34)Деліктні зобов’язання, поняття, елементи, ознаки, правила відшкодування.

Деліктне зобов'язання - це зобов'язання, в якому особа, що протиправне і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну чи майнуорганізації, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі. Деліктне зобов'язання - це різновид цивільно-правових зобов'язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують кожне зобов'язання. Такими структурними елементами є суб'єкт, об'єкт та зміст. Суб'єктами деліктного зобов'язання, як і будь-якого іншого цивільно-правового зобов'язання, є боржник і кредитор. Об'єктом деліктного зобов'язання є дії божника з відшкодування завданої шкоди у повному розмірі. Зміст деліктного зобов'язання становлять право кредитора та обов'язок боржника. Ознаки зобов'язання щодо відшкодування шкоди:

1) правова форма реалізації цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди або засіб захисту потерпілого; 2) основні функції — поновлення майнового становища потерпілого, що було до завдання шкоди, а також виховно-запобіжний вплив; 3) засоби відповідальності, реалізовані через це зобов'язання, не впливають безпосередньо на правопорушника, а діють через обмеження його майнових інтересів; 4) зобов'язання виникає за наявності передбачених законом умов і, як правило, лише за наявності протиправної поведінки. Підстава виникнення зобов'язань — це правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювача шкоди. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

35)Загальні положення спадкового права.Спадкування за законом. Спадкування за заповітом.Спадковий договір.

Спадкове право - це сукупність встановлених державою правових норм, які регламентують порядок та умови переходу майнових прав померлого громадянина до інших осіб. Принципи вобода волевиявлення спадкодавця і спадкоємців., універсальність спадкового правонаступництва., черговість закликання до спадщини при спадкуванні за законом., державно-правовий захист непрацездатних родичів і членів сім´ї заповідача. Майно, яке переходить в порядку спадкування, називається спадщиною. Відкриття спадщини - це наявність певних юридичних фактів, з якими законодавець пов´язує виникнення права спадкування. Місцем відкриття спадщини вважається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна чи основної його частини. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, Спадкоємцями першої черги є діти (в тому числі й усиновлені), подружжя, батьки (в тому числі усиновителі), а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця. другої черги відносяться брати, сестри, дід, баба померлого. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповіт – це правочин, який фіксує особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Однак він не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. За спадковим договором одна сторона (набувач)зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони

(відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя один із подружжя або інша особа.2. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа. Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягаєнотаріальному посвідченню.

36)Поняття та умови усиновлення. Правові наслідки усиновлення. Таємниця усиновлення. Скасування усиновлення. Підстави скасування усиновлення. Визнання усиновлення недійсним. Правові наслідки скасування усиновлення.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, умови бажання усиновителя та письмова згода на усиновлення з боку батьків дитини, що усиновлюється, якщо вони у неї є, або осіб, які замінюють батьків, опікуна, лення з боку батьків дитини, що усиновлюється, якщо вони у неї є, або осіб, які замінюють батьків, опікуна (піклувальника). Згода батьків повинна бути свідомою, не примусовою, без отримання будь-якої винагороди, засвідчена державним нотаріусом або адміністрацією державного дитячого закладу, в якому перебуває, утримується чи виховується дитина. Батьки можуть дати згоду на усиновлення лише після народження дитини. Якщо усиновитель перебуває в шлюбі, для усиновлення ним потрібна згода на це іншого з подружжя. Якщо дитині, яка усиновлюється, більше 10 років, для усиновлення необхідна її згода, не може бути усиновлення проти волі дитини. Правові наслідки усиновлення

1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

2. Якщо після смерті одного з батьків або розірвання шлюбу з особою, визнаною судом недієздатною, другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати, сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку.

З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.4. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.5. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам, два види таємниці усиновлення: від дитини; від інших сторонніх осіб. Передбачена також можливість зміни місця народження усиновленої дитини і його народження. Однак дата народження може бути змінена не більш ніж на півроку, тобто усиновлений в межах півроку може бути записаний раніше, або навпаки, пізніше його фактичного народження. Для забезпечення збереження таємниці усиновлення) забороняється органам РАГСу без згоди усиновителів, а в разі їх смерті без згоди органів опіки та піклування, повідомляти будь-які відомості про усиновлення, а також видавати виписки з книг реєстрації, з яких було б видно, що усиновителі не є кровними батьками усиновленого. Скасування усиновлення

1. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.2. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття. Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї.3. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.4. Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду. Підстави до скасування усиновлення Усиновлення скасовується, якщо воно суперечить iнтересам дитини.

