22. Основи класичної кількості теорії грошей.

Суть кількісної теорії грошей полягає в поясненні вартості грош. і рівня цін кількістю грош. в обігу (чим більше грош. в обігу, тим вище ціни, тим нижча вартість грош.). Формування кількісної теорії припало на XV1-XV111ст.. Класична теорія базується на 3-х постулатах:1) постулат причинності – маса грошей в обігу спричинює зміну товарних цін.2) постулат пропорційності – зміна цін відбувається пропорційно до зміни грош. маси.3) постулат однорідності. На відміну від своїх попередників ЮМ стверджував, що пропорційні зміни між грош масою і цінами досягаються не відразу, а з деякими терміновим лагом. Поширення кількісної теорії грош. було викликано об'єктивними причинами. Вона була реакцією на поширену в XV1-XV11ст. металістичної теорії грош.. Прихильники металістичної теорії ототожнювали гроші з дорогоцінними металами і вважали джерелом сусп. багатства збільшення запасів золота і срібла в країні. Згодом під час становлення кап-зму металістична теорія стала загальмовувати розвиток вир-ва. На противагу металістичній теорії у XV11- XV111 cт. поширюється номіналістична теорія грошей, представники якої (Стюарт,Берклі) вважали гроші звичайними рахунковими одиницями, вартість яких визначається тим, що на них написано. Вартість грош. визначається кількісним співвідношенням товар. і грош. маси, а так як гроші мають загрозу знецінення немає сенсу перетворювати іх у скарб, більш доцільно перетворити їх у функціонуючий капітал. В цьому виявилась прогресивність класичної кількісної теорії. Також вона заклала теоретичний фундамент вивчення вартості папер. грош. Розвиток економіки виявив багато доказів обмеженості класичної кількісної теорії. Ії представники лише констатували залежність між масою грошей і цінами, але не вивчали механізмів зв'язку між ними. Представники трудової теорії вартості вважали, що вартість визначається витратами праці на виготовлення товару. Адам Сміт і Рікардо вважали гроші звичайним товаром, який виступає посередником в обміні товарів. 

23.Пасивні операції банків.

Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредиту, інвестицій та інших активних операцій. Ресурси комерційних банків - це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні (становлять трутину усіх ресурсів), залучені і позичені (70 %). Власний капітал: основний (статутний, резервний фонд, нерозподілений прибуток минул. Рр.), додатковий (загальні резерви за активними операціями, поточні доходи). Статутний фонд залежить від форми організації банку. Резервний фонд призначений для покриття можливих збитків, сплати дивідендів; його розмір - на рівні 50% від статутного фонду, формування за рахунок відрахувань з прибутку (не <5%). Спеціальні фонди призначені для покриття збитку від активних операцій та для виробництва та соціального розвитку банку, та формування за рахунок прибутку. Прибуток є ресурсом внутрішнього походження. Залучені: - сукупність коштів на поточних , депозитних, та інших рахунках банківських клієнтів, громадянських організацій, суспільних фондів, що розмножуються в активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Поділяють на депозитні (до запитання - для здійснення поточних розрахунків, нестабільні; і строкові - розм. на певний строк >місяця, знімаються після закінч. терміну або попереднім повідомлення банку) та недепозитні (позичені). Формами строкових вкладів є сертифікати (депозитні: юр. особам та ощадні - фіз.особам). Недепозитні залучаються у формі міжбанківських кредитів і кредиту. ЦБ, операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, позики на ринку євродоларів.