§ 6. Міжнародна торговельна політика в аграрній сфері Програмні питання
Основні тенденції та особливості аграрної торговельної політики.
Фактори, що впливають на міжнародну аграрноторговельну політику.
Цінова політика в аграрному секторі різних держав.
Номінальний коефіцієнт захисту.
Наслідки зовнішньоторговельної аграрної політики для різних країн.
Основні поняття
Природнокліматичні умови
Агропродукція
Номінальний коефіцієнт захисту
Імпортозамінне виробництво
Імпортозамінне фермерство
Протекціонізм
Кожна країна проводить свою власну політику по відношенню до аграрного сектору, так як сільське господарство є особливим сектором, який у значній мірі залежить від природнокліматичних умов, які в різних країнах різні. ГАТТ виключила сільськогосподарські продукти з числа стандартних об’єктів міжнародної торгівлі. У торгівлі сільськогосподарською продукцією демпінг, експортні субсидії, імпортні квоти, дискримінація та міжнародні картелі не заборонені, тоді як такі ж заходи ГАТТ рішуче забороняє в торгівлі іншими товарами.
Для визначення
рівня захисту країни від імпорту
користуються показником, що називається
номінальним протекційним коефіцієнтом
(
).
де – номінальний коефіцієнт захисту;
– діюча ціна на
даний вид продукту в конкретній країні;
– світова ціна
на даний вид продукту;
–
валютний курс.
Отже, номінальний коефіцієнт захисту дорівнює відношенню ціни, яку отримують виробники за свій продукт, до ціни, яку вони б отримували при вільній торгівлі на світовому ринку, при умові, що валютний курс стабільний.
Якщо >1, тобто > , то це означає, що держава підтримує виробника даної продукції, захищаючи від імпорту.
Якщо <1, тобто < , то це означає, що держава не тільки не підтримує національного виробника даної продукції, а ще й додатково його оподатковує.
Коефіцієнт дозволяє робити подібні висновки, але з певною мірою обережності, оскільки визначення це не є досконалим. Причини:
при визначенні спираються на дані про ціни, котрі значно коливаються, а тому протекціонізм сьогодні може завтра перетворитися в оподаткування;
не завжди вдається врахувати транспортні витрати, щоб дійсна й гіпотетична ціни були співставні;
у номінальному коефіцієнті захисту не враховані інші заходи, які впливають на добробут виробників агропродукції (наприклад, податки або тарифи на використовувані фактори виробництва).
Життя показує, що чим багатша нація, тим сильніші в неї тенденції до протекціоністського захисту аграрних виробників, тобто в таких країнах вищий номінальний коефіцієнт захисту. І ще один висновок: фермери, які займаються експортом продукції, платять завжди більший податок, ніж ті фермери, котрі виробляють продукцію, яка конкурує з імпортом. Іншими словами, фермери експортної продукції захищені слабше, ніж фермери, які борються з імпортом.
Причини такої ситуації:
захист імпортозамінного фермерства пов’язаний з реалізацією завжди популярного завдання: досягнути самозабезпеченості у виробництві агропродуктів, а особливо продуктів харчування;
оподаткування товарів, які можуть бути експортовані, перетворює в дохід держави різницю між високою ціною на світовому ринку й нижчою ціною на національному ринку;
захист імпортозамінного виробництва забезпечує тарифні доходи (або доходи від видання ліцензій).
Розвинені країни використовують різноманітні форми політики підтримки фермерів, але є і спільні риси:
спрямованість на підвищення доходів фермерів;
робиться це за рахунок нанесення збитків національним споживачам агропродукції;
при цьому виникають загальноекономічні витрати в протекціонізованих національних господарствах.
Для країн, що розвиваються, також характерна різноманітність в аграрній політиці, але переважання тут експорту саме аграрної продукції позначилося на тому, що проявляється тенденція накладати податки на національне сільське господарство і зовнішню торгівлю.