Тема 1. Сутність і функції грошей. План
1. Предмет і завдання курсу «Гроші та кредит» 1
2. Гроші: необхідність та концепції походження. 1
3. Специфічний характер вартості грошей 5
4. Розвиток форм вартості. 6
5. Функції грошей. 11
6. Якісні властивості грошей 19
1. Предмет і завдання курсу «Гроші та кредит»
Важливе місце в підготовці висококваліфікованих бакалаврів та спеціалістів з економіки відводиться навчальному курсу «Гроші та кредит». Тому наукове розуміння проблем грошей, грошового обігу, кредитних відносин, банківської справи є необхідним компонентом становлення професійних економічних знань студентів.
Підвищення ролі грошей та кредиту в народному господарстві України, в свою чергу, обумовлюється розвитком ринкових відносин.
Усе це визначає місце цього курсу в загальноекономічній підготовці бакалаврів і спеціалістів з економіки та підприємництва, закладає основу для вивчення інших фахових предметів з банківської справи.
Предметом курсу «Гроші, банки та кредит» є детальна характеристика базових категорій теорії грошей і кредиту, банківської справи. Така деталізація загальнотеоретичних питань необхідна для переходу до характеристики конкретних проблем розвитку грошово-кредитної системи в сучасних умовах.
Цей курс органічно поєднаний із такими економічними курсами, як економічна теорія, теорія фінансів, макроекономіка, прогнозування та державне регулювання економіки, інвестування, міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини.
Завдання цього курсу — дати майбутнім фахівцям з економіки знання щодо сутності та механізму функціонування таких категорій, як гроші, кредит, грошовий ринок, процент; сформувати в них теоретичну та методологічну базу, необхідну для наступного оволодіння практикою використання грошово-кредитних інструментів, а також уміння оцінювати й аналізувати грошово-кредитну політику, що проводиться в країні.
2. Гроші: необхідність та концепції походження.
Гроші — складна економічна категорія. Особливість їх — у системному багатофункціональному характері. Наведемо такі характерні ознаки грошей:
«товар товарів», бо кожний товар у процесі реалізації «висвічує» свою вартість у грошах;
гроші — це специфічний товар, що виконує роль загального еквівалента;
«головна і діюча особа» в ринковій економіці;
«мова ринку».
Економічна думка сформувала дві протилежні концепції походження грошей, які умовно поділяємо на антагоністичні підходи – раціоналістичний, засновником якого був Арістотель та еволюційний, серед основних предстаників – А.Сміт, Д.Рікардо, К. Маркс.
З розвитком форм грошей змінювався механізм визначення носіїв грошових функцій та роль держави в цьому механізмі.
|
На перших порах |
Ринок: 1) виявляв потребу в грошах; 2) висував певні вимоги до грошового товару; 3) стихійно висував на цю роль один із найбільш ходових і здатних до її виконання товарів |
Втручання з боку держави було міні-мальним |
|
Закріплення ролі грошей за золотом |
Держава: 1) взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета); 2) встановила контроль за їх створенням (карбування, фіксація проби металу, вмісту металу в грошовій одиниці); 3) запровадила контроль за повноцінністю грошей (боротьба з фальшуванням монет) |
Втручання держави помітно посилилось |
|
Епоха паперових грошей |
Держава: 1) визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи масу грошей в обігу; 2) надає паперовим грошам силу законного платіжного засобу та приймає їх при платежі; 3) реалізує систему заходів щодо підтримання маси грошей на рівні потреб обігу за умови збереження сталості цін |
Значно поси-лилась роль держави та міждержавних утворень |
Наведене вище не значить, що держава — творець грошей, що її роль у цьому процесі визначальна, а самі гроші — виключно продукт, створений державою. Аргументами об'єктивності появи грошей є:
саме ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватися;
ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна вибрати носія, який здатний найповніше задовольнити ці вимоги;
кількість грошей в обігу визначається об'єктивними закономірностями, які повинні враховуватися державою в її регулятивних діях.
