44. Суть та форми впливу попиту на гроші.

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент., це бажання мати певну частину свого портфеля активів(багатства) в ліквідній формі. Слід розрізняти попит на гроші від попиту на дохід.

Наприклад, економічний суб’єкт хоче мати в цьому місяці дохід 100тис.грн., а запас грошей на кінець місяця - 40тис.грн. Якщо на початку місяця у нього не було запасу грошей, то це означатиме, що його попит на гроші зріс на 40тис.грн. Для його задоволення з доходу 100 тис.грн. він повинен витратити на поточні потреби - 60тис. грн., а 40тис. грн. відкласти в запас. Проте, він може задовольнити свій попит іншим шляхом, продавши частину наявних у його портфелі активів, що не належать до запасу грошей, зокрема акції, автомобіль чи квартиру, а виручку помістити в запас.

Попит на гроші тісно пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю.

Цілі попиту на гроші:

1)створення запасу купівельних та платіжних засобів (попит на поточний запас платіжних засобів),

2) накопичення грошей як капіталу (попит на постійний запас грошей як форму багатства),

3)комбіновані (попит на тривалий запас грошей на здійснення майбутніх платежів та одержання додаткових доходів).

Мотиви:

трансакційний мотив - постійна потреба в запасі гр-й для їх негайного використання;

мотив завбачливості - для задоволення непередбачуваних потреб; спекулятивний мотив попиту на гроші - бажання мати запас грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові документи.

Чинники, що впливають на попит на гроші(з’ясування мотивів, що заохочують суб’єктів нагромаджувати гроші):

1)зміна обсягів виробництва (ВНП, а отже і НД) сприч зростання попиту,

2) зміна рівня цін,

3)зміна обсягів виробництва ,

4)швидкість обігу грошей,

5)зміна норми процента,

6)накопичення багатства,

7)інфляція,

8)очікування погіршення кон’юнктури ринків.

45. Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок розвитку кількісної теорії грошей.

Сучасний монетаризм належить до найважливіших напрямів західної економічної думки кінця 70 — початку 80-х років XX ст.

Мета монетаристів — модернізація кількісної теорії, що перебувала в занепаді. Найяскравішою постаттю школи є М. Фрідман. Монетариста зосереджують основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах. Так, типовий діловий цикл у своєму розвитку має чотири фази.Фаза стискання супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стискання, яке триває понад 6 міс. називається спадом.Дно — точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня.Розширення — фаза циклу, впродовж якої реальний обсяг виробництва підвищується відносно дна циклу.

Пік — точка, в якій обсяг виробництва досягає максимального рівня.

Дослідження поведінки грошей у діловому циклі, котрі проводили Фрідман і Шварц, дали змогу зауважити закономірність, згідно з якою темпи зростання грошової маси, що перебуває в обігу, відбуваються за циклічною схемою, випереджаючи загальні тенденції ділового циклу. Як підтверджували Фрідман і Шварц, існує взаємозв'язок між зміною темпів зростання грошової маси і точками екстремумів у діловому циклі. Пропозиція грошей починає зростати до моменту досягнення дна ділового циклу, а це відповідно впливає на реальний обсяг виробництва. У свою чергу реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін. Зміна темпів збільшення грошової маси в обігу впливає на реальний обсяг виробництва швидше, ніж на абсолютний рівень цін. Окрім того, ця зміна може впливати на швидкість обігу грошей, яка в процесі ділового циклу змінюється, тобто прискорюється або уповільнюється. Всі названі висновки покладені в основу одного з головних напрямів сучасної теорії грошей і грошового обігу — школи монетаризму. Слабкі сторони монетаризму:— ігнорується сфера виробничого відтворення;— монетаристи вважають сферу виробництва "чорним ящиком", внутрішні процеси якого автоматично регулюються ринковими механізмами.Отже, теорія Фрідмана є різновидом теорії попиту та пропозиції грошей. На його думку, пропозиція грошей визначається кількістю грошей, що створюється державою або банківською системою, а зміни попиту на гроші відбуваються повільно, на відміну від грошової пропозиції, яка змінюється часто і незалежно від змін попиту. Внаслідок цього попит на гроші приймається за величину, близьку до постійної, а визначальним стає надлишок пропозиції грошей.26. Поняття про функції грошей та їх еволюція.П'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових грошей. Міра вартості - це ф-я, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Ця функція дає змогу розкрити еволюцію грошей від виникнення специфічного товару, що виконував роль еквівалентної форми для вираження вартості будь-якого товару у формі матеріального носія.За металевого обігу цю функцію виконували дійсні гроші (золото і срібло), що самі мали вартість, але й вони виражали вартість ідеально, тобто у вигляді уявних грошей. З цією функцією тісно пов'язане поняття масштабу цін. Масштаб цін (МЦ) – фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в певній країні як грошова одиниця.МЦ є складовою функції міри вартості, доповнює її призначення виражати вартість товарів.Масштаб цін був визначений реформою 1961р. 1 рубль=0,987412грам, відмінений після Ямайської конференції(1976-1978). Проте з розвитком товарного виробництва гроші втрачають свою товарну природу, з'являються кредитні гроші. Функція грошей як міри вартості істотних змін не зазнає. Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Виробник заздалегідь, до появи з товаром на ринку, визначає ціну, за якою вигідно продати його. Але й при зустрічі з покупцем на ринку, де остаточно вирішується ціна товарів, наявність грошей у будь-якій формі ( банкноти, чеки, кредитні картки та ін.) не обов'язкова. Продаж взагалі може відбуватися в борг, під майбутні гроші, але ціна визначається в момент операції купівлі- продажу. Засіб обігу - це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою Т-Г-Т. Важливою ознакою грошей як засобу обігу є те, що вони являють собою реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і взамін одержує гроші. Особливість функції грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по-перше, реальні або готівкові гроші, а по-друге, знаки вартості – паперові та кредитні гроші. Засіб платежу - це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. Історично ця ф-ція походить з товарообороту. Поява була зумовлена продажем товарів в кредит. Виникав борг, погашення якого здійснювалось Гр. Тому варт платежу не завжди = варт товарів, реалізованих у борг або варт Гр, які були віддані в борг. Гр як засіб платежу обслуговує більшу частину екон. обороту. Гроші як засіб платежу відрізняються від грошей як Грошей як засіб обігу тим,що лише завершують купівлю-продаж,а не є посередником купівлі-продажу. Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.Виникнення функції засобу нагромадження історично стало можливим тоді, коли товаровиробник виявився спроможним частину грошової виручки від продажу своїх товарів не витрачати на придбання інших споживних вартостей, необхідних для виробництва чи особистого споживання, а відкласти на майбутнє, зберегти.Спочатку нагромадження Гр мало лише одну мету – збереження вартості в дорогоц. металі. Така форма називалась скарбом. Але людина не хотіла приховувати свої доходи, а навпаки показувати їх, виникла естетична форма скарбу (предмети розкоші). Це було, як компенсація за те, що скарб не може стати капіталом і приносити прибуток. Згодом з’явилась ще одна ціль нагромадження скарбу – резерв платіжних засобів, як збереження і зростання прибутку. Так скарб став активно забезпечувати потреби суспільного відтворення, як регулятор Гр обігу. Розширюється вир-во й товаровиробники одержують додатковий прибуток у вигляді %%, дивідендів. Гр знаки (паперові, депозитні, електронні) успішно виконували роль багатства взагалі. Позитивний вплив нагромадження Гр:  обсяги нагромадження вийшли за межі видобутку благородн. металів;  нагромадження швидше капіталізовували через знецінення Гр знаків розвиток банків, ринку ЦП, зріст позичкового капіталу;  оборот індивід. капіталу. Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами. Завдяки такому поділу тут з'являється специфічний суб'єкт економічних відносин - держава, яка представляє і захищає інтереси країни в цілому.Ця функція грошей виникла в капіталістичних формаціях, але набула високого рівня розвитку зі створенням світового ринку. На цьому ринку гроші скидали "національні мундири", тобто поставали у вигляді злитків золота (995-ї проби). Паризькою угодою 1867 р. єдиною формою світових грошей було визнане золото. Але останнім часом з метою зниження вартості міжнародних розрахунків почали застосовувати кредитні гроші (СПЗ, євро та ін.). За цих умов золото стало резервним фондом світових грошей.

