- •1.Предмет та метод соціології
- •2.Взаємозвязок соціології та інших соціально-гуманітарних наук
- •3.Структура соціологічного знання
- •5.Основні напрямки розвитку соц..Знання
- •6. Основні історичні етапи розвитку соціологічного знання
- •8. Соціологічна концепція г.Спенсера
- •9. Натуралістичні школи в соціології
- •10.Психологічна школа в соціології кінця 19-поч.20 ст.Дослідження масових соц..-псих.Феноменів люд.Поведінки
- •11. Загальна характеристика соціологічної спадщини е.Дюркгейма
- •12 Матеріалістична соціологія к.Маркса та неомарксизм в соціології XX ст. (хреново)
- •13. «Розуміюча соціологія» м.Веббера
- •14. Чиказька соціологічна школа
- •15.Соціологічна теорія соціальної стратифікації та мобільності п. Сорокіна.
- •16.Соц.Концепції 10-ї половини 20ст.:функціолістична соціологія т.Парсона;теорія соц..Змін р.Мертона;соц..Ідеї Франкфуртської школи.
- •19.Основні методи конкретних соціологічних досліджень
- •20.Основні етапи розробки програми конкретного соц.Дослідження
- •21. Визначення об’єкта та предмета соціологічних досліджень.
- •22. Опитування як метод конкретного соціологічного дослідження
- •23. Спостереження як метод конкретного соціологічного дослідження
- •24. Аналіз документів як метод конкретного соціологічного дослідження
- •25. Експеримент як метод конкретного соціологічного дослідження
- •27.Види вибірок і технологія їх розробки
- •28. Анкета як основний інструмент соціологічного дослідження.Технологія підготовки анкети.
- •29. Основні методи обробки соціологічної інформації. Технологія підготовки звіту про результати дослідження
- •30.Соціологія особистості: її історичний розвиток і актуальні проблеми
- •31.Основні фактори розвитку особистості
- •32.Соціалізація особистості:визначення, етапи соціалізації
- •33. Поняття соціальної структура особистості
- •34.Типологія особистості
- •35. Ролева та статусна концепції особистості
- •36. Соціальні відхилення. Девіантна поведінка.
- •37.Соціологічний аналіз суспільства
- •41. Соціальні групи: поняття, класифікація.
- •42. Соціальна система: поняття, типи , структура.
- •44.Соціологія культури: її теорії, теоретики та актуальні проблеми
- •46.Соціальні інституи культури. Управління культурою
- •47.Соціологія науки: проблеми та сучасний стан розвитку
- •48.Соціологія сімї
- •49.Соціологія освіти: проблеми та сучасний стан розвитку
- •50. Громадська думка як предмет соціології
- •51.Поняття молоді. Основні протиріччя юнацтва як предмет соціології молоді
- •53.Провідні проблеми молоді
- •54.Соціологічні дослідження проблем молоді
- •55.Поняття соціального конфлікту
- •56.Соціальні конфлікти як предмет соціології
- •57.Історичний розвиток соціології конфлікту
- •58.Основні методологічні підходи щодо вивчення соціальних конфліктів
- •59.Типологія конфліктів
- •60.Прогнозування та управління конфліктами
20.Основні етапи розробки програми конкретного соц.Дослідження
Основні етапи: 1)Підготовчий. На цьому етапі спостерігається узгодження мети й завдань дослідження, розробка програм дослідження, затим відбувається вирішення фінансових, економічних питань, також необхідно врахувати кадрове забезпечення. 2)Етап полевих робіт. Цей етап може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. На цьому етапі здійснюється розробка інструментарія, це етап апробації. Також здійснюється вирішення організаційних, фінансових та технічних питань. 3)Обробка і аналіз. Включає перевірку комплексності, підготовку до інструментальної обробки або на машині, або руками, курування процесу обробки, розробка звіту за результатами дослідження:проміжними, а потім заключними. 4)Етап запроваджування результатів: розробка директивних, інструктивних, соціоінженерних документів, а також курування процесу використання соціологічної інформації.
21. Визначення об’єкта та предмета соціологічних досліджень.
Мета дослідження — це очікуваний кінцевий підсумок, що визначає загальну спрямованість дослідження. Загальна мета соціологічного дослідження — одержання інформації для розробки рекомендацій, підготовки і прийняття управлінських рішень, здатних підвищити життєздатність соціальної організації (удосконалити стиль поведінки її членів, сприяти подоланню соціальної апатії, оптимізувати соціальну адаптацію молоді тощо).
Отже, соціологічне дослідження орієнтоване на виявлення резервів посилення дієвості соціального управління в різних сферах суспільства.
