2.Взаємозвязок соціології та інших соціально-гуманітарних наук

Соціологія, як і багато інших наук, вийшла з філософії. З часом соціологічне знання накопичувалося у надрах філософії. Соціальна філософія концентрує увагу на масштабних суспільних явищах, вивчає глобальні закономірності розвитку людського суспільства, вона намагається виявити загальні тенденції тоді, як соціологія використовує знання цих загальних закономірностей, здійснює аналіз ролі та місця людини в житті суспільства, соціальні відносини індивідів у суспільностях різного типу та рівнів.

В останній час актуалізувалося питання про співвідношення соціології з політичними науками, з політологією. Соціологія, порівняно з політологією не претендує на всебічний аналіз політичної системи суспільства та проблем влади, у центр своєї уваги вона ставить більш певне завдання - виявити місце, роль та позиції людей, соціальних груп у сфері політичних відносин.

Соціологія пов’язана також з економічними науками, які вивчають підприємство, розподіл, обмін і споживання виготовленої в суспільстві продукції. Але в соціології своя зацікавленість у цій сфері - вона бере участь у аналізі поведінки працівника в рішенні економічних, організаційних, управлінських і т.п. завдань. Соціологія допомагає оцінити мотиви трудової діяльності, фактори підвищення продуктивності праці, поліпшити взаємини людей у трудовому колективі, вирішити багато конкретних проблем на виробництві.

Соціологія тісно пов’язана з правовими науками. Дані соціологічних досліджень додають значну допомогу під час вивчення владних відносин, норм права, процесів формування правової культури, ефективності функціонування політичної системи, шляхів реалізації прав та свобод усіх громадян суспільства. Плідна роль соціології у взаємодії з теоретичними науками, що дозволяє їм розкрити традиційний інструментарій для вирішення своєї пізнавальної мети та завдань.

Великий вплив робить соціологія на розвиток етики та естетики, даючи кількісну і якісну оцінку ступеня розвитку норм та цінностей, шляхам і формам задоволення духовних потреб.

Існують зв’язки соціології з природничими і точними науками. У процесі взаємодії з біологією знайшов своє відбиття системний підхід, отримала розвиток соціальна екологія і соціальна медицина. Дуже тісне співробітництво соціології з математикою. Сьогодні соціологія неможлива без спеціальних математичних методів, які забезпечують достовірність емпіричного дослідження.

3.Структура соціологічного знання

Особливості предмета соціології та її функції визначають місце цієї науки в системі суспільних дисциплін.

Структура соціологічного знання.

Соціологія – наука комплексна. Має трьохрівневу структуру:

1 рівень – теоретична соціологія;

2 – спеціальні соціологічні теорії (соціологія середнього рівня);

3 – емпірічні соціологічні дослідження.

Теоретична соціологія – це багатоманітні концепції, що розробляються з метою роз*яснення та інтерпретації загальгних аспектів соціального розвитку суспільства. Спеціальні соціологічні теорії – області соціологічного знання, котрі мають своїм предметом дослідження відносно самостійні і специфічні підсистеми суспільного цілого, відносини і окремі сфери життєдіяльності, інститути, процеси – тобто галузеві знання. Емпірічні соціологічні дослідження являють собою методи та технології збору соціальної інформації

Функції соціології.

1)Теоретико-пізнавальна. Полягає у тому, що соціологія накопичує та систематизує знання, прагне скласти якомога повнішу картину соціальних відносин та процесів у сучасному суспільстві. Сюди відноситься отримання об*єктивного знання про основні соціальні проблеми розвитку нашого суспільства. Призначена прикладна соціологія для забезпечення надійної соціальної інформації про різні соціальні процеси. 2)Практично-перетворювальна функція: соціальна інформація є першим етапом, бо вона не може зразу перетворитися на прогнози, рішення тощо. Задача соціології полягає в тому, щоби знайти шляхи подальшого розвитку суспільства, участь у розробці довготермінової соціальної політики держави, в обгрунтуванні і реалізації планів соціального розвитку на всіх рівнях: країна, регіон тощо. Тут є прикладная соціологія – вона забезпечує розробку прогнозів, рекомендацій у вирішенні тих чи інших соціальних проблем, аж до рівня трудового колективу. 3)Інформаційна функція полягає в тому, що методи та технології цієї науки дають змогу отримання найрізноманітнішої соціальної інформації відносно всіх сфер діяльності суспільства. 4)Критична функція. 5)Описова функція. 6)Прогностична функція, тобто видавання соціальних прогнозів. 7)Перетворювальна – висновки, рекомендації соціологів служать для вироблення певних соціальних рішень.

8)Світоглядна функція.

4.Поняття теоретичної,прикладної соц.. та конкретних соц..досліджень.

Теоретична соціологія — сукупність багатоманітних концепцій,

розробляючих аспекти соціального розвитку суспільства та даючи їм

інтерпретацію.

теоретична соціологія зосереджує увагу на вивченні фундаментальних наукових проблем, пов’язаних з формуванням знання про соціальну дійсність, описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою концептуальних основ соціології, методів соціологічного дослідження. Концепції і теорії, які вона розробляє, відповідають перед усім на питання: „що пізнається?” (об’єкт), „як пізнається” (метод), пов’язані з вирішенням гносеологічних завдань.

Соціологія дає знання теоретичне і емпіричне, знання фундаментального і прикладного порядку. У зв’язку з цим у ній виділяють відносно самостійні галузі знання: - теоретичну соціологію; - фундаментальну соціологію; - прикладну соціологію; - емпіричну соціологію. Теоретична соціологія охоплює різноманітні теорії, які пояснюють соціальні факти. В рамках теоретичної соціології розрізняють макросоціологічні закономірності - процеси, явища на рівні суспільства. Та мікро соціологічні теорії, які пояснюють поведінку людей в суспільстві та процес взаємодії індивіда в суспільстві. Напрями теоретичної соціології: Феноменологічна соціологія і символічний інтеракціонізм – на перше місце висувають завдання з’ясування соціально – психологічної структури соціальної взаємодії, ролі людської особистості, як творця соціальної реальності; В концепції соціального обміну підкреслюється вирішальна роль універсальних закономірностей людської природи - прагнення до одержання вигод і нагород – для пояснення соціальних відносин і структур; Для прихильників функціоналізму пошук об’єктивної істини, яка проголошується головною цінністю наукового пізнання, конкретизується у формуванні закономірностей або вимог, покликаних пояснити структурні механізми збереження сталості і стабільності буд – якої соціальної системи. Теоретична соціологія відрізняється від прикладної не за об’єктом або методом дослідження, а за метою, яку ставить перед собою соціологія, які вирішує завдання: теоретичні чи практичні.

Прикладна соціологія — практична частина соціологічної науки про специфічні закони становлення, розвитку та функціонування конкретних соціальних систем, процесів, структур, організацій та їх елементів. Вона вивчає процеси, які відбуваються в певних соціологічних підсистемах, конкретних соціальних спільностях, організаціях. Вона ставить завдання знайти засоби для досягнення практичних цілей суспільства, шляхи і способи використання пізнаних теоретичною соціологією засобів.

Прикладна соціологія безпосередньо вивчає практичні галузі людської діяльності, збагачує такі спеціальні галузі соціологічного знання, як, наприклад, соціологія особи, соціологія релігії, соціологія сім’ї, що безпосередньо орієнтована на вирішення соціальних проблем.

Конкретно-соціологічні дослідження викликані потребами соціальної практики, тому що без них неможливо перебудувати суспільство у новому ключі. Починаючи з 90-х років, відповідно зі змінами умов, посилено розроблялась методологія, методика та техніка конкретно-соціологічних досліджень. Для використання їх в практиці управління створюється ряд переваг. Тоді, мабуть, сучасну форму конкретних соціологічних досліджень, де чітко виділяються етапи програмування, збору інформації, неправильно розглядати як єдино можливу. Необхідно враховувати досвід їх попереднього історичного розвитку. Конкретно-соціологічні дослідження за специфікою суттєво відрізняються від емпіричних, які істотно обмежуються пізнанням зовнішніх,, поверхових зв'язків соціальних явищ. На відміну від емпіричних досліджень конкретні дослідження дозволяють одержати повне і всебічне знання, в якому зовнішні характеристики соціальних процесів зрозумілі як прояв глибинних закономірних зв'язків. Конкретні дослідження не тотожні теоретичним. Завданням теоретичних досліджень є пізнання об'єктивних соціальних законів в їх «чистому вигляді». Конкретні емпіричні дослідження відрізняються від засобів і методів збирання, відбору та опрацювання інформації, що застосовуються в практиці наукового і соціального управління. Аналіз показує, якщо в управлінні соціальними процесами домінують емпіричні методи і способи одержання і перетворення інформації, то в системі наукового управління суспільством основним засобом вироблення управлінських рішень виступають конкретні соціологічні дослідження. В науковому управлінні соціальними процесами конкретно-соціологічні дослідження виконують дві функції: пізнавальну і управлінську.