У XX ст. розвивалися міждержавні економічні відносини. Валюта (грошова одиниця) тієї країни, що має значну частку в міжнародній торгівлі і надає великі кредити іншим країнам, одержує перевагу. Розрахунки між державами здійснюються в національній валюті, що займає чільне місце у світовому платіжному обігу. При цьому встановлюється неодмінна умова: панівна валютна одиниця представляє визначену кількість золота

27. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків.Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді .внесків і депозитів. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:

- фінансування капітальних вкладень за дорученням власників, або розпорядників капіталів, що інвестуються;

- випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);

- купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;

- видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- касове виконання державного бюджету;

- придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);

- купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;

- купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;

- довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;

- надання консультативних та інших послуг, пов'язаних з банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.

Ком. банкам в Україні забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування, їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

Класифікація

За формою власності поділяються на -унітарні(1 власник, це Ощадбанк і Ексімбанк)

колективні,частка кожного засновника 35% стат.фонду(1.публіч. акціонерні товариства 2.кооперативні банки)

Залежно від розміру активів

- малі<2млрд грн -середні>2 млрд грн. –великі>4,5 млрд грн -крупні>14 млрд грн

Залежно від наявності філій : багатофілійні(Ощадбанк,УкрСоцбанк), малофілійні, безфілійні.

Залежно від діапазону операцій розрізняють:

1)універсальні банки

2)Спеціалізовані:

-за галузевою спеціалізацією

-за функціональною спеціалізацією:

Інвестиційні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних грошових коштів на тривалі строки (у тому числі через облігаційні позики) та наданні довгострокових кредитів.

Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів.

Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу та капіталу, мобілізованого за допомогою випуску іпотечних облігацій.

28. Походження, сутність кредиту. Об'єкти та суб'єкти кредиту. Кредит існував не завжди. Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його. За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит - за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передачею товару і грошей із рук у руки.

Суб'єктами кредитних відносин є кредитори та позичальники.

Кредитори — це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Кредиторами можуть бути фізичні і/або юридичні особи , а також держава.

Позичальники — це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів. Характерною ознакою позичальника є те, що він не стає власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпорядником. Тому його права стосовно використання цих коштів дещо обмежені — він не може вийти за межі тих умов і цілей, які передбачені його угодою з кредитором. З цього погляду позичальник перебуває у певній залежності від кредитора. Позичальниками можуть бути всі ті особи, що й кредиторами: фізичні особи, всі юридичні особи, держава

Об'єкти - вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом інш. в товарній або гр. формі (позичена вартість - реальна цінність за обсягом) Позичена вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг.