10. Масова культура, її особливості.

Популя́рна культу́ра (або по́п-культу́ра, ма́сова культу́ра) — культура, яка, серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, в спорті і літературі) — контрастуючи з «високою культурою».

Масова культура являє собою сукупність явищ культури XX— XXI ст., характерних для сучасного суспільства з його високим рівнем коммунікаційно-інформаційних систем (радіо, телебачення, Інтернет, мобільний зв'язок), високим ступенем урбанізації й індустріалізації, втратою особистістю своєї індивідуальності.

Дане поняття характеризує особливості створення культурних цінностей у сучасному індустріальному суспільстві, розрахованого на масове споживання. Масова культура наголошує на «усереднений» рівень розвитку споживачів цієї культури, створює єдину «вихолощену» культуру, знищуючи традиційні цінності.

Осмислення масової культури як граничного виявлення духовної несвободи, засобу відчуження й пригноблення людської особистості знаходить своє віддзеркалення в роботах О.Шпенглера, А. Швейцера, Е. Фромма, X. Ортеги-І-Гассета, М. Бердяєва та і н.

Масова культура в працях цих вчених постає перед нами як дивовижний культурний феномен, що раніше не зустрічався в людській історії. XX ст. — це час становлення єдиної загальнолюдської культури, взаємозбагачення і взаємопроникнення її національних форм, час колосальної зміни форм, способів і зразків життя людини. Індивід став отримувати велику кількість інформації засобами електронного зв'язку і масової комунікації, змінились кількість, форма і зміст соціальних контактів.

Серед основних напрямків і проявів сучасної масової культури можна виділити наступні:

-індустрія «субкультури дитинства» (універсалізація виховання дітей — на основі типових програм масова загальноосвітня школа стандартизує наукові, філософські й релігійні уявлення, історичний соціокультурний досвід);

-стрімкий розвиток засобів масової інформації, які формують суспільну думку в інтересах «замовника»;

-система державної ідеології й пропаганди, що формує політико-ідеологічні орієнтації населення, маніпулює його свідомістю й поведінкою в інтересах правлячих еліт;

-масова соціальна міфологія (націонал-шовінізм і «патріотизм», соціальна демагогія, квазірелігійні й паранаучні вчення, куміроманія та ін.), що спрощує складну систему ціннісних орієнтацій;

-масові політичні рухи, що втягують широкі прошарки людей у широкомасштабні політичні акції;

-система організації й стимулювання масового споживчого попиту, що формує в суспільній свідомості стандарти престижних інтересів і потреб;

-індустрія дозвілля (масова культура як одна з найприбутко- віших галузей економіки, що навіть має свої особливі назви: «індустрія розваг», «комерційна культура», «поп-культура», «індустрія дозвілля» та ін.)

Для масової культури характерне зведення елітарної культури до поверхової, беззмістовної форми, орієнтація на нерозвинені, низькі смаки. Масова культура пов'язана з уніфікацією духовного в особистості та суспільстві, вона завжди розрахована на комерційний успіх.

Культурологи вже давно вказують на небезпеку такого становища. Відзначаючи, що під впливом маскультури формується нова, особлива порода людини — «людина масова», вчені попереджають про можливість «антропологічної катастрофи» у недалекому майбутньому суспільства.