3. У доборі змісту слід керуватися не критерієм

максимуму того, що може засвоїти дитина, а тим, на-

скільки цей зміст сензитивний віковому періоду, які

базові потреби він задовольняє, що дає для подальшого

розвитку, які можливості для економного використання

навчального часу і розумових сил учнів відкриває.

Тому до конструювання змісту слід підходити сис-

темно, тобто бачити взаємозвязок різних чинників, що

впливають на якість навчання, і виділяти серед них

пріоритети його добору й удосконалення. Для почат-

кової ланки З це спрямованість на загальний і різ-

нобічний розвиток дітей та повноцінне оволодіння

всіма компонентами навчальної діяльності. У звяз-

ку з цим у доборі змісту необхідно одночасно вра-

ховувати:

а) його наступність і перспективність;

б) потенційні можливості для взаємозвязку навчан-

ня, виховання і розвитку;

в) можливість достатнього за тривалістю і частот-

ністю впливу на кінцеві результати навчання;

58

г) обєктивні передумови для організації навчальної

діяльності різних рівнів складності.

4. У ситуації вибору вчителями навчальних пла-

нів і програм, створення авторських шкіл принципо-

во важливо домогтися фундаментальності початкової

освіти. Будь-який вибір має створювати передумови

для повноцінного засвоєння учнями тих предметів, які

відображають базовий зміст початкової школи, не зале-

жать від регіональних особливостей і природного ото-

чення школи (за даними ЮНЕСКО, початкова освіта

за своїм змістом на 80% належить до обовязкових ре-

зультатів навчання). Тому завданнями реформування

змісту початкової освіти є: визначення базового нав-

чального плану, розробка змісту і структури держав-

них стандартів за предметами базового навчального

плану, визначення системи оцінки якості початко-

вої освіти.

5. Сучасний зміст початкової освіти визначається, як,

правило, у формі предметів. Перед дидактами і мето-

дистами постає нова проблема з базового змісту освіти:

як доцільніше його визначити З за галузями знань

чи за окремими предметами? Зміст освіти в початковій

школі тривалий час формувався під впливом вимог

середньої ланки, що й зумовило відповідний набір пред-

метів у навчальному плані. Мова і математика у ньому

посідали панівне місце, вони вважалися й вважаються

досі головними предметами, а всі іншіЗдругорядними.

Щоб забезпечити базові потреби дитячого організму

в інтенсивній рухливості, грі, малюванні, імпровізації

ручній праці, треба піднести роль цих предметів, збіль

шити час на їх викладання.

Тому вчені переглядають набір предметів для почат-

кової ланки, визначають їх питому вагу з урахуванням

психологічних особливостей дитини і нової ситуації

розвитку суспільства (йдеться про вплив неформально-

го, некерованого інформаційного потоку на учнів через

ТБ, субкультуру молоді тощо). Є ряд практичних проб-

лем змісту освіти, які дидакти досліджують разом з

учителями-експериментаторами. Зокрема: як поєдну-

вати предметну основу початкового навчання з його

інтеграцією та диференціацією? Яким чином, деполіти-

зуючи освіту, забезпечити належний рівень соціального

розвитку і громадянського виховання дітей? Як опти-

59

мально поєднати українознавчий компонент зі змістом

освіти у школах національних меншин? Скільки мов

вивчати в початковій школі, коли розпочинати засвоєн-

ня іноземних мов? Як поєднати необхідність введення

державних стандартів зі створенням умов для розвитку

обдарованих дітей, орієнтацією на індивідуалізацію нав-

чання?

Цей далеко не повний перелік питань засвідчує ак-

туальність і важливість роботи теоретиків і практиків над

реформуванням змісту початкової освіти.

2.3. Навчальні плани і програми

для початкових шкіл

Зміст шкільної освіти відображений у нормативних

документах: навчальних планах і програмах для загаль-

ноосвітніх шкіл різного типу.

Навчальний план З це державний документ, в

якому визначено перелік навчальних предметів, їх

розподіл за роками навчання, кількість годин на

тиждень.

В СРСР діяли єдині для всіх загальноосвітніх шкіл

навчальні плани. Вивчення предметів, зазначених у них,

було обовязковим на всій території країни незалежно

від особливостей республік. Зміни в переліку предметів

за класами, кількості годин на їх вивчення відбувалися

директивне, за вказівками союзного Міністерства осві-

ти, як правило, без наукового обЄрунтування. Щоб при-

вести навчальні плани у відповідність з досягненнями

розвитку науки, із змінами у суспільстві, переважно

їх доповнювали новими предметами або збільшували

кількість годин. Це, зрештою, призводило до великого

перевантаження учнів.

Навчальний план дає концентроване уявлення про

загальну концепцію освіти, яка постійно оновлюється.

Питання побудови навчальних планів належить до дис-

кусійних в усьому світі.

Зокрема, дискутуються питання про те, як доціль-

ніше складати плани З за окремими предметами чи

комплексами й інтегрованими курсами, які предмети

мають становити мінімум на кожному ступені навчання,

які з них обовязкові, а які З вибіркові тощо.

60

Теоретичні основи побудови навчальних планів ста-

ли обєктом активних досліджень порівняно недавно З

починаючи з 80-х років (В.СЛедньов, І.К.Журавльов,

В.В.Краєвський).

Реформування суспільства закономірно зумовлює

перегляд навчальних планів відповідно до нових цілей і

змісту освіти на нових теоретичних засадах.

Принципові зміни у підходах до складання навчаль-

них планів сталися в 1989 році. За основу було взято

новий підхід З урахування інтересів суспільства, дер-

жави, національних особливостей і потреб особистості.

Відповідно до рівнів управління народною освітою в

навчальному плані йшлося про три компоненти змісту

загальної середньої освіти: союзно-республіканський,

республіканський і шкільний.

В умовах державного суверенітету нашої держави і

створення національної системи освіти Міністерство

освіти України, опрацьовуючи нові навчальні плани, з