4.2. Сутність розвивального навчання

Сучасне розуміння ідей розвивального навчання підготовлене тривалими

пошуками світовою педагогічною думкою шляхів і засобів навчання, які

найбільшою мірою сприяють розвитку пізнавальних здібностей та

особистості дитини в цілому.

Термін розвивальне навчання належить великому швейцарському педагогу

Йоганну Песталоцці (1746 - 1827), одному із засновників дидактики

початкового навчання. Цю ідею К.Д.Ушинський назвав "великим

відкриттям Песталоцці" й усіляко розвивав її у своїх пі

дручниках, особливо у фундаментальній праці "Людина як предмет

виховання".

У працях російського філософа і психолога Л.С.Ви-готського

обгрунтовано ідею про те, що навчання, зорієнтоване на завершені

цикли розвитку, не ефективне для загального розвитку дитини, не веде

його за собою, а плентається у нього у хвості. Вчений уві

в у психологію принципово важливе поняття про два рівні розвитку

дитини. Актуальний рівень - це ті психічні властивості або якості,

які вже сформувалися, засвоєні дитиною, і найближчий розвиток - ті

властивості психіки, які ще перебувають у становлен

ні. Вирішальним для вдосконалення навчального процесу є правильне

розуміння сутності другого рівня: це не ті якості особистості, яких

ще немає взагалі, а ті, які ще тільки

142

утворюються, а тому особливо чутливі до педагогічних впливів.

Л.В.Виготський вважав, що дитина з допомогою дорослого може

виконувати не будь-які дії, а лише ті, до яких вона вже певною мірою

готова. "Що дитина вміє сьогодні у співробітництві, вона зуміє завтра

самостійно... Тільки те навчання у дитячому віці до

бре, яке забігає наперед розвитку і веде розвиток за собою. Але

вчити дитину можливо лише того, чого вона вже здатна вчитися.

Можливості навчання визначаються зоною її найближчого розвитку. Тому

педагогіка "повинна орієнтуватися не на вчорашній, а н

а завтрашній день дитячого розвитку.

Яким же має бути навчання, щоб вести за собою розвиток?

Узагальнивши, можна виділити два напрями: теорію розвивального

навчання (Н.О.Менчин-ська, Г.С.Костюк, Л.В.Занков та ін.); теорію

навчальної діяльності - учіння - (О.М.Леонтьєв, П.Я.Гальперін, Н.

Ф.Тализіна, ДД.Ельконін, В.В-Давидов, В.Г.Рєпкін та ін.).

Велику роль у поширенні ідей розвивального навчання у 60 - 70-х

роках відіграли праці Л.В.Занкова та його співробітників, зокрема,

висновки про необхідність розвитку в учнів спостережливості, вольових

якостей, розумових умінь, поглиблення й збагаченн

я почуттів. Основними принципами забезпечення такого рівня навчання

учений вважав навчання на високому рівні труднощів, високу питому

вагу теоретичних знань, швидкий темп засвоєння, усвідомленість

процесу учіння, розвиток усіх школярів незалежно від

їхньої готовності до навчання.

Розвиток особистості дитини відбувається у різних видах діяльності.

Свідома діяльність людини - результат зовнішніх умов, опосередкованих

внутрішніми умовами, якими і є особистість. Таке розуміння діяльності

ввів СЛ.Рубінштейн, який підкреслював, що

не досить визнавати розвиток людини в діяльності, треба враховувати

і її зворотний вплив на субєкта, що становлення особистості можливе

лише в процесі змістовної, су-

Выготский Л

С. Мыішление й речь // Собр. соч.: В 6 т. - М., 1982. - Т.2 - С 228.

Там само. - С.251.

143

бєктивно і обєктивно значущої діяльності. Відповідно можна

вважати, що розвиток особистості дитини полягає в якісній зміні її

діяльності. "Зміни ці відбуваються за рахунок ускладнення цілей,

задач, предметних дій, операційної і мотиваційної сторін

діяльності, а також за рахунок зміни самої позиції дитини, яка,

нагромаджуючи досвід, стає активнішою і самостійнішою.

Щоб ці зміни здійснювалися у потрібному напрямі, процесом розвитку

треба керувати. У педагогічному розумінні це передбачає

цілеспрямоване формування особистості дитини.

У психології навчання, дидактиці, методиці відомі різні шляхи

посилення впливу навчання на розвиток учнів. Зокрема, встановлено, що

навчання розвиває школярів своїм змістом за умов, якщо він

зорієнтований на оптимальну реалізацію їхніх навчальних мож

ливостей. Але зміст по-різному впливає на розвиток залежно від

методів навчання, способів дій з навчальним матеріалом, побудовою

учіння як розвязання системи навчальних завдань, що поступово

ускладнюються. Навчання, безумовно, впливає на розвиток мо

лодших учнів своїми організаційними формами, які дають дітям змогу

вступати у різні види співпраці з учителем і один з одним.

Розвиток дитини відбувається в різних видах діяльності, що

виявляється, відповідно, в різних видах розвитку: фізичному,

духовному, громадянському, морально-етичному, естетичному. Усі види

розвитку - не механічна сукупність різних видів діяльності. Во

ни тісно взаємоповязані, взаємодоповнюють і підсилюють один одного.

Таке розуміння розвитку передбачає повноцінне включення дітей на

кожному віковому етапі в усі доступні їм види діяльності, а не лише у

навчальну. Дуже важливо, щоб при цьому забезпечувалась активна

позиція дитини, стимулювалися її творчість, потреби

в засвоєнні нових знань і способів дій.

Яскравим прикладом ефективної системи розвиваль-ного навчання

молодших школярів є діяльність В.О.Су-

Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в

учебном процессе.-М.,1979. - С. 17. 144

хомлинського в Павлиській школі на Кіровоградщи-ні. Його система

передбачала: 1) постановку вчителями перспективних цілей розвитку

творчих здібностей учнів;