14)Поняття і значення правочинів в цивільному обороті.. Види правочинів. Умови дійсності правочинів та правові наслідки їх недотримання. Види недійсних правочинів.

Під правочином розуміють дії громадян та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну, припинення цивільних прав або обов´язків. Класифікація правочинів можлива за різними підставами. 1) Залежно від числа сторін, що беруть участь у правочині, їх поділяють на односторонні, двосторонні і багатосторонні. 2) Залежно від наявності або відсутності обов'язку сторін надавати зустрічне матеріальне відшкодування правочини поділяють на сплатні й безоплатні. 3) Залежно від моменту, з якого правочини вважаються укладеними, вони поділяються на консенсуальні й реальні. 4) Залежно від значення підстави (цілі) правочину для його дійсності, угоди поділяються на абстрактні й каузальні. 5) Залежно від наявності вказівки на строк встановлення прав і обов'язків, правочини бувають строковими і безстроковими.

ВИДИ НЕДІЙСНИХ ПРАВОЧИНІВ Правочини з дефектами суб'єктного складу Цивільна дієздатність (правочиноздатність) осіб, які не досягли 14 років, обмежується правом самостійно здійснювати дрібні побутові правочини Правочини з дефектами воліОдним з видів дефектів волі є тимчасовий стан, при якому людина внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних

процесів в організмі або інших хворобливих явищ не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Правочин, укладений у такому стані, не відображає справжньої волі особи щодо встановлення, припинення тощо цивільних прав і обов'язків. Правочини з дефектами форми Правочини з дефектами змісту та порядку укладення правочину . Правочин, укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою його стороною, є оспорюваним. Особа, яку представляють, отримує право на позов про визнання правочину недійсним, оскільки дії тут вчиняються не в її інтересах, Що суперечить самій сутності представництва

15)Поняття та види особистих немайнових прав фізичної особи. Захист особистих немайнових прав

Особисті немайнові права - це права, які невід’ємно пов’язані з особою їх носія. Особисті немайнові права мають як фізичні, так і юридичні особи Види1) особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи, якими фізична особа володіє довічно:

- невід'ємне право на життя;- право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю;

- право на охорону здоров'я;- право на медичну допомогу;- право на інформацію про стан свого здоров'я та ЇЇ таємницю;- право на свободу та особисту недоторканість;- 2) особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи:- право на ім'я, його зміну та використання;- право на повагу до гідності і честі;- право на повагу до людини, яка померла;

- право на недоторканність ділової репутації;- право на індивідуальність;

Право на захист особистих немайнових прав — це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, невизнання, виникнення загрози порушення чи порушення особистого немайнового права. Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:

а) вимагати непорушення цих прав; б) вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права; в) вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у випадку їх порушення. 1. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою З ЦК. 2. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Законодавець наділяє особу можливістю застосувати для захисту свого особистого немайнового права від протиправного посягання з боку інших осіб:

16)Поняття власності та права власності в об’єктивному і суб’єктивному аспекті, цого елементи. Зміст права власності. Способи набуття і припинення права власності. Види та форми права власності. Власність — володіння речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать. Розрізняють власність приватну, комунальну і державну в залежності від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі. В об'єктивному змісті - це сукупність правових норм, установлених державою і регулюючих відносини по володінню, користуванню і розпорядженню засобами виробництва і предметами споживання. У суб'єктивному змісті - це конкретне право визначеної особи по володінню, користуванню і розпорядженню приналежної йому річчю ЗМІСТ Право володіння — це юридична можливість фактичного впливу на річ. Володіння річчю може бути як законним — таким, що грунтується на законі, так і незаконним.

Право користування — це юридична можливість видобування власником споживчих властивостей речі. Право розпоряджання полягає у юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі. Право власності на ту чи іншу річ може виникнути в конктретної особи різними способами: особа виготовила річ самостійно, придбала її за допомогою купівлі-продажу, освоїла землю, яка до того нікому не належала первинні похідні. За первинного способу право набувача встановлюється незалежно від попереднього права на цю річ. Похідний спосіб набуття права власності полягає в тому, що право власності переходить від однієї особи до іншої за їх взаємною згодою і бажанням способом припинення права знищення речі, вилучення речі з обороту, види, право інтелектуальної власності, спільна власність, спільна часткова власність, спільна сумісна власність Види та форми права власності. власності у формі

приватної та державної (загальнодержавної і муніципальної) власності, а

також є зачатки права власності у формі колективної власності.