5 І не більш як на 10 хв., а в іі-му з до 15 хв. Така

тривалість в основному відповідає їх працездатності.

Виконання всіх самостійних робіт треба пере-віряти й оцінювати. Для

цього іноді досить пройти

під час уроку між рядами, переглянути зошити, зробити окремі

зауваження.

Контроль за класом, який працює самостійно, досвідчений педагог

здійснює й під час роботи з іншим

класом, ніби автоматично, без усякого вольового напруження: з

докором погляне на дітей, які не

працюють, вчасно вивісить таблицю з додатковим завданням (якщо

більшість уже впоралася з роботою),

пройде між рядами тощо.

Для самоконтролю доцільно використовувати також переносні дошки, на

яких можуть бути

записані відповіді до прикладів, хід розвязування задач, текст із

вставленими орфограмами тощо.

Після закінчення роботи вчитель перевертає дошку й учні перевіряють

правиль-

332

ність виконання завдань за цими записами. Придатні для цього й

таблиці та різні види карток.

Діючі підручники розраховані на роботу вчителя з одним класом. Тому

їх зміст, що подається здебіль-

шого поурочне, не розрахований на те, що більшість матеріалу діти

мають засвоювати самостійно. Якщо в

звичайному класі самостійна робота проводиться "під наглядом"

вчителя, то в умовах малокомплектної

школи діти лишаються сам на сам із підручником. Отже, вчитель має

спершу проаналізувати для кожного

класу окремо зміст параграфів, усвідомити логіку їх побудови,

зіставити предмети, що поєднуються, й

лише потім вирішити, які види запропонованих у підручниках завдань

доцільно дати дітям для самостійної

роботи. Щоб полегшити роботу за підручником, буває доцільним:

Е змінити послідовність дій, які пропонуються в підручниках (якщо в

цьому є потреба);

Е внести лаконічні доповнення в інструкцію підручника, які уточнюють

спосіб і форму виконання вправи;

Е поєднати інструкцію з алгоритмічними приписами або супроводжувати

її знаком типу: "Записуй так",

"Працюй так".

Інструкції мають бути гранично чіткими й лаконічними.

Наприклад, для розрізнення іменників стане в пригоді така

інструкція:

Роби так:

1. Усно постав питання до слова.

2. Вибери слова, які відповідають на питання хто? що?

3. Що ці слова означають? Якщо це назви предметів, почуттів, явищ

природи, це З іменники.

4. Випиши їх.

У процесі ознайомлення молодших школярів з новими правилами,

поняттями дуже важливо, щоб

одночасно засвоювалися й способи користування цими правилами. Тому

на етапі первинного закріплення

доцільно дати дітям і зразок міркування для виконання самостійних

вправ.

Наведемо приклади інструкцій.

Розгорнута:

1. Уважно прочитай слова.

333

2. З цих слів вибери й запиши іменники І відміни.

3. Працюй так:

а) визнач рід іменників;

б) у словах чоловічого і жіночого роду знайди закінчення. Якщо

закінчення буде -а(я), З це І

відміна;

в) запиши ці слова.

Коротка:

За родом і закінченням знайди в тексті іменники І відміни. Запиши

їх.

Пробні вправи, що виконуються на етапі первинного закріплення,

потребують ще одного

доповнення З "теоретичного випередження", що дає учневі можливість

до початку роботи над

завданням ще раз повторити правила, якими він має користуватися.

Отже, урок у класах-комплектах З це два чи три самостійних за метою

і змістом уроки,

кожний з яких включає основні елементи: чергування робіт під

керівництвом учителя і

самостійної роботи учнів. Ці частини мають свою логіку, залежно від

головної мети уроку

у кожному класі, з яких складається комплект. Застосування діючих

підручників, відомих

методів навчання потребує пристосування до умов засвоєння учнями

значної частини

навчального матеріалу самостійно.