56.Післявоєнна відбудова в Україні в др.. Половині 40х – на початку 50х рр.

Після завершення другої світової війни вперше за багато століть усі українські землі були об'єднані в одну державу-радянський союз. Кордони між різними регіонами України зникли. Поширювалися можливості їx зближення в ім'я досягнення кращого життя, проте імперський характер радянської влади, відсутність в УРСР реального суверенітету зводили нанівець ці позитивні явища в історії українського народу зусиллями народу в Україні був відновлений економічний потенціал. Як і до війни. Республіка була індустріальним придатком СРСР. Відбудова промисловості в Україні була завершена в п'ятій п'ятирічці (і95і-і955 рр.), але більшість підприємств відновили свою роботу на основі застарілої технології і тому продукція промисловості України була неконкурентоспроможною і не мала виходу на світовий ринок. Як і раніше сільське господарство України було другорядною галуззю, за рахунок якого фактично йшов розвиток промисловості. Важкий тягар селянської праці і не легкого життя втрете ставить сільське населення на грань вимирання у зв'язку з голодом 1946-47 рр. Біля мільйона жителів України загинули від голоду. Деякі зміни в сільському господарстві наступили лише після 1953 року,коли вперше було звернуто увагу уряду на злиденне положення У сільському житті та на катастрофічний стан господарства. Західні області в повоєнні десять років переживали період радянізації, який супроводжувався несприятливими для місцевого населення методами - репресіями, депортацією, що викликало піднесення масової партизанської боротьби ОУН-УПА проти радянської влади на західноукраїнських землях. Цей рух продовжувався аж до 1952 р. Відродження та розвиток української культури носили суперечний характер. Цей процес відбувався під тоталітарним контролем центру.

57. Україна в умовах адміністративно-командної системи 70-80х рр.

зростав національний доход, зростали й доходи населення. Якщо національний дохід зріс у 2,5 рази за період з 1965 по 1985 рік, то матеріальний добробут (якщо брати тільки цифри заробітної платні) зріс у 1,85 рази. Так якщо середня зарплата 1965 р. складала 93,9 крб, то у 1985 р. - 173,9 крб. Мінімальна заробітна плата зросла з 40-45 до 70 крб., було скасовано податки з неї, знижено ставки податків на зарплату до 90 крб. З 1966 р. запроваджено гарантовану щомісячну оплату праці в колгоспах. В школах впроваджено безкоштовне забезпечення підручниками учнів 1-5-х класів. Населення, грошові надходження якого зросли тільки протягом 1971-1975 pp. в 3,1 рази, вже не хотіло купувати вітчизняні товари, якість і вибір яких були дуже далекими від вимог часу. Черги за престижними імпортними товарами сягали вже не годин, а днів. Щоправда темпи зростання знижувались від п'ятирічки до п'ятирічки. Головні причини цього явища - падіння купівельної спроможності карбованця; зростання цін, нестача (дефіцит) промислових товарів та високоякісних послуг. На 1984 р. карбованець дорівнював 54 копійки порівняно з карбованцем 60-х років, тобто «впав» в 1,85 раза. Не забуваємо й про те, що існував штучний фіксований курс карбованця до долара, що коливався в межах 60 коп за один долар. Щоправда доларів у вільному продажу не було - порушників карали за «валютну спекуляцію». Крім того на межі 70-80-х pp. були значно підвищені роздрібні ціни як на престижні товари (ювелірні вироби, кришталь, килими), так і на товари широкого попиту: меблі, хутрові вироби, шерсть, бензин, будматеріали, цитрусові. Зросли ціни й на комунальні послуги та транспорт.