Поточний та заключний інструктажі як етапи уроку трудового навчання

Поточний інструктаж передбачає:– видачу завдань для самостійної роботи учнів;– пояснення послідовності виконання завдань;– розподіл учнів по робочих місцях;– повідомлення про критерії оцінювання практичної діяльності учнів;– індивідуальний поточний інструктаж шляхом проведення цільових обходів робочих місць учнів.

Приблизні цілі обходів робочих місць:– перевірка правильності організації робочих місць учнів та додержання ними правил техніки безпеки;– перевірка правильності виконання учнями нових прийомів та технологічного процесу виконання робіт;– перевірка умінь користування кресленнями, інструкційними та технологічними картами;– надання допомоги учням;– перевірка ходу виконання робіт (міжопераційний контроль);– перевірка якості роботи учнів та виконання ними норм часу;– приймання та оцінка робіт.

Заключний інструктаж-підведення підсумків виконання учнями трудових завдань з використанням сукупності методів виробничого навчання, які застосовувались на уроці; об’єктивне оцінювання підсумків їх практичної діяльності.

Основна мета цього інструктажу-на основі фіксації досягнень і недоліків показати учням, чому вони навчилися на уроці, оцінити рівень їх досягнень і творчої активності.

Проведення заключного інструктажу передбачає:– аналіз уміння учнів застосовувати нову навчальну інформацію, що вивчалась на уроці;– аналіз причин помилок учнів та застосування засобів їх усунення;– повідомлення та обґрунтування оцінок, отриманих учнями на уроці;– аналіз додержання правил безпеки праці, організації робочих місць учнів;– розглядання випадків нераціонального використання урочного часу; - видача домашнього завдання з інструкцією про способи його виконання

Профорієнтація. Єдині положення, на основі яких будується профорієнтаційна робота

Трудове навчання дає можливість вчителю ознайомити учнів з багатьма професіями, виховати інтерес до них. Особлива цінність уроків праці в профорієнтаційній роботі полягає в тому, що тут школярі не тільки одержують певні знання, але в процесі створення конкретних об'єктів праці, які мають корисну значимість, вони здобувають спеціальні вміння й навички, пробують свої сили в практичній діяльності, розвивають професійні інтереси й здібності. Перед учителем праці стоїть завдання організувати роботу так, щоб виник стійкий інтерес до вибору  професії Зрозуміло, що практично кожен школяр знає про існування таких розповсюджених професій, як токар, столяр, а також знає у деякій мірі специфіку діяльності робітників цієї професії. Але одно діло просто знати, а інше – самому виготовити виріб, який несе певну користь та ще й має привабливий зовнішній вигляд.

У своїй роботі вчителю трудового навчання треба використовувати такі форми й методи діяльності, які забезпечують найбільшу активність і самостійність учнів в оволодінні знаннями й особливо трудовими вміннями. До них відносяться виконання проектів, лабораторних та практичних робіт, екскурсії на виробництво, що включають у себе самостійні спостереження, досліди, аналізи, розрахунки, рішення виробничих завдань, безпосередньо продуктивна праця.

Саме вчитель трудового навчання в процесі продуктивної праці, спостерігаючи за учнями, може виявляти найбільш здатних "токарів", "слюсарів" й інших фахівців, що безсумнівно дуже важливо для здійснення профорієнтації школярів.

При вивченні тем по ручній і механічній обробці деревини вчитель знайомить учнів із професіями деревообробної промисловості, при вивченні тем по обробці металів – із професіями машинобудування й металургії. Вирішальним фактором у профорієнтаційній роботі є сама особистість вчителя. Сукупність особистих якостей вчителя, його знання, уміння й навички, постійно збагачувані спостереженнями й аналізом своєї роботи й роботи своїх колег, вивчення передового досвіду визначають його педагогічну майстерність, високу кваліфікацію й компетентність у роботі..

У сучасних умовах світ професій дуже рухливий: немала частина старих професій зникає, багато виникає нових спеціальностей. Наприклад, професійно-технічна освіта готувала спеціалістів з 1500 професій, а в останні роки — з шестисот. Спостерігається масова перекваліфікація. Професійна орієнтація у школі повинна врахувати перехід до більш престижних, цікавих і оплачуваних професій, тенденцій зростання зайнятості в невиробничій сфері. Учень повинен знати якомога більше професій, їх особливості, вміти порівняти свої можливості з вимогами професій до її носіїв.

Завданням профорієнтаційної роботи з учнями є їх підготовка до свідомого вибору професії.

Змістом профорієнтаційної роботи є:а) розкриття перспектив галузі, в якій учень має намір обрати професію;б) місце обраної ним професії серед інших професій певної галузі;в) перспективи вдосконалення своєї професії і свого професійного зростання;г) умови роботи з обраної професії;ґ) обсяг знань, умінь і навичок, яких вимагає обрана професія.