21) Законодавство Центральної Ради в галузі державного будівництва.

Лютнева революція створила сприятливі умови для розвитку національно-визвольного руху. Відбулося згуртування національних сил в Україні і 3 березня 1917 р. виник загальноукраїнський громадсько-політичний центр, покликаний очолити масовий народний рух і перебудувати суспільний лад, виходячи з невід’ємного права українського народу на самовизначення, - Українська Центральна Рада. Після проголошення І Універсалу лідери УЦР розпочали організацію роботи над проектом Української Конституції – “Статуту автономної України”. 28 червня було засновано Генеральний Секретаріат УЦР.  Він виконував функцію уряду.Генеральний Секретаріат прийняв, зокрема, Декларацію від 27 червня 1917 р., яка зазначала, що УЦР з виконавчого органу об’єднаних партійних і громадських груп стала найвищим виконавчим і законодавчим органом усього українського народу; з моральної влади вона перетворилась у публічно-правову; Декларація в загальних рисах визначила головні напрями діяльності УЦР і Генерального Секретаріату та повноваження усіх секретарств. На початку липня пленум УЦР ухвалив рішення про те, що УЦР як орган української революційної демократії складається, головно, з Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, а також представників від Генерального Військового комітету, учительської спілки, кооператорів, студентства і духовенства та губерній, великих міст і колоній; було ухвалено й спеціальне рішення про обов’язкове представництво в УЦР національних меншин. У галузі державотворення після проголошення УНР передусім постає проблема розподілу компетенції між УЦР і Генеральним Секретаріатом, що так і не була розв’язана (навіть у Конституції УНР): УЦР як законодавчий орган і Генеральний Секретаріат як виконавчий орган займались одними й тими ж питаннями, з яких приймали, відповідно, закони чи постанови. Але українській справі значно більшої шкоди завдало не протистояння гілок влади, а партійні чвари і суперечки між політичними силами, які реально впливали на державне будівництво. 25 листопада 1917 р. УЦР ухвалила Закон про порядок видання нових законів, що фактично заклав правові основи державного будівництва і передбачав залишення у силі всіх державних органів і установ, що перебували на території УНР до 7 листопада 1917 р. пристосовуючи старий державний механізм до потреб національного самовизначення. І Універсал передбачав обрання місцевої адміністрації у кожній волості, кожній повітовій чи земській управі, ІІІ Універсал також закріплював місцеве самоврядування.

Законодавча діяльність ЦР пройшла у своєму розвитку 2 головні етапи. Перший розпочався рішення Національного з’їзду у квітні 1917, мав політико-декларативний характер, основним досягненням стали універсали. Другий відзначався прийняттям законів у соціальній,трудовій та земельній сфері. Законодавча діяльність підпорядковувалася такому плану: робота над конституцією й паралельно – робота над підготовкою законів, необхідних для автономності України. ІІІ універсалом проголошувалося,що ЦР мала виробити правові підходи до реалізації своєї компетенції «соціально орієнтованої» та «керованої» економіки. ЦР прийняла ЗК «про 8-ми годинний робочий день», крім цього закон регламентував наймання жінок і неповнолітніх, нічну працю, види особливо шкідливих виробництв і робіт. Загалом цей закон став своєрідним кодексом законів про працю. Передбачалося створення Головної Ради праці. ІІІ універсал скасував право приватної власності на землю. Колишнім приватним власникам заборонялося продавати, купувати,закладати,дарувати чи передавати свою землю будь-кому у власність. Заборонялися самочинні захоплення земель. У січні 1918 ухвалено земельний закон, згідно з яким «землі відводяться у приватнотрудове користування сільським громадянам та добровільно складеним товариствам ».У квітні 1918 ЦР прийняла поправку до цього закону згідно з якою «ділянки розміром до 30 десятин не підлягають соціалізації» 29 квітня 1918 ЦР прийняла Конституцію УНР, в якій розвивалася соціальна політика,центральне місце посідали права людини: свобода слова,совісті,друку, недоторканність житла,свобода пересування,рівність усіх громадян.