Об’єкт дослідження — це певна соціальна дійсність, соціальний процес або соціальні умови, що містять суперечності і породжують проблемну ситуацію, на яку спрямовано процес пізнання. Наприклад, у соціології праці об’єктом дослідження є соціальні явища, процеси сфери трудової діяльності та умови, за яких вони відбуваються.
Предмет соціологічного дослідження — це властивості чи відносини об’єкта, які найбільш рельєфно віддзеркалюють приховані в ньому суперечності, проблему, що досліджується. Отже, у предметі відбивається взаємозв’язок проблеми й об’єкта дослідження.
Той самий об’єкт може містити кілька різних предметів дослідження, зміст кожного з них залежатиме від того, який саме бік об’єкта він відображає, з якою метою і для рорзв’язання якої проблеми його вибрано. Предмет визначає межі вивчення об’єкта в даному конкретному дослідженні.
Об’єкт і предмет соціологічного дослідження можуть збігатися, якщо реципієнт ставить перед собою завдання пізнати всю сукупність закономірностей функціонування й розвитку соціального об’єкта. Якщо ж дослідник обмежується вивченням окремих характеристик об’єкта, то предметом дослідження стають ті сторони об’єкта, які містять ці характеристики.
22. Опитування як метод конкретного соціологічного дослідження
Опитування - це найбільш поширений і незамінний спосіб отримання інформації про життєвий світ людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської діяльності тощо.
Цей метод є широковживаним не тільки серед соціологів, а й серед журналістів, юристів, лікарів, педагогів, тобто тих, хто працює з людьми. Специфіка соціологічного опитування полягає в тому, що, опитавши певну кількість індивідів і зібравши їхні суб'єктивні думки, дослідник за допомогою спеціальної дослідницької техніки та процедур отримує інформацію про соціально ти-пову думку, виводить осереднену картину дійсності. Застосовуючи метод опитування, соціолог здобуває достовірне, об'єктивне й унікальне знання про певні суспільні процеси.
Мистецтво використання цього методу полягає в тому, щоб чітко уявляти: кому, коли та як ставити запитання, а також зна-ти, яким чином обробити отримані відповіді. Визначний американський соціолог П. Лазарсфельд присвятив проблемам методики опитування наукову працю з виразною назвою "Мистецтво запитувати "Чому?".
Перші згадування про проведення опитувань належать до часів Стародавнього світу. Зазвичай, вони пов'язувалися зі встано-вленням кількості населення, здатного носити зброю та сплачувати податки. Становлення опитування як наукового методу здобут-тя інформації припадає на кінець XIX ст. Саме в цей період відбуваються масові переписи населення, ведеться облік урожаїв, худо-би, землі, засобів виробництва, збирається інформація з моральної статистики тощо.
Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне опитування (анкетування) та інтерв'ю.
Анкетне опитування -"метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом здійс-нюється за допомогою анкети.
Анкета - основний документ у анкетному опитуванні - це впорядкований певним чином перелік питань, за допомогою яких збирається первинна інформація.
Як підкреслюють фахівці, побудова анкети вимагає особливого мистецтва від соціологів. Логіка поставлених у ній запитань має відповідати основним цілям дослідження та слугувати зібранню тієї інформації, що перевіряє гіпотези, висунуті програмою дослідження.
Іншим типом опитування є інтерв'ю. Інтерв'ю - це метод здобуття соціологічної інформації, що полягає в безпосередньому спілкуванні дослідника та респондента.
Поряд із двома основними типами опитування - анкетуванням та інтерв'ю - існує й такий специфічний його різновид, як со-ціометричне опитування.
Соціометрія - це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи. Уперше в со-ціології описав цей метод і використав його практично Я. Морено - американський психіатр та соціальний психолог, представник Колумбійської школи в соціології. Здійснюючи кількісний і якісний аналіз емоційних взаємин у колективі, він сформулював тенде-нції групової міжособистісної взаємодії.
Основним документом у соціометрії є соціометричний тест, мета якого - виміряти ступінь згуртованості-роз'єдна-ності групи, виміряти соціальні відстані між людьми в колективі, що зумовлені відносинами симпатії-антипатії, притягання-відштовхування то-що.
У результаті такого опитування виявляються неформальні лідери в колективі - "зірки", "бажані члени колективу" та "відчу-жені члени колективу". Ця методика дає можливість дослідити стан соціально-психологічного клімату в колективі й виробити практичні рекомендації щодо його поліпшення, її широко застосовують у соціальній психології при вивченні міжособистісних сто-сунків у групах, при виявленні особливих підсистем - групових утворень всередині більш широких груп, при дослідженні нефор-мального лідерства.
Метод опитування не є найуніверсальнішим методом, його доцільно застосовувати, як вважають спеціалісти, у поєднанні з іншими методами — спостереженням, аналізом документів тощо.