49.Особливості становлення ринкових відносин в укр.

Формування ринкової економіки в Україні розпочалося зі створенням ринкових інституцій. Передусім зазначимо, що Україна ніколи не мала високорозвинених товарно-грошових відносин. Становлення їх, по суті, розпочалося після скасування кріпацтва у 1861 р. і відбувалося на фоні феодальних пережитків. Втручання держави в економіку було значним.

Після 1917 р. упродовж майже 70 років економіка країни розвивалася у напрямі, який ігнорував ринок, вважаючи його рудиментом, що має віджити у всьому світі. Результат відомий: було створено суспільство з низькою ефективністю виробництва і низьким рівнем життя людей, загальним одержавленням і монополізованою, негнучкою економікою, підпорядкуванням особистих і колективних інтересів відомчим, для якого характерна відсутність демократичних інституцій. Це сприяло проведенню політики автаркії, тобто економічного відособлення від світового ринку.

В Україні була відсутня визначальна ринкова інституція — економічна самостійність господарюючих суб'єктів. Формування інституцій багатосуб'єктних власників відбувається через роздержавлення власності, її трансформацію у різні форми — колективну, приватну. Це сприяє розвитку різних форм господарювання та створенню конкурентного середовища.

50. Ринок засобів вир-ва: задов-я виробн. потреб; суб’єкти: фіз. і юр. особи, що займ. екон. діяльністю. Самост-ть залеж. від забесп-і засобами вир-ва, що сприяє вис. якості, ефект. викор-я мат.-техн. ресурсів. Продавці: фіз.. і юр. особи, що створ. і реаліз. прод-ю вир. признач-я на спец. ринку – тов. біржі. Створення ринку засобів виробництва в умовах ринкових відносин має базуватися на високому рівні економічної та юридичної самостійності господарських систем, що проявляються в:

праві підприємства формувати свою виробничу програму з урахуванням попиту (замовлень), керуючись власною вигодою;

вільному виборі контрагентів у забезпеченні матеріальними ресурсами;

свободі вибору часу закупок матеріальних ресурсів;

самостійному визначенні договірних цін з урахуванням затрат на виробництво і якості матеріалів; - ліквідації монополії постачальників, посередників через створення аналогічних підприємств.

Ринок засобів виробництва сприяє:

розвитку конкуренції між товаровиробниками і власниками ресурсів;

вільному переливу капіталу між галузями і регіонами;

реалізації товарів за цінами рівноваги, відображаючи реальне співвідношення між попитом і пропозицією.

ринок засобів виробництва слід розглядати як розгалужену динамічну систему. Основою аналізу структури цієї системи є різні ознаки:

Особливі товарні групи (ринок сировини, машин, обладнання, напівфабрикатів та комплектуючих виробів).

Окремі товари (ринок газу, металів, деревини, вугілля, електроенергії, палива).

Суб'єкти товарного обігу (оптовий, роздрібний).

Раціональне розміщення (місцевий, обласний, національний, міждержавний ринки).

51.Ринок товарів народного споживання та ринок послуг

У сучасній економічній системі споживчий ринок виконує такі основні функції:

1) визначає вартість товарів та послуг, перетворює продукт праці на товар і доводить його до кінцевого споживача;

2) забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення через зв'язок між виробництвом і споживанням, формує цілісність національної системи та її зв'язок з іншими національними економіками в масштабі світового ринку;

3 спонукає виробників товарів та послуг знижувати індивідуальні затрати, підвищувати суспільну корисність товарів та послуг, їх якість та споживчі властивості, посилює конкуренцію між виробниками;

4) створює матеріальні стимули до праці, оскільки на ринку в процесі обміну грошей на товари споживач отримує частину матеріальних благ, потрібних для продовження життєдіяльності;

5) регулює вплив на економіку в цілому.

Ринок послуг є складною системою відносин між виробниками та споживачами послуг, їх господарських зв'язків, соціально-економічних контактів з різними цільовими аудиторіями в процесі організації купівлі-продажу послуг

У процесі регулювання суспільного відтворення ринок послуг виконує такі функції:

- інформаційну (поширення інформації, необхідної людині в ринкових умовах);

- посередницьку (обмін результатами праці економічно відособлених виробників);

- стимулювання ефективного господарювання, раціонального використання природних ресурсів людиною і суспільством - розподілу та обміну (розподіл і обмін створюваних продуктів праці між соціальними групами суспільства);

- забезпечення структурної пропорційності (встановлення відповідності між виробництвом і споживанням);

- санування ринкового середовища

52. Тов. біржа-асоціація юр. і фіз. осіб, що здійсн. опт. торг. операції за стандар тами і зразками у спец. місці, де ціни на товари скл. в умовах віль. конк-ї.

Клас-я: 1) за об’єктами продажу 2)за суб. утвор-я

3)за рівнем функт-я. Спеціаліз.-обєкти- окр. товари, їх види. Члени б. – акціонери, пост. відвіду вачі, разові. Фу-ї бір. маклера: 1)посер-во при уклад-і угоди 2)предст. інтереси, веде бір. операції, уклад. угоди від свого імені 3) консуль т-я 4) оформ-я угод і передача їх до реєстрації.

Величина продажу-лот (партія).Котир. ціна. Бір. угода, форвард. (постач-я), позабір. (пост-я без гаранту).

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням. Товарна біржа не вдається до комерційного посередництва і не має на меті одержання прибутку.

53. Фіна́нсовий ри́нок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів.

Призначення фінансового ринку — забезпечити підприємствам належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів.

.Об'єктами відносин на фінансовому ринку є:

цінні папери

фінансові послуги

грошово-кредитні ресурси

Суб'єктами:

держава

підприємства різних форм власності

окремі громадяни

Функції фінансового ринку:

мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

розподіл акумульованих вільних коштів між чисельними кінцевими споживачами;

прискорення обороту капіталу — активізація економічних процесів у державі;

забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.

Принципи на фінансовому ринку:

вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку;

прозорість ринку і реальний захист інвесторів;

конкурентність та ефективність;

відповідність міжнародним стандартам.

54. Фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі. Україні фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності з цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менш ніж 500 тис. грн.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України.

В Україні функціонують наступні фондові біржі:

ВАТ «Українська біржа»

ЗАТ «Українська фондова біржа»

ЗАТ "ФОНДОВА БІРЖА «ІННЕКС»