1.Україна в найдавніші часи.

Перші поселенці.

Найперші сліди людських поселення на Україні з'явилися 150 тис. років тому. Найбільш відомі ранні землеробські племена на території сучасної України пов'язують трипільською культурою, що розвинулася у долинах Дністра, Бугу і Пруту, сягнувши згодом Дніпра. У період свого розквіту між 3500 та 2700 р. до н. е. трипільці жити великими селами по 600-700 чоловік. Вони, як правило мешкали у довгих та вузьких спільних оселях, де кожна сім'я займала власну, розгороджену на кімнати, частину житла з окремою глинобитною піччю. Родовід вони вели по лінії батька. Велике значення мало впровадження дерев'яного плуга, свердла для пророблювання отворів у камені та дереві, застосування першого металу – міді.

Станом на 2000 р. до н. е. трипільська культура перестала існувати. Частину трипільці підкорили войовничі степові племена, а решта знайшли захист у північних лісах.

На зміну трипільській культурі прийшли кіммерійці – перші кочові вершники, що з'явилися в Україні. Вони населяли межиріччя Дону і Дністра аж до 7 ст. до н. е. Трохи згодом, під натиском інших кочовиків зі сходу, вони відійшли до Малої Азії. Кіммерійці були першими на Україні

скотарями, що перейшли до кочового способу життя. Вони опанували мистецтво їзди на конях і їхнє військо складалося з вершників. Завдяки контактам із майстерними оброблювачами металів на Кавказі вони започаткували на Україні добу заліза. Зростання ролі кінних воїнів зумовило занепад великих родів і виникнення військової знаті. На початку VII ст. до н. е. в українському степу з'явилися скіфи. Розоривши багато країн Близького Сходу, скіфи нарешті осіли у степах Північного Причорномор'я, створивши перше на терені України велике політичне об'єднання. На правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі - землеробські племена, що були корінними мешканцями цього краю і, напевно, взяли собі назву від кочовиків, котрі їх підкорили. Деякі історики вважають, що вони були предками слов'ян. За доби скіфів Україна стала важливою, хоч і віддаленою частиною Середземномор'я. Через грецькі колонії у Причорномор'ї скіфи увійшли у контакт із грецькою цивілізацією. Водночас контакти зі світом Середземномор'я втягували скіфів і в його конфлікти. У 513 р. до н. е. величезне військо перського царя Дарія захопило землі нинішньої України. Вдавшись до стратегії "спаленої землі", скіфи змусили його ганебно відступити. . Десь через 100 років більшу частину скіфів завоювали й асимілювали сармати - інше могутнє плем'я кочовиків зі сходу. Сармати. Як і всі кочові володарі українських степів, сармати становили не єдине однорідне плем'я, а набір слабо пов'язаних і часто ворогуючих між собою племен, таких як язиги, роксолани, таалани. Кожне з цих сарматських племен прагнуло до панування на Україні. Намагання ці співпали з тривалими й всеохоплюючими переміщеннями племен, що називаються Великим переселенням народів. Україна знаходилася у центрі цих безладних міграцій, сармати часто суперничали з іншими племенами за неї, бувало, навіть поступалися їм владою. Коли війна не могла задовольнити всіх матеріальних потреб, сармати торгували. Їхні каравани мандрували у найдальші краї, з яких везли до Танаїсу - сарматської столиці, розташованої на р. Дон, китайський шовк, кавказький кришталь, У II ст. н. е., сарматів остаточно знищили страшна навала гуннів зі сходу, наскоки германських готів і вперта оборона римлян на заході. Незабаром на зміну сарматам прийшли інші кочовики, але сармати були останнім індоєвропейським народом, що з'явився зі сходу. Після них Євразійські степи майже на ціле тисячоліття стануть володіннями тюркських народів.

2.Східнослов'янські племена на території сучасної України

Походження східних слов`ян.

В історії формування східних слов`ян можна виділити декілька періодів: протослов’янський, праслов`янський і давньослов`янський (слов`янський). Перший період тривав з третьої чверті ІІІ тис. до н.е. до третьої чверті ІІ тис. до н.е. У цей період між Дніпром та Віслою, південніше прип`ятського Полісся, формується група споріднених племен, яка утворилась в результаті змішування індоєвропейських племен, що займалися переважно скотарством з місцевими землеробськими племенами післятрипільської доби

.

Під час другого періоду, який тривав з останньої чверті ІІ тис до н.е. до третьої чверті І тис до н.е., відбувається подальша консолідація праслов`янських племен. Вони усвідомлюють свою окремішність. Освоюють нові райони на лівобережжі Дніпра. У цей період праслов`яни вступають у складні стосунки з кочовими народами українського степу – кіммерійцями, скіфами. На деякий час вони входять до скіфської держави і відомі нам за письмовими джерелами як сколоти. Завдяки скіфам праслов`ни були втягнуті у цивілізаційні процеси, які відбувались у районах Середземного моря і Близького Сходу.

Після загибелі Великої Скіфії у слов`ян наступив новий етап розвитку. Почало формуватись власне слов`янське суспільство. Вони утворили власні об`єднання племен із своєю соціальною, політичною структурою. У слов`янському суспільстві відбувається розшарування на бідних і багатих. Створюється панівна верхівка. Значну роль у її формуванні відіграли сармати (роксолани). Згодом утворилась перша велика конфедерація слов`янських племен, відома нам під іменем анти (ІV ст. - 602 р.). Після розпаду антського союзу у Середньому Подніпров`ї утворилось ранньополітичне об`єднання “Руська земля”, яка стала основою до становлення першої держави східних слов`ян – Київської Русі.

-Повість минулих літ(Нестор)

-древляни сіверяни поляни уличі тиверці бужани волиняни..

3. Утворення та розквіт Київської Русі в IX – X ст.

Київська Русь - слов'янська держава, що існувала протягом IX - XII ст. Вона утворилась внаслідок об'єднання східнослов'янських племінних союзів навколо Полянського союзу з центром у Києві. Передумови створення держави: 1) Економічний розвиток: зростання продуктивності праці, піднесення міст як центрів ремесла і торгівлі. 2) зростання майнової та соціальної нерівності, заміна родової общини сусідською, яка об'єднувала маленькі сім'ї. 3)до кінця VIII ст. завершилося формування союзів племен, які починають переростати в племінні князівства. 4) необхідність боронити свої землі від нападів варягів, хозарів.

Формування східнослов'янської державності. Із часом воєнна демократія перетворилася на княжіння: військовий вождь стає державним правителем – князем. Таким чином, у VIII – IX ст. сформувалося кілька східнослов'янських князівств, полянське з центром у Києві, словенське з центром у Новгороді, сіверське з центром у Чернігові, кривицьке з центром у Смоленську тощо. Саме об'єднання Київського і Новгородського князівств поклало початок ранньофеодальній державі східних слов'ян, яку історики назвали Київська Русь (IX ст.)

Правління Олега (882 – 912 рр.): 1) Правив від імені Рюрикового сина Ігоря. 2) Розширював кордон держави, приєднавши сіверян, радимичів, деревлян, а також неслов'янські племена меря, чудь і весь. 3) Звільнив підкорені племена від данини Хозарського каганату. 4) організував спротив угорським племенам, що проходили з Уралу в Подунав'я. 5) будував нові міста і фортеці. 6) здійснив вдалі походи проти Візантії в 907 р. та 911 р., наслідком яких став вигідний торговий договір: руські купці торгували без мита та проживали в Константинополі за рахунок імператора. Значення діяльності князя Олега: 1) об'єднав Північну та Південну Русь, що стало основою для загальноруської державності. 2) сприяв централізації Русі. 3) укріпив військову могутність Русі, активізував її зовнішньо – політичну діяльність. Після смерті Олега київський престол посів син Рюрика Ігор.

-Термін Русь-норманська і анти норманська теорії.Аскольд і Дір

-Ольга

-Святослав