1. Екон-а” –(грец- дім, госп) Автором терміну рахують Ксенохонта.Перші закони , де розглядали правила і норми економ поведінки були написані в де –вах Стар Сходу.Виділяють економ вчення В Стар Греції Ксінофонт, Платон, арістотель розглядали поділ праці .Платон виступав за сусп. Власність, арістотель за приватну власність.В Епоху первісного нагромадження капіталу форм. Перша економ школа «Маркетелізм»(Томас Ман, МонтеГрен)Представники цієї школи твердили, що джерело багатства є зовн торгівля.Дана школа виникла в 15 ст і проіснувала до поч. 17ст. «Фізіократизм»з франц влада природи) була сурм в другій пол. 18 ст(Кене , Гюго), які твердили. Що джерелом багатства є праця, а не торгівля.Класична школа політ економ (18ст.)Центром економ досліджень поставлено працю і вартість як втілення цінностей(Джон стюарт, Адам Сміт)вони доказали, що джерелом багатства є праця незалежно від сфери.Марксистська школа у 1867р була опублікована праця Маркса., який обґрунтував більш ширше трудову теорію.

2.Ек-ка і її 2 сторони. Вироб. відносини-відносини між людьми в процесі вир-ва, розп-у, обміну, спож-я матер. благ.Вираж. сусп. сторону вир-ва, стосунки,що вин. через в., р., о., сп. мат. і дух. благ; показ. хто вол. екон. владою. Тех. сто- рона вир. відносин –

прод. сили – сук-ть засобів вир-ва і людей, що прив. його в рух.

Засоби вир-ва:1)засоби праці(1\ сук-ть речей, якими людина діє на предмети праці)

2)предмети праці (все те на що спрям. дія людини: сировина, перв. обробка ).

4.Предмет економ т.:

1) Вироб. віднос. та продуктивні сили, 2 сторони економіки

Відносини між людьми в процесі вироб., поділу, споживання матеріальних благ та послуг – вироб. віднос. Вироб.віднос. вираж. сусп сторону сусп. виробництва, а технічну сторону сусп. вироб вираж. продуктивні сили. В основі вироб.віднос. лежить власність на засоби вироб. і система вироб.відно.с показує, хто володіє економічною владою, тобто привласнює засоби вироб., як, за яких сусп. умов і скільки працівник працює на себе та ін. членів сусп. і кому дістаються продукти праці виробника, тобто хто привлас. рез.вироб. Технічну сторону сусп. віднос скл. продуктивні сили. Продуктивні сили – це сукуп. засобів вироб. і людей, які приводять їх в рух. Головною продукт силою є людина. До за.с вироб належ. засоби праці та предмети праці. Засоби праці – це річ, або сукуп. речей, якими людина діє на предмети праці. Предмети праці – це речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.

В сучасних умовах виріш. роль серед засобів праці належ. механіч. засобам. Також в суч. умовах до продуктивних сил вкл. науку, форми і методи організац. вироб., інформацію. Вироб. віднос в єдності із продуктивними силами складають історично-відповідний сп. вироб. Вироб.в. є базисом сусп., носять об’єктив. характер. Всі ін. сусп. відносини скл. надбудову (правові, політичні). Надбуд. носить суб’єктив. характер. Історич-відповід. сп вироб. із відпов. йому надбудовою назив. сусп-економ. фомацією.

2) економічні категорії та економ. закони.

Пізнання вироб. віднос відбув. через вияснення економ. категорій. Економ. категорії – логічні поняття, які відображ. в узаг. вигл умови економ. життя суспільства. Економ. закони – це вн-необх., сталі і суттєві зв. між економ. явищами і процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами і в-стями. Економ. закони носять об’єктив. харак., вони поділ. на 3 групи: 1 – заг. економ закони, ті які діють напротязі розв. людського сусп. 2 – специфіч., які характ. Закономір. відпов. сп вироб. 3 – особливі, діють в деяких сп. вироб. Отже предметом економ т. є вироб. віднос у зв. з продуктивними силами, згідно яких розвив сусп.

3. Екон. категорії –лог. поняття, що відобр. у заг. вигляді умови екон. життя сусп-ва (товар, кап-л, вир-во, обмін).Екон. закони – вн.необ хідні сталі і сут. зв’язки між екон. явища ми, процесами, між прот. сторонами окр. явищ, процесів, їх елементами і властивостями; носять об”єкт. хар-р.Групи:

1) заг.(діють протягом усього розвитку люд. сусп-ва: з. зрост-я прод-ті праці) 2) специ. (закон-ті відпов. способу вир-ва:

з. капіталізму) 3) особл.(з. вартості; з. к-ті грошей необх. для обігу; з. попиту і пропоз-ї).

5.Осн. Способи пізн-я соц.-екон. Процесів:

Е.Т. досл. свій предмет пев. методами: 1) діал.. метод (діалектика-вчить розгляд. кож. явище в пост. зміні;гол. роль належ. з-у єдності і бор-и протил-ей) 2) м. експери- менту 3) м. абстракції (за зовн. ознаками визн. суть на осн. друг. рис, або випадковостей; - це відобр-я у свідомості реал. існ. виробн. відносин). 4)аналіз і синтез (поділ на скл. частини в процесі руху пізнання від абстр. до конкр) 5) м. якісн. і кіль кіс. аналізу при цьому шир. викор. матем. і статист. методи.

6. Ф-ї екон. теорії:

1)практ (обгрунт., поясн. і дати рекомен-ї по виріш-ю осн. екон. проблем: шляхи вдоск-я форм власності; ефект. Формула розв-я екон. суперечностей). 2) пізнав. (розор. суть екон. законів, категорій,форм їх прояву)

3) виробл-я нов.. типу екон. мислення 4) методо логічна (знання Е.Т. лежить в основі розум-я ін. наук:ек-ка пром-ті, с\г, демографія, розміщ-я прод. сил, юр. Науки