- •6.Видатні діячі культури Київської Русі.
- •7.Що таке мозаїки та фрески? Розкажіть, що Ви знаєте про мозаїки та фрески Софійського собору в Києві.
- •8.Види прикладного мистецтва, які набули високого розвитку та поширення на Русі.
- •9.Розвиток літописання та літератури в Київській Русі
- •10.Видатні архітектурні споруди Київської Русі.
- •13.Роль, яку відігравали православні братства в Україні.
- •15.Роль міста, церкви та княжих дворів у розвитку культури.
- •16. Розвиток освіти в польско-литовску добу.
- •17. Характерні особливості літературного і видавничого процессу в українських землях за часів феодальної роздрібненості.
- •18.Виникнення української козацької держави та її роль урозвитку національної культури.
- •19. Розкрийте роль друкарень у розвитку культури XVII ст.
- •20. Охарактеризуйте Києво-Могилянську добу і її роль у розвитку культури хvіі ст.
- •23.Козацький живопис.
- •24. Навчальні заклади хvііі ст.
- •25.Суть та риси українського барокко
- •26.Козацькі літописи г. Грабянки, Самійла Величка, Самовидця.
- •27.Роль "Енеїди" і.П. Котляревського в українській літературі
- •28. Квітка-Основ'яненко та його гумористичні оповідання.
- •29. Художники – портретис хvііі ст.
- •30. Українських композитори хvііі ст.
- •31.Значення "Історії Русів"для спрямування української культури XIX ст.
- •33.Кирило-Мефодіївське братство і його роль в житті української інтелігенції.
- •34.Громади і їх роль у суспільному та культурному житті.
- •35.Історія створення гімну "Ще не вмерла Україна".
- •36.Творчість м.В. Гоголя та її роль для розвитку української культури.
- •37.Роль т.Г. Шевченка в розвитку в української літератури, мови та українського малярства.
- •38.Композитор м. Лисенко та його твори.
- •39.Роль п.І. Чайковського у музичному житті України.
- •40.Розкрийте значення терміну "українізація".
- •41.Розкрийте значення терміну «соціалістичний реалізм»
- •42.Охарактеризуйте основні етапи розвитку радянської школи.
- •43.Твори українських радянських письменників.
- •44.Основні тенденції розвитку української культури періоду незалежної держави.
- •45.Небезпека поширення “масової культури” для розвитку української національної культури.
- •46.Особливості розвитку сучасної української освіти.
- •49. Творчість яких письменників українського зарубіжжя стала відомою українському читачеві в останні роки?
- •50. Дайте аналіз головних проблем сучасної української культури та визначте роль культури в подальшому розвитку держави.
33.Кирило-Мефодіївське братство і його роль в житті української інтелігенції.
Однією із найвизначніших у XIX ст. політичних підпільних організацій глибоко українського характеру було Кирило-Мефодіївське братство (товариство), яке розробило першу політичну програму для українства. Братство створила група молодих інтелектуалів — професор Київського університету Микола Костомаров, учитель з Полтави Василь Білозерський та службовець Микола Гулак. Воно отримало назву на честь відомих слов’янських братів-просвітителів, православних святих Кири-ла і Мефодія. Членами братства були також геніальний поет і художник Тарас Шевченко, письменник, педагог, видатний громадський діяч Пан-телеймон Куліш, прихильник ідей Великої Французької революції Ми-кола Савич, етнограф і фольклорист Панас Маркович. Провідна група товариства нараховувала 12 чоловік, а зв’язки з ним підтримували сотні людей. Окрасою його був геніальний Тарас Григорович Шевченко, син кріпосного селянина, недавно лише визволений з кріпацької неволі. Надрукована у 1840 р. в Петербурзі перша збірка його поезій «Кобзар» мала величезний вплив на піднесення української національної свідо-мості. Соціальний склад братства відрізняється від складу масонських лож і політичних гуртків першої чверті століття, членами яких були зде-більшого представники аристократичних кіл. Ряди Кирило-Мефодіївсь-кого товариства поповнювали переважно діти бідних дворян, урядовців і селян. Куліш походив з сім’ї вільних селян, Шевченко — з кріпаків, а Костомаров був позашлюбною дитиною російського поміщика та ук-раїнської кріпосної. Це були представники демократичної інтелігенції, яка вже утвердилася в керівництві культурницькими процесами в Ук-раїні і тепер розширювала свій вплив на політичну боротьбу українсь-кого народу.
Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства є продовженням ідей українського національно-культурного відродження та поглядів діячів руху слов’янської солідарності і єдності. В ідейних позиціях братчиків відчувається вплив українського автономізму кінця XVIII — початку XIX ст., польських революційних рухів тих часів та декабристських програм. Відчутним в діяльності товариства було також християнське спрямуван-ня, що не лише відобразилося в його назві, а й формі самої організації, що наслідувала старі українські церковні братства, та у програм-ному документі — «Книзі битія українського народу» (інша назва — «Закон божий»). Головним завданням програма ставила досягнення хри-стиянських ідеалів справедливості, свободи і рівності в поєднанні з на-ціональною незалежністю, свободою та демократією кожного слов’янсь-кого народу.
У програмі відстоювався месіанізм українського народу: найбільш пригноблений і зневажений, а водночас — найбільш волелюбний та демократичний, він звільнить росіян від їхнього деспотизму, а поляків від аристократизму.
Вона вироблялася в гострих дискусіях, передусім між Костомаровим, Шевченком і Кулішем. Спираючись на цей факт, більшість радянських істориків та літературознавців стверджували, що в середовищі кириломефодіївців існували дві течії — «реакційна» і «революційна». Насправді, незважаючи на наявність більшої чи меншої радикальності поглядів, члени братства не протиставляли своїх позицій, а узгоджували їх, намагались поєднати, шукали спільних положень. В результаті те, на чому Куліш наголошував в національному питанні, Костомаров — в християнській і загальнолюдській етиці, Шевченко — в соціальних проблемах, увійшло в «Книгу битія українського народу».
Підводячи підсумки соціально-економічного та суспільно-політичного й духовного розвитку Східної України в кінці XVIII — першій половині XIX ст., слід охарактеризувати цей період як один із найважчих і найскладніших: жорстока кріпосницька експлуатація, колоніальне гноблення, політична реакція, переслідування будь-якої вільної думки, розгром всіх спроб передової частини суспільства внести зміни в життя трудо-вого народу. І, попри все, боротьба за ліквідацію кріпосництва, за національне відродження українського народу, його культури і мови.
Криза кріпосництва і швидке зростання товарно-грошових відно-син, суспільно-політичні рухи, повстання декабристів і польських рево-люціонерів, селянські виступи, діяльність кириломефодіївців та інших українських національно-визвольних груп розхитували царизм і готува-ли радикальні реформи. Кирило-Мефодіївське братство своїми ідеями і діяльністю зміцнило традиції боротьби української інтелігенції, біль-шості народу за національне визволення.