11.Критерії ек. Прогресу.

Головний - розвиток прод. сил,залеж. від них розріз.:

1) рівень розв-у засобів вир-ва (зрост-я прод-ті праці – зрос-я нац. багатства) 2) предметів праці (вз.дія між засобами вироб-ва і робітниками)

3) роб. сили (розв-к людини, її потреб і інтер-в) 4) науки 5) форм і методів орган-ї вир-ва

6) ступінь викор-я людьми сил природи

7) інформація + 8) сусп. кооперація ( вплив. на прод-ть праці) . Також зрост-я дод. Продукту є основою для збіл-я нац. доходу, ВВП.

12.Технолог спосіб виробн. І структура нтп і нтр їх роль

Технологічний спосіб виробництва — спосіб техніко-економічного поєднання особистісних і речових засобів праці, а також процес діалектичної взаємодії продуктивних сил і техніко-економічних відносин у межах певного історично визначеного суспільного та економічного способів виробництва.

Базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистих факторів виробництва, комплексі техніко-технологічних відносин між речовими та особистісними елементами продуктивних сил та системи техніко-економічних відносин в цілому. Основними підсистемами технологічного способу виробництва є продуктивні сили та техніко-економічні відносини. Організаційно-економічні відносини проміжні між факторами виробництва (речовими та особистісними) і техніко-економічними відносинами, а також виробничими відносинами). За НТР важливим джерелом соціально-економічного прогресу стає соціальна сутність людини — її належність до певної нації (що формує дух народу, його енергійність), соціальних верств і груп, її культура, мораль тощо. Продуктивні сили є важливою стороною водночас і технологічного, і економічного способів виробництва. Технологічні відносини охоплюють відносини між засобами праці і предметами праці, засобами виробництва і виробленим продуктом, між науковим та інформаційним забезпеченням виробництва

13.Цивілізаційний та формальний підходи до аналізу економ сис-м

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства — соціально-економічну формацію. Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:

— первіснообщинний;

— рабовласницький;

— феодальний;

— капіталістичний;

— комуністичний.

Цивілізація — історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:

1) багатовимірності аналізу економічних систем;

2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;

3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;

4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;

5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку, визнання світової історії як єдиного планетарного цілого

14. Екон. с-ма – спосіб вироб-ва; - сук-ть всіх видів госп. діяльності; -форма орган-ї ек-ки.

Е.С. залеж. від її елементів: 1) прод. сили: доіндустр., інд., постінд.

2) вир. відносини: перв, рабові, феод, капітал. 3) с-ма екон. законів

4) мета вир-ва 5) форма руху ек-ки: ком.-адмін., ринкова

6) тов.-грош. відносини: натур. і тов. вир-во.