Гроші — не декретуються державою, а спричинюються власне ринковою економікою. Роль держави— не визначальна, а корегувальна в їх створенні.
Гроші, як економічна категорія відомі з далеких часів. Поява грошей характеризується розвитком виробничих сил і товарних відносин.
Для натурального господарства, для якого властивий низький розвиток виробничих сил, характерно було виробництво продукції для власного споживання. Обмінюватися могли надлишки, що тільки випадково залишилися.
Пізніше, коли відбувся суспільний розподіл праці (землеробство, скотарство, ремесло) виділилися самостійні види діяльності. Життя викликало постійний обмін продуктами праці, але такий обмін можливий тільки на основі товарного виробництва. Товарне виробництво стало необхідністю. Слово «обмін» означає рух товару від одного товаровиробника до іншого з певною еквівалентністю обмінюваних товарів. Ще одне визначення: процес задоволення власних потреб за рахунок товару – еквіваленту.
Таким чином, еквівалентність вимагає порівняння різних товарів за якістю, формі, призначенню і ін. При цьому важливо засвоїти, що порівняння різних товарів повинне здійснюватися на загальній їх основі. Такою основою є вартість товарів. Вартість характеризує суспільну працю, яка витрачена на виробництво товару і яка уречевлена в цьому товарі. Саме суспільна праця, а не індивідуальна робить товари сумірними. Пояснюється це тим, що при обміні товару на ринку, суспільство як би підтверджує, що на ці товари витрачена суспільна праця і, отже, товари мають вартості. У зв'язку з тим, що праця, витрачена на виробництво окремих товарів різна, товари мають різну вартість. Звідси виникає необхідність вимірювання суспільної праці, а значить і вартості. Вимірювання проводиться визначенням одиниць товару, і тут з'являється поняття мінової вартості.
Мінова вартість – це здатність товару обмінюватися на інші товари в певних пропорціях і кількісних їм порівняннях. При натуральному виробництві продукт задовольняв виробника і його сім'ю, тобто для них продукт мав значення як споживча вартість. При виробництві ж товарів для обміну, товаровиробника цікавлять в першу чергу вартість товару і лише в другу – споживча вартість. Товар при обміні повинен володіти вартістю для виробника і споживчою вартістю для покупця.
Властивість товару вартість і споживча вартість виступають як єдність протилежностей. Єдність полягає у тому, що ці властивості властиві одному товару, а протилежність – що один і той же товар для однієї людини не може бути одночасне і споживацькою вартістю і вартістю.
Гроші — це загальний еквівалент для всіх інших товарів, тобто вони є засобом вираження вартості товарів.
Гроші – це специфічний товар, якому притаманні суттєві риси.
Рис.1.4 – Суттєві риси грошей
Грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність.
Ліквідність визначається як:
можливість використання певного активу в ролі засобу платежу;
здатність даного активу зберігати свою номінальну вартість незмінною.
Абсолютна ліквідність — здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага.
Функціональні форми грошей — похідні від грошових функцій, їх логічне продовження. Гроші — найвищий ступінь у розвитку економічних відносин. Маючи істотні відмінності від попередніх структур, функціональні форми грошей певною мірою зберігають і спадковість.
Важливим показником, який характеризує відмінність грошей від інших активів, є їхня ліквідність. Ліквідність є ступенем зрілості окремих функціональних форм грошей.
Портфельний підхід до визначення суті грошей є методом аналізу використання грошей.
Сенс портфельного підходу при визначенні структури особистого багатства полягає в оцінці .
Людина в умовах ринкової економіки має можливість зберігати своє багатство в таких формах:
а) гроші;
б) цінні папери;
в) капітал у матеріально-фізичній формі.
Ліквідність будь-якого виду майна (активу) безпосередньо пов'язана з витратами його обміну на інші види майна.
Майно, витрати обміну якого дорівнюють нулю, є абсолютно ліквідним.
Грошовий сектор економіки роздвоюється на дві самостійні й органічно пов'язані ланки.
