- •1.Предмет курсу «Історія української культури». Завдання вивчення курсу у вищій школі.
- •2. Поняття і суть культури. Структура культури
- •Структура культури
- •3. Функції культури
- •4. Культура і цивілізація.
- •5. Періодизація історії української культури
- •6. Молодіжні субкультури в Україні
- •7. Первісне мистецтво, його синкретичний характер
- •9. Релігія і міфологія в первісному суспільстві
- •10. Масова культура, її особливості.
- •11. Визначення і суть української культури, її роль у формуванні національної самосвідомості.
- •12. Історичні передумови виникнення і формування української культури
- •13. Історія української культури в наукових дослідженнях.
- •14. Культура Київської Русі, її особливості
- •15. Писемність на Русі. Основні джерела писемності та найдавніші літературні пам ятки
- •16. Організація освіти, шкільного навчання та бібліотек на Русі
- •17. Мистецтво Київської Русі
- •18. Прийняття християнства і його вплив на культуру Київської Русі
- •19. Освіта і писемність на Україні в хіv-хvі ст. Діяльність Острозької колегії. Братські школи.
- •20. Полемічна література
- •21. Братства та їх роль у становленні духовної культури України
- •22. Виникнення друкарства на Україні
- •23. Театр і музика на Україні в хіv-хvіі ст.
- •24. Живопис і архітектура на Україні в хіv-хvі ст.
- •25. Українське бароко (хіv-хvіі ст.)
- •26. Києво-Могилянська академія та її роль у розвитку української культури.
- •27. Творчість Григорія Сковороди – видатне явище в літературному житті України хvііі ст.
- •28. Культурно-національне життя на Україні в хіх ст.
- •29. Національно-культурне відродження в Галичині. Діяльність «Руської трійці»
- •30.Місце і роль т,Шевченка в українській культурі.
- •31.Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •32.Розвиток театру в Україні 19-20 ст.
- •33. Основні етапи в історії української культури в хх ст.
- •34.Культура в 20-30-х роках 20ст.: література, театр,..
- •35.Театр Леся Курбаса.
- •36.Національна політика на Україні в 20-30-х роках 20ст.Політика українізації….
- •37. Український авангард та його представники.
- •38.Боротьба з прогресивними ідеями на Україні в 60-70-х роках.Дисидентство.
- •39. Літературне оновлення 60-х рр.
- •40 Українська культура в умовах національного державного відродження
- •41. Діячі української культури в еміграції.
- •42. Кіномистецтво в повоєнний період. Творчість о. Довженка.
- •43.Українська культура 21 ст.
- •44. Постмодерн в Україні.
33. Основні етапи в історії української культури в хх ст.
Національно-державне відродження започатковане, демократичними перетвореннями 1917 року, ділиться на наступні етапи:
а) національного відродження (1917-1933);
б) тоталітарного панування «соціалістичного реалізму» (1933-1956);
в) стихійного піднесення духу національного опору (1956-1987);
г) національно-духовного оновлення (з 1987 р.).
Перший етап пов’язаний з утворечням національної державності. «Віднині самі творитимемо наше життя» (Перший універсал – 23.07.1917 р.). Під час національного відродження утворився той особливий клімат який благотворно позначився на розвитку усієї нації і в багато в чому визначив подальшу історію України.З 1923 року бере початок нова хвиля українського відродження відома від назвою «українізації».
Другий етап (поч 30-х-сер. 50-х рр.) в історії української культури був позначений монопольною диктатурою соціалістичної бюрократії, що привело до морального занепаду духовної культури в її різних формах – від літератури до образотворчого мистецтва, від філософії до релігії.
Культура офіційного «соціалістичного реалізму» ділила єдину національну культуру (штучно) на культуру соціалістичну демократичну, народну» та культуру «буржуазно-націоналістичну, реакційну». В 1934-1938 рр. було репресовано більше половини членів та кандидатів в члени Спілки письменників України.
Тендечція до денаціоналізації та дегуманізації культури в постсталінську добу знайшла своє продовження в масовій поп-культурі, зорієнтованій на міщанина та пристосуванця, що за своєю антинаціональною спрямованістю поєднувалось з ідеологією доби соціалістичного реалізму. Вони співіснували довгий час. Поп-культура поширювалась на рівні масової свідомості населення, соц. Реалізм – на офіційному. Але в 70-80-х рр. орто¬доксальний, заідеологізований соцреалізм здає свої позиції під тиском так званого арт-бізнесу, який виникає на хвилі бездумного запобігання перед чужинською модою. Пошук власних національних творчих резервів відходить на другий план.
Проте і за умов ідеологічного диктату та поширення денаціоналізованої масової культури збереглася тенденція до відродження української духовної культури.
В період політичної відлиги (1956-1961) – відбувається відносна лібералізація політики КПРС щодо національних культур. Відбулося деяке поліпшення мовної ситуації. Був перевиданий «Словник української мови» Грінченка, здійснені деякі кроки в напрямку українізації системи вищої та середньої спеціальної освіти. Формується генерація молодих українських письменників, поетів, публічних митців – «шестидесятників» які прагнули відновити втрачену національну традицію, боролися усіма доступними засобами проти тоталітарної системи (І.Світличний, Е.Сверстюк, В.Стус та інші). Їх діяльність була спрямована на відродження національної самосвідомості та гідності. Це одна з героїчних сторінок української культури. «Відлига» скінчилась трагічно для покоління «шестидесятників». У II пол. 80-х рр. відбувається значне оновлення національної культури з орієнтацією на загальнолюдські цінності світової культури. Розпочинається нове відродження, як заперечення штучних догм соц. реалізму, а також космополітичних ідей комерційної поп-культури. Цей IV етап в історії української культури XX ст. органічно пов’язаний з відродженням національної державності.