Усиновлення може бути скасоване, якщо воно було проведено без згоди батькiв усиновленого, самого усиновленого, другого з подружжя усиновителя, коли згода їх на усиновлення необхiдна за законом при умовi, що скасування усиновлення не суперечить iнтересам дитини. При скасуваннi усиновлення має бути враховано бажання усиновленого, якщо вiн досяг десятирiчного вiку. Право на звернення до суду з позовом про визнання усиновлення недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Усиновлення визнається недійсним, якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною; якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення); якщо воно було проведене на підставі підроблених документів; у разі відсутності згоди на усиновлення другого з подружжя, опікуна, піклувальника, закладу охорони здоров'я або навчального закладу.Якщо одним з подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини. Правові наслідки скасування усиновлення

1. У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами.2. У разі скасування усиновлення відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.3. У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, вона передається на опікування органові опіки та піклування. У разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по батькові, які вона мала до усиновлення

37)Аліментні правовідносини. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей . Аліментні відносини інших членів сімї та родичів Аліментні правовідносини Стабільність у сім’ї обумовлена рівнем взаємної турботи обох iз подружжя, якi мають пiдтримувати одне одного: сприяти тому, щоб один з подружжя отримав вiдповiдну освіту, набув кваліфікацію, успішно просувався по роботi. Сiмейне законодавство nередбачае обов'язок подружжя матерiально пiдтpимувати один одного у шлюбi. Цей обов'язок не залежить від віку, стану здоров’я, матерiального благополуччя. Майнові права та обов'язки щодо надання взаємної пiдтримки виникають у подружжя з моменту реєстрації шлюбу та існують протягом усього часу перебування в шлюбi. За нормальних сiмейних стосунків подружжя добровiльно пiклується один про одного, i проблем щодо утримання не iснyє. Розмiр алiментiв у сукупностi з iншими засобами до iснування не повинен був перевищувати прожиткового мінімуму. У разi cмерті подружжя, який сплачував алiменти, алiменти продовжували стягуватися з майна, яке залишилося. У разi, якщо один iз подружжя вiдмовляється або ухиляється вiд свого бов'язку щодо утримання iншого з подружжя, який потребує матерiальної допомоги, останнiй має право звернутися з вимогою про стягнення алiментiв у судовому порядку. Умови стягнення аліментів на дітей.Цей обов'язок виникає у батьків з часу народження дитини та продовжується до її повноліття. У разі непрацездатності дітей обов'язок по їх утриманню продовжується і після досягненняними повноліття, однак при умові, що вони потребують матеріальної допомоги. .Неповнолітніми визнаються діти, які не досягли 18 років, а непрацездатними — інваліди І, II, III групи. Обов'язки батьків утримувати своїх дітей припиняються з настанням новноліття навіть у тих випадках, коли діти навчаються в навчальних закладах або з будь-яких причин не мають свого самостійного заробітку.Обов'язок по утриманню своїх неповнолітніх дітей здійснюється батьками у більшості випадків добровільно . Якщо ж батьки ухиляються від цього обов'язку та не надають коштів на утримання дітей добровільно, такі кошти стягуються з них у судовому порядку у вигляді аліментів. Обов'язок по утриманню дітей покладається, на обох батьків Обов'язок по утриманню дітей, як правило, покладається на батьків. Але трапляється, що діти за будь-яких обставин втрачають своїх батьків або батьки з поважних причин не взмозі їх утримувати, і таким чином, залишаються без коштів для існування. у випадку відсутності батьків або якшо батьки з поважних причин не взмозі утримувати дітеи. обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей може бути покладений на інших родичів: діла, бабусю, брата, сестру, а також вітчима, мачуху дитини та на осіб, які постійно виховували дитину та утримували її як члена сім'ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу.Обов'язки по утриманню неповнолітніх дітей можуть бути покладені на діда, бабусю, брата і сестер лише в тому випадку, коли діти не мають батьків або батьки з поважних причин не взмозі їх утримувати.Деякі інші правила про стягнення коштів на утримання неповнолітніх дітей покладаються на вітчима та мачуху. Вітчим або мачуха зобов'язані утримувати пасинків та пад-чериць при умові, що ці діти були взяті ними на утримання. Якшо ж діти не були на утриманні вітчима або мачухи, то на останніх не може б

ути покладений обов'язок по сплаті аліментів на дітей. Обов'язок по утриманню дітей не може бути покладений на осіб, які виховували дітей як опікуни (піклувальники). З онуків аліменти стягуються незалежно від того, чи проживали вони з особою, яка потребує матеріальної допомоги, чи отримували від неї будь-яку допомогу, пасинків та падчерок, то такий обов'язок може бути покладений на них лише у тому випадку, коли вони самі виховувалися у осіб, які потребують в даний час матеріальної допомоги. суд має право звільнити пасинка та падчерку від обов'язку утримувати вітчима та мачуху, якщо останні належним чином не виконували своїх обов'язків по вихованню неповнолітніх пасинка та падчерки або якщо вони виховували їх протягом нетривалого часу.