36. Конфлікт між рнк і українською цр. Причини та наслідки.

Наприкінці 1917 р. український національний рух ще йшов по висхідній лінії, що засвідчили результати виборів до Всеросійських установчих зборів у листопаді. За більшовиків в Україні проголосувало лише 10 % виборців, за українські партії — майже 75%.

Після несприятливих для себе результатів виборів більшовицькі організації України вирішили енергійними діями завоювати маси і перехилити шальку політичних терезів на свою користь. Була розгорнута широка агітаційно-пропагандистська кампанія, основою якої стало звинувачення ЦР у контрреволюційності та буржуазності. Крім того, більшовики активно підтримували ліве крило українських партій, намагаючись підірвати вплив і авторитет ЦР. Усе це було спрямоване на створення сприятливих умов для реалізації основного завдання.

На противагу більшовикам ЦР готувалася до проведення Українських установчих зборів. Використовуючи політичні методи боротьби за владу, більшовики України не забували також про силу зброї. Вони утворили військово-революційний комітет із завданням готувати нове повстання у Києві. Та ЦР випередила їх. 25 листопада Перша сердюцька (гвардійська) дивізія разом з іншими українськими частинами оточила казарми більшовицьких військ, роззброїла їх і в ешелонах відправила в Росію.

За таких умов у Києві розпочинає свою роботу Всеукраїнський з'їзд

Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, на якому більшовики сподівалися здійснити внутрішній переворот і захопити владу цілком демократичним способом. Але серед 2,5 тис. делегатів вони становили незначний відсоток, і з'їзд не пішов за ними, ухваливши резолюцію на підтримку ЦР і засудивши «централістичні заміри... московського (великоруського) правительства, що, доводячи до війни між Московщиною й Україною, загрожують до решти розірвати федеративні зв'язки, до яких прямує українська демократія».

Ультиматум РНК. Уряд отамана Донського козачого війська генерала О. Каледіна після жовтневого перевороту заявив, що бере у свої руки всю повноту влади на території області. Для боротьби із заколотниками РНК направляє на Дон війська під командуванням В. Антонова-Овсієнка. Каледін почав стягувати з усіх фронтів козачі частини. ЦР погодилась пропускати їх через Україну, а Каледін — українські військові частини з Дону в Україну. Новий більшовицький верховний головнокомандуючий М. Криленко заборонив українським частинам Північного і Західного фронтів пересуватися на територію України і не дозволив об'єднати Південно-Західний та Румунський фронти в єдиний Український фронт. Назрівала відкрита війна між УНР і радянською Росією. Телеграма, надіслана за підписом В. Леніна і Л. Троцького, в категоричному тоні ставила ЦР перед альтернативою: підтримати боротьбу проти Каледіна і повернути зброю роззброєним частинам або ж, у разі невиконання цієї умови, опинитись у стані війни з революційною Росією.

Ультиматум РНК містив чотири вимоги до ЦР: 1.     відмовитися від дезорганізації фронту (йшлося про утворення Українського фронту); 2.     не пропускати з фронту через Україну козачі формування на Дон; 3.     припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійців в Україні; 4.     пропускати революційні (тобто більшовицькі) війська на Південний фронт. Згідно з ультиматумом на роздуми відводилося 48 годин, у випадку відхилення викладених вимог РНК оголошувала ЦР «в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і в Україні».

Тим часом у Харкові 11—12 грудня 1917 р. відбувся альтернативний з'їзд Рад. Він проголошує встановлення радянської влади в УНР, обирає Центральний виконавчий комітет (ЦВК) Рад України, головою якого став лівий український соціал-демократ Ю. Медведєв. ЦВК затвердив перший радянський уряд України — Народний секретаріат (НС), до складу якого увійшли С. Бакинський, Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергєєв (Артем), М. Скрипник та інші.

Незважаючи на те що в роботі з'їзду брали участь лише 200 делегатів, які представляли 89 Рад (усього в Україні їх нараховувалося понад 300), його рішення дуже швидко були

визнані правомочними радянською Росією та РНК. Для РНК поява «радянської УНР» не мала важливого юридичного значення.