11. Типи грошових систем та їх еволюція.

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють такі типи грошових систем:

Система металевого обігу, коли грошовий метал безпосередньо перебувае в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал;

Система паперово-кредитного обігу, за якої в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки – казначейські банкноти.

Системи металевого обігу - являють собою грошові системи, за яких в обігу знаходяться повноцінні монети, що виконують усі функції грошей, а неповноцінні гроші мають змогу вільно обмінюватись на метал. Системи металевого обігу були саморегульованими. Металеві грошові системи виступають у 2 формах: біметалізму та монометалізму.

Біметалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавче закріплялася за двома металами - золотом і сріблом. Різновиди біметалізму: система паралельної валюти, за якою співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося на ринку стихійно; відповідно до ринкової вартості золота та срібла.;система подвійної валюти - держава встановлювала у законодавчому порядку обов’язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на рівних засадах. Той метал, який був за законом недооціненим, витіснявся з обігу металом, вартість якого за законом була завищена.

Монометалізм це грошова система, за якої роль загального еквіваленту виконує один метал (золото або срібло), а паперові знаки вартості розмінні на грошовий метал. Золотий монометалізм існував у кількох видах: Золотомонетного стандарту; Золотозливкового стандарту; Золотодевізного стандарту.Золотомонетний стандарт являє собою найбільш стабільну саморегульовану грошову систему. Однак ця система вимагала від держави значних витрат золота на забезпечення монетою потреб обігу. Для зменшення їх широко емітувались паперові банківські білети.

Системи паперово-кредитного обігу - являють собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки, що не мають внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими, бо держава бере на себе зобов'язання щодо забезпечення сталості емітованих грошей.

11. Суть інфляції, форми вияву.

Інфляція - це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті.

При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним.

Незважаючи на очевидність зв'язку інфляції зі знеціненням грошей, сутність цього явища не знайшла однозначного трактування в економічній літературі.

Найчастіше її трактують як знецінення грошей через зростання цін або просто як процес зростання цін.

Інфляція - явище досить складне за формою її прояву та за сукупністю чинників, що її спричинюють.

Зовні вона виявляється в зростанні цін на товари і тарифів на послуги, у падінні валютного курсу національних грошей, у поглибленні товарного дефіциту.

Усі ці явища є проявом знецінення грошей, незалежно від причинно-наслідкових зв'язків між грошима і товарами на ринку.

Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошових систем та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб'єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції став лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю.

Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося й золото, тобто падіння їх купівельної спроможності. Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнями цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому. Виникає знецінення національних грошей відносно іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції