
- •1. Механічний рух. Основна задача механіки
- •2. Квантові властивості світла.
- •1. Застосування першого закону термодинаміки до ізопроцесів
- •2. Коливальний рух.
- •1. Рівномірний прямолінійний рух.
- •2. Рівняння фотоефекту.
- •1. Прискорення. Рівноприскорений прямолінійний рух
- •2. Основні положення спеціальної теорії відносності
- •1. Необоротність теплових та інших процесів
- •2. Робота і потужність струму
- •1. Вільне падіння тіл
- •2. Електричне поле.
- •1. Причини руху. Інерціальна система відліку.
- •2. Квантові генератори
- •1. Другий і третій закон Ньютона
- •2. Електрорушійна сила. Закон Ома для повного кола
- •1. Властивості газів. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії
- •2. Вимушені коливання. Резонанс. Автоколивання
- •1. Рівномірний рух тіла по колу. Період і частота коливань
- •2. Дія магнітного кола на провідник зі струмом. Сила Ампера
- •1. Закон всесвітнього тяжіння.
- •2. Електроемність. Конденсатор.
- •1. Імпульс тіла.
- •2. Постійний електричний струм.
- •1. Явища змочування і капілярності в живій природі і техніці
- •2. Електропровідність напівпровідників
- •1. Особливості, будова ті властивості твердих тіл.
- •2. Рівняння фотоефекту.
- •1. Механічна енергія
- •2. Магнітне поле. Індукція магнітного поля
- •1. Енергія електричного поля
- •2. Поділ ядер урану. Ланцюгова реакція
- •1. Електричне поле. Його напруженість
- •2. Елементарні частинки та їх властивості
- •1. Прискорення. Рівноприскорений прямолінійний рух
- •2. Ядерна модель атома
- •1. Рух тіла під дією декількох сил
- •2. Сила Лоренца
- •1. Маса. Сили в природі
- •2. Поглинена доза випромінювання
- •1. Досліди Штерна. Броунівський рух
- •2. Спектральний аналіз
- •1. Явище електромагнітної індукції
- •1. Момент сили. Умова рівноваги тіла, що має вісь обертання
- •2. Склад ядра атома
- •1. Напівпровідниковий діод
- •2. Заломлення світла
- •1. Індуктивність
- •1. Світла, як електромагнітна хвиля. Інтерференція світла
- •2. Сучасні уявлення про простір і час
- •1.Дифракція світла
- •2. Швидкість світла у вакуумі
- •1. Утворення і поширення електромагнітних хвиль
- •2. Поляризація світла
1. Рівномірний прямолінійний рух.
Прямолінійним рівномірним рухом називають рух уздовж прямої", під час якого тіло за будь-які рівні інтервали часу здійснює однакові переміщення. Дуже важливими у визначеннях прямолінійного рівномірного руху є те, що рівність шляхів, або переміщень розглядається за будь-які рівні інтервали часу. Вимога рівності переміщень тіла за будь-які рівні інтервали часу є дуже жорсткою, тому на практиці рівномірні рухи бувають рідко. Проте на прикладі цього найпростішого виду руху можна дослідити більшість характеристик механічного руху і використати їх для вивчення складніших рухів. Значною мірою прямолінійним і рівномірним рухом можна вважати рух металевої кульки у воді, дощових крапель, парашутиста під куполом парашута, транспортних засобів на окремих ділянках шляху.
Порівнюючи
рух різних тіл, користуються такими
характеристиками, як повільно, швидко,
які є якісними і відносними. Щоб порівняти
різні рухи кількісно, треба порівняти,
наприклад, переміщення різних тіл за
одиницю часу. Якщо за і одиниць часу
здійснено переміщення з то це відношення
показує, яке переміщення здійснило тіло
за одиницю часу. Це відношення називають
швидкістю руху тіла і позначають малою
латинською літерою V:
Швидкість прямолінійного рівномірного
руху — це стала векторна величина, яка
характеризує переміщення тіла за одиницю
часу і визначається відношенням
переміщення тіла до інтервалу часу, за
який це переміщення відбулося. Знаючи
швидкість руху тіла V
можна визначити переміщення тіла за
будь-який час і:
Напрям швидкості рівномірного
прямолінійного руху показує напрям
руху тіла і збігається з напрямом
переміщення тіла.
(закон
додавання швидкостей)
2. Рівняння фотоефекту.
У 1887 році
Г. Герц спостерігав явище, яке згодом
стало поштовхом у розвитку квантових
уявлень про природу світла. це було
проявом явища фотоефекту — виходу
електронів з тіла в інше середовище або
вакуум під дією електромагнітного
випромінювання. Фотоефект
є результатом трьох послідовних процесів:
поглинання фотона, внаслідок чого
енергія одного електрона стає більшою
за середню; руху цього електрона до
поверхні тіла; виходу його за межі тіла
в інше середовище через поверхню поділу.
Коли на
негативно заряджену цинкову обкладку
Р падає ультрафіолетове світло, у колі
виникає струм, який фіксує гальванометр.
За допомогою потенