трьох правомочностей додається правоко-ристування, але, по суті, воно зливається з праводією.

Поняття та зміст юридичного обов'язку.

Юридичний обов'язок — це зумовлена об'єктивним правом міра належної поведінки особи. Як і суб'єктивне право, юридичний обов'язок (особливо в пасивній формі) може реалізовуватися і поза правовідносинами, але прак­тично найбільш значущими є юридичні обов'язки учасни­ків правовідносин.

Зміст юридичного обов'язку:

1. зобов'язання дією. Носій юридичного обов'язку має діяти певним чином (активна форма дії) або утриматися від певної дії (пасивна форма). Наприклад, боржник зобов'я­ заний виконати дії, передбачені договором (виконати робо­ ту, передати річ, сплатити ціну товару). Прикладом утри­ мання від дії є обов'язок не здійснювати вчинків, що по­ рушують право власності, не вчиняти замах на життя, честь, гідність інших осіб;

2. зобов'язання виконанням. Зобов'язана особа має певним чином відреагувати на законні вимоги уповноваже­ ної особи. Наприклад, користувач телефонного зв'язку зобов'язаний сплатити пред'явлений йому телефонною компанією рахунок за міжміські переговори;

3) зобов'язання перетерпінням. Зобов'язана особа має зазнати незручностей і обмеження власної поведінки в ці­лях виконання обов'язку. Наприклад, відмовитися від продажу товару за вигіднішу ціну за наявності завдатку, одержаного від іншого покупця.

Деякі автори включають до структури юридичного обо-в'язку відповідальність за її невиконання. Проте в реаль­ності більшість юридичних обов'язків суб'єкти права ви- * конують добровільно, без притягнення до юридичної відповідальності. Невиконання юридичного обов'язку є юридичним фактом для виникнення охоронних правовід­носин, у рамках яких реалізується юридична відповідаль­ність.

Юридичні факти та їх класифікація.

Юридичний факт — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або при­пинення правовідносин. Разом із тим роль юридичних фактів виходить за межі власне правовідносин: вони є са­мостійною ланкою в механізмі правового регулювання¹. Юридичні факти (наприклад, народження людини, ство­рення громадської організації) породжують не тільки пра­вовідносини, а й правосуб'єктність, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, які можуть бути реалізовані і поза правовідносинами. У широкому розумінні слова юридичні факти —■ це життєві обставини, з якими право пов'язує на­стання певних юридичних наслідків.

Ознаки юридичних фактів:

1) конкретність та індивідуальність. Юридичний факт є унікальним (неповторним) явищем дійсності, що існує в певній точці простору, в певний момент часу, і, як правило, пов'язане з конкретними суб'єктами (наприклад, факт ре­єстрації шлюбу);

2. соціальна змістовність. Події та дії, що не мають значення або зв'язку з соціальною дійсністю, не мають і юридичного значення (наприклад, такими є явища при­ роди — світанок, танення снігу);

3. об'єктивований вираз. Думки, почуття, бажання людини не є юридичними фактами;

4. прямий або непрямий зв'язок із правом. Юридичні факти, як правило, точно або в загальному вигляді відбиті в гіпотезах правових норм;

5. причинний зв'язок із правовими наслідками. У цьо­му полягає сенс поняття юридичного факту. Юридичний факт викликає, змінює, припиняє правові відносини, су б'єктивні права та юридичні обов'язки. Наприклад, реє­ страція шлюбу породжує правові відносини подружжя, їхні взаємні права і обов'язки.

Юридичні факти різноманітні, адже вони певною мірою відображають дивовижне різноманіття людського життя.

За вольовою ознакою юридичні факти поділяють на події та дії.

Події — юридичні факти, не залежні від волі людини. До них належать дії сил природи, народження і смерть людини, сплив строків. Події розділяють на абсолютні та відносні. Абсолютні події ніяк не пов'язані з поведінкою людей (землетрус, яким зруйновано будинок), а відносні все ж таки пов'язані з поведінкою людей. Наприклад, по­жежа — це подія, оскільки процеси горіння, що відбувають­ся при цьому, не підвладні людині. Але підпал — це проти­правна дія, оскільки залежить від волі людини. Тому по­жежа від удару блискавки є абсолютною подією, а пожежа, що виникла в результаті підпалу — відносною подією.

Дії — юридичні факти, залежні від волі людини. Юри­дичні факти-дії — найбільш значущий для буття права вид юридичних фактів. Власне, заради них здійснюється все правове регулювання. Особливим різновидом дій визна­ються факти-стани — триваючі дії (наприклад, перебу­вання у шлюбі, стан громадянства).

Дії, у свою чергу, поділяються на правомірні і неправо­мірні.

Правомірні дії поділяють на дві групи: юридичні акти та юридичні вчинки. Юридичні акти — це правомірні дії ді­єздатної особи з метою досягти якогось правового результату