21. Становлення і розвиток державних фінансів України.

ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ УКРАЇНИ:

1. Зведений бюджет України

2. Фінанси державного сектора економіки

3. Централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення

4. Державний кредит

5. Резервні та страхові фонди

Державні фінанси — головна ланка фінансової системи держави. Вона опосередковує майже 80 % усіх фінансових відносин і містить різноманітні фінансові інституції, за до­помогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси охоплюють: державний бюджет, центра­лізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств і організацій державної та комуналь­ної форм власності, державний кредит, державне особисте і майнове страхування.

Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування. Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи та соціального захисту населення (далі — Фонд Чорно­биля), Фонд сприяння зайнятості населення. Фонд конвер­сії, Валютний фонд, валютні фонди місцевого самовряду­вання, позабюджетні фонди місцевих органів самовряду­вання. Вони певною мірою доповнюють державний бюд­жет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не вико­ристовуються. По суті перелічені фонди є новою складо­вою частиною фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

Державний кредит являє собою заборгованість держави перед своїми громадянами і господарськими структурами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавст­вом. Великий борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Він лягає тягарем на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування боргу.

Державне майнове і особисте страхування є одним з ме­тодів створення страхових фондів для збереження майна громадян і господарських структур. Держава виступає стра­хувачем і розпорядником страхових фондів.

22.Основні види і форми державного кредиту.

Державний кредит є таких видів:

• Внутрішній, коли держава запозичує кошти у підприємств і населення власної країни;

• Зовнішній, коли держава робить запозичення на міжнародному рівні.

Форми державного кредиту:

1. Форми зовнішнього державного кредиту:

• Надання фінансової допомоги іноземним державам;

• Державні зовнішні позики від урядів, юридичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інститутів.

Джерела: спеціальні урядові фонди, бюджетні кошти.

2. Форми внутрішнього державного кредиту:

• Державні позики, казначейські позики, гарантовані позики;

• Грошово-речові лотереї;

• Використання частини вкладів населення в ощадних банках на придбання державних цінних паперів;

• Використання коштів державного позикового фонду.

Джерела: вільні кошти населення, підприємств, організацій.

Причини існування державного кредиту:

• Покриття бюджетного дефіциту;

• Постійно зростаючі потреби держави;

• Регулювання грошового обігу.

23. Економічна суть державного кредиту, його роль у формуванні додаткових фінансових ресурсів держави.

Держаний кредит за своєю економічною сутністю – це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.

Основна класична форма державно-кредитних відносин, коли держава виступає позичальником коштів. При цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси юридичних та фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб.

Будучи кредитором, держава за рахунок коштів бюджету надає на платній основі за умови обов’язкового повернення кредити юридичним і фізичним особам.

У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов’язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, вона є гарантом.

Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Державний кредит є зворотним, терміновим і платним.

Призначення державного кредиту виявляється насамперед у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів. У випадку дефіцитності державного бюджету додатково мобілізовані фінансові ресурси використовуються на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами. У разі позитивного бюджетного сальдо мобілізовані за допомогою державного кредиту кошти використовуються безпосередньо для фінансування економічних і соціальних програм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільшення фінансових можливостей держави, може стати важливим чинником прискорення соціально-економічного розвитку держави.

Функції державного кредиту:

• Фіскальна – здійснюється формування централізованих грошових фондів держави; виступаючи в якості позичальника, держава забезпечує додаткові кошти для фінансування своїх витрат;

• Регулююча – вплив держави на стан грошового обороту, рівень ставок на ринку грошей і капіталу, на зайнятість, тобто держава використовує кредит як інструмент фінансової політики.

24. Державний борг. Структура державного боргу. Причини і наслідки зростання державного боргу.

Державний борг – це сума заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами. Загальна сума державного боргу скаладається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Розрізняють поточний і капітальний державний борг. Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Структурно державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній борг – це сукупність зобов’язань держави перед резидентами; гарантується усім майном, що перебуває в загальнодержавній власності.

Зовнішній борг – сукупність зобов’язань держави перед нерезидентами; залежить від надходження ресурсів від надходження ресурсів від зовнішньої торгівлі.

Внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у власності держави. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить насамперед від валютних надходжень.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

• збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

• циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

• скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування (зменшення) державних витрат;

• вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу і споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання .

Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом . Це відбувається внаслідок того, що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, і приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобов'язання. Зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, отже, воно буде мати нижчий рівень доходу.

Як відомо, збільшення податків – один із способів отримання достатніх доходів для виплати відсотків сплати загальної суми державного боргу . Якщо одночасно із заміщенням приватного капіталу зростають податки, то відбувається подальше скорочення виробництва. До довгострокових наслідків боргу належить і негативний вплив податків на економічні стимули. Збільшення податків депресивно впливає на стимули до праці, до інновацій та до інвестування. Тому наявність великого державного боргу уповільнює економічне зростання .

25. Характеристика методів управління державним боргом.

Управління державним боргом – комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, та забезпечення платоспроможності держави.

Методи управління державним боргом:

Конверсія – зміна доходності позики.

Консолідація – збільшення строків дії випущеної позики.

Уніфікація – об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики.

Рефінансування державного боргу – погашення основної заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик.

Обмін облігацій за регресивним співвідношенням – кілька раніше випущених облігацій прирівнюють до однієї нової облігації.

Відстрочення погашення – проводиться тоді, коли випуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від позик використовують на обслуговування раніше випущених позик.

Реструктуризація – відстрочення виплати частки боргу терміном до 3 років, конверсія боргів в акції (Паризький клуб), спочатку проводиться зменшення боргу на 50%. Решта боргу обмінюється на спеціальні облігації «Брейди».

Анулювання – відмова уряду від погашення боргу, зумовлено фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством або політичними кризами.

26. Основні відмінності державного та банківського кредиту:

1. Банківський кредит має конкретне матеріальне забезпечення - товари, незавершене виробництво та інше. При запозиченні засобів державою, забезпеченням кредиту є все майно, що знаходиться в її власності або майно адміністративно-територіальної одиниці.

2. Банківський кредит має визначене цільове використання, надається позичальнику для забезпечення безперервного процесу виробництва, підвищення його ефективності, тобто використовується на виробничі цілі. Засоби, мобілізовані державою у вигляді державного кредиту, поступають в розпорядження органів державної влади як додаткові фінансові ресурси та можуть бути спрямовані на покриття бюджетного дефіциту та не мають конкретного цільового призначення.

3. Державний кредит залучається на визначений строк, а виплата доходів забезпечується за рахунок бюджетних коштів. Джерелом погашення банківського кредиту виступає доход позичальника.

27. Цільові фонди та їх роль у забезпеченні суспільних потреб.

Фонд цільового призначення – є сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні центральних або місцевих органів влади і мають цільове призначення.

Державні цільові фонди – це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

Головна причина створення фондів цільового призначення – необхідність виділення не дуже важливих для суспільства витрат у спеціальні групи і забезпечення їх самостійними джерелами фінансування.

Принципи організації централізованих фондів:

• відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами; є власністю держави;

• відрахування до фондів є обов’язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

• витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.

Необхідність функціонування цільових державних фондів обумовлюється такими причинами:

• Бюджет, через не закріпленість більшої частини доходів, зумовлює дефіцитне фінансування окремих статей видатків. Цільові фонди забезпечують цільове спрямування та використання коштів.

• Швидкі зміни в економічному житті зумовлюють необхідність прийняття оперативних рішень у сфері перерозподілу фінансових ресурсів.

• Наявність дефіциту бюджету. За умови активного сальдо кошти того чи іншого цільового фонду можуть використовуватися на фінансування бюджетного дефіциту.

28. Пенсійний фонд України: джерела формування та напрямки використання його ресурсів.

Пенсійний фонд України – це спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та розподілом коштів пенсійного призначення.

Джерела формування:

• Обов’язкові внески суб’єктів господарювання і громадян;

• Кошти Державного бюджету, призначені для виплати пенсій військовослужбовцям, працівникам органів Міністерства внутрішніх справ, інвалідам з дитинства;

• Добровільні внески та пожертвування;

• Сума пені, фінансових санкцій, штрафів за порушення порядку сплати зборів;

• Доходи від розміщення тимчасових вільних коштів фонду;

• Інші надходження.

Напрямки використання:

• Виплата пенсій(трудових і соціальних):

• За віком;

• За інвалідністю;

• За вислугу років;

• При втраті годувальника;

• Соціальних;

• Інших видів.

• Виплата пенсій військовослужбовцям;

• Реалізація державних і регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій громадян, що потребують допомоги;

• Організація та проведення роз’яснювальної роботи;

• Забезпечення поточної діяльності та утримання органів Пенсійного фонду, тощо.

В Україні запроваджена трирівнева система пенсійного забезпечення:

1.Солідарна система

2.Накопичувальна система

3.Система недержавного пенсійного забезпечення.

29. Цільові фонди соціального призначення, їх характеристика.

Особливістю фондів соціального призначення є те що вони вирішують завдання соціального захисту населення через механізм загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно з чинним законодавством

України; здійснюється позабюджетними страховими фондами, які є страховиками з окремих видів соціального страхування.

Пенсійний фонд(шпора 28)

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням і похованням.(входить догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сімї, при вагітності та пологів, смерті громадянина або члена йго сімї).

Джерела формування доходів:частина єдиного соціального внеску(е.с.в.), пенні штрафи та інші фінансові санкції, благодійні внески, асигнування з державного бюджету України, прибуток одержаний від тимчасово вільних коштів, інші надходження.

Видатки:на виплату допомоги у зв’язку з тимчасовою працездатністю, у зв’язку з вагітністю і пологів, на поховання, крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві; фінансування санітарно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей; утворення резерву страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб у розрахунку на місяць.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття(забезпечення соціального захисту незайнятого населення в умовах соціального страхування на випадок безробіття здійснюють органи державної служби зайнятості)

Джерела формування доходів:частина е.с.в., асигнування з державного бюджету України, суми фінансових санкцій, прибуток одержаний від тимчасово вільних коштів фонду, благодійні внески, інші надходження.

Видатки: на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг фінансування яких законодавчо передбачене за рахунок коштів фонду; відшкодування ПФУ витрат пов’язаних із достроковим виходом на пенсію певних категорій осіб; фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності фонду; створення резерву коштів.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Джерела формування доходів:внески роботодавців у розмірі від 0,87 до 13,8%величини фонду оплати праці; штрафні санкції за порушення законодавства з безпеки праці; добровільні внески; доходів від тимчасово вільних коштів ФСС НВВ на депозитних рахунках, інші надходження.

Видатки:фінансування профілактичних заходів по запобіганню нещасних випадків на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоровя та працездатності потерпілого, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом; фінансування витрат на медичну і соціальну допомогу потерпілому.

30. Бюджет як економічна категорія. Функції бюджету.

Бюджет як економічна категорія – це сукупність економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання централізованого фонду грошових коштів держави.

Функції:

1. Розподільча – через державний бюджет здійснюється розподіл фінансових ресурсів, необхідних для діяльності держави, а також перерозподіл фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями, між галузями, соціальними групами.

2. Акумулююча(фіскальна) – за допомогою бюджету і законодавчих активів держава створює централізований фонд грошових ресурсів, що забезпечує її існування і виконання покладених на неї функцій.

3. Контрольна – завдяки аналізу надходження фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави, їх повноти, своєчасності одержання, можна дізнатися, на скільки їх обсяг відповідає потребам суспільства.

4. Регулююча – використовується як інструмент державного регулювання економіки, стимулювання виробничих та соціальних процесів. Регулювання відбувається через маневрування грошовими коштами.

31. Роль державного бюджету в фінансовому забезпеченні економічного й соціального розвитку України.

Державний бюджет - це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Напрями бюджетної політики на кожний рік затверджує Верховна Рада України у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності. Одне із центральних місць серед структурних елементів бюджетного процесу займають бюджетні форми й нормативи, бюджетні стимули та санкції, бюджетне планування й прогнозування.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя й задоволення інших суспільних потреб. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.

За сучасних умов ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні бути спрямовані, насамперед, на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне призначення, бюджет України, як і бюджети розвинутих країн, є економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України, центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

Економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями - центральним та місцевим.

32. Структура бюджетної системи України та принципи її організації

Бюджетна система – це сукупність усіх бюджетів, які формувалися і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм.

Структура бюджетної системи України:

1. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

2. Місцевими бюджетами визначаються бюджет Автономної Республіки Крим, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

3. Бюджетами місцевого самоврядування визнають бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх обєднань.

Принципи побудови бюджетної системи України:

Єдність – забезпечується єдиною правовою базою, грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним порядком виконання бюджетів, ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Збалансованість – витрати бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету за відповідний період.

Самостійність – державний бюджет та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів місцевого самоврядування. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними певних доходних джерел.

Повнота – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджету.

Обгрунтованість – бюджет ґрунтується на реалістичних макророказниках економічного та соціального розвитку держави.

Ефективність – при складанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Цільове використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Справедливість і неупереджуваність – бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередженоо розподілу суспільного багатства між громадянами і регіонами.

Субсидіарність – розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами.

Принципи публічності та прозорості – держаний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються відповідними Радами, інформація про бюджет повинна бути оприлюднена.

33. Бюджетна класифікація відповідно Бюджетного Кодексу України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Класифікація доходів бюджету

1) податкові надходження - податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі;

2) неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом – це доходи від продажу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та державних запасів товарів з державних резервів;

4) трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

1.Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

2.За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

3.Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

4. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Класифікація фінансування бюджету:

1. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

2. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

1) фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;

2) фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту бюджету.

Класифікація боргу

1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.

2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

34. Економічна суть доходів бюджету, їх склад і структура.

Доходи бюджету - це фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою.

Доходи відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами., які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів. Доходи України мають два рівні - державний та місцевий.

Доходи утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством.

Складові частини доходів ДБ у відповідності зі ст.9

А) податкові надходження;

Б) неподаткові надходження;

В) доходи від операцій з капіталом;

Г) трансферти, гранти, дарунки

35. Джерела формування доходів бюджету. Форми і методи мобілізації грошових коштів до бюджету.

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід . Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу НД і утворення бюджетних доходів є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Податки і збори, та обов’язкові платежі є головними методами перерозподілу НД, їх частка в окремих країнах досягає 90%.

Мобілізація доходів бюджету може проводитись на податковій і неподатковій основі. Податковий метод характеризує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб на користь держави, який регламентується податковим законодавством. Неподаткові доходи формуються від продуктивної діяльності держави та від реалізації її майнових прав. Доходи від продуктивної діяльності надходять від підприємницької діяльності держави (державний сектор економіки) та від надання певних послуг, а доходи від майнових прав — у вигляді доходів від використання державного майна та угідь.

36. Видатки державного бюджету. Основні напрямки використання бюджетних коштів.

Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум (це законодавче визначення).

Видатки слід відмежовувати від витрат бюджету.

Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

37. Бюджетний дефіцит: причини існування та шляхи скорочення.

Бюджетний дефіцит – перевищення видатків бюджету над його доходами.