
- •1.Винекнення та етапи розвитку пол.Економії.
- •2. Предмет Пол. Економії. Її місце в системі наук. Її функції.
- •3. Методи політ.Економії Її закони, принципи, категорії.
- •4. Економічні потреби суспільства, їх класифікація.
- •5. Закон зростання потреб.Соц-екон. Ефективність вир-цтва.
- •6. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту.
- •7. Економічні інтереси.
- •9. Економічні ресурси та їх обмеженість.
- •10. Проблема економічного вибору. Межа виробничих можливостей.
- •11. Економічна система. Її сутність, структурні елементи.
- •12. Види економічних систем. Економічний усрій,сутність і місце в економічній системі.
- •13. Власність як економічна категорія.
- •14. Історичні типи та форми власності.
- •15. Натуральна та товарна форма організації вир-цтва.
- •16. Товарна форма вир-цтва
- •17. Товар та його властивості. Вартість і ціна, альтернативні теорії.
- •18. Виникнення та розвиток грошових відносин.
- •19. Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •20. Грошовий обіг та його закони. Сталість грошового обігу.
- •22. Трудові відносини: сутність і структура
- •23. З/п: сутність, форми, організація.
- •24. Теорії витрат вир-цтва.
- •25. Економічні та бухгалтерські витрати.
- •26. Валові, середні та граничні витрати.
- •27. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку...
- •28. Ринкові відносини, їх суб’єкти, об’єкти. Види ринку та його функції.
- •29. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції.
- •30. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції.
- •31. Конкуренція і моделі ринків.
- •32. Інфраструктура ринку,її основні елементи.
- •33.Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •35. Доходи та витрати домогосподарств. Розподіл доходів.
- •36. Суть підприємництва. Умови його існування. Ф-ції підприємця.
- •37. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Види підприємств.
- •38. Капітал підприємства та його кругообіг.
- •39. Аграрне вир-цтво. Земельна рента її форми.
- •40. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •41. Позичковий капітал та позичковий процент.
- •42. Суспільне відтворення.Сутність та види.Просте та розширене.
- •43. Суспільний продукт. Його форми. Методи обчислення.
- •45. Національне багацтво.Його зміст і структура.
- •46. Економічне зростання, його зміст і типи
- •47. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •48.Зайнятість. Сутність і форми.
- •49. Неповна зайнятість та рівень безробіття.
- •50. Господарський механізм.
- •51. Державне регулювання суспільного відтворення. Планування та програмування.
- •52. Держава як суб’єкт економічних відносин.
- •53. Економічна система сучасного капіталізму.
- •54. Соціалістична економічна система.Її еволюція
- •55.Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.
- •56.Світове господарство. Міжнародний поділ праці і спеціалізація.
- •57.Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил.
- •58. Міжнародні економічні відносини. Їх форми.
- •59. Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
- •60. Основні глобальні проблеми сучасності.
18. Виникнення та розвиток грошових відносин.
Оскільки на початковому етапі розвитку суспільства обмін мав епізодичний і нерегулярний характер, а ні товари, які обмінюються, ні самі пропорції обміну ще не були усталеними, то відповідна форма вартості (х товару А = у товару Б) отримала назву простої, одиничної, чи випадкової, де одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає тільки один інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості.
Повна, або розгорнута, форма вартості — це така форма, за якої одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що перебувають у еквівалентній формі вартості.
Отже, загальна, чи грошова, форма вартості — це така форма, за якої безлічі товарів, що перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі, внаслідок чого цей товар перетворюється у загальний еквівалент і набуває властивості загальної обмінюваності.
19. Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
Гроші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових.
З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.
гроші виконують ряд важливих функцій:
Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.
Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.
Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
Засіб платежу, Світові гроші
Існують різноманітні теорії грошей, найвідоміші з них — металістична, номіналістична, кількісна і товарна. Номіналістична теорія розглядає гроші як умовні знаки, що не містять внутрішньої вартості. Кількісна теорія грошей виникла у ХVIII ст. гроші не мають внутрішньої вартості, їх вартість, як і рівень цін, залежить від кількості грошей в обігу. Товарна теорія грошей ґрунтується на марксистському варіанті теорії трудової вартості. Вона розглядає гроші як товар особливого роду, що служить загальним еквівалентом для всіх інших товарів.
20. Грошовий обіг та його закони. Сталість грошового обігу.
Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Вони виконують свої функції у результаті безперервного руху в сфері обігу. В обігу гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі, яка забезпечувала б їм необхідну довіру з боку суб'єктів ринку та необхідні зручності і вигоди останнім.
Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
У міру розвитку ринку, розширення і поглиблення грошових відносин ускладнювалися вимоги з боку ринку до грошей. У відповідь на це гроші змінювали свою форму. Монета - зливок металу точно визначеної форми, ваги і проби, який є узаконеним засобом обігу. Паперові гроші - це грошові знаки, які випускаються в обіг з метою заміни металевих грошей. Кредитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші. Вексель - це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу після закінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.
Чек - письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні.
Формула Фішера M x V = P x Q, де:
М - маса грошей, що знаходиться в обігу;
V - середня швидкість (кількість) обороту грошової одиниці;
Р - рівень ціни на ринку;
Q - реальний обсяг товарної маси на ринку.
21. Соц-екон зміст категорії „Капітал”,альтернативні теорії капіталу.
Термін “капітал” вживають у різних аспектах: “майно” і “володіння”, “самозростаюча вартість” і “самозростаючі гроші” або взагалі нагромаджена праця в різних уречевлених формах.Основоположники класичної політекономії (А. Сміт і Д.Рікардо) ототожнювали капітал з нагромадженою уречевленою працею (засобами виробництва). Маркс в першому тому “Капіталу” дав аналіз загальної формули капіталу та її суперечностей довів життєздатність формули: гроші – товар – гроші (Г-Т-Г), тобто гроші обмінюються на товар, який знову обмінюється на гроші.Дану формулу Маркс назвав загальною формулою капіталу.Наймаючи працівників, підприємець (капіталіст) купує не лише їхню здатність до праці (чи послуги праці), а й найголовніше – здатність до створення додаткового продукту.
Таким чином, капітал – це не просто гроші, а авансова вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість від первісно авансової.
Перетворюючи свої кошти на капітал, його власник вступає в економічні відносини з різними господарюючими суб’єктами, які постачають через ринок необхідні йому товари (послуги), а також з індивідами, які отримують засоби для існування не від власної підприємницької діяльності, а від найманої праці за гроші (відповідну плату). Тобто капітал – це економічна категорія, котра виражає не стільки техніко-організаційні, скільки соціально-економічні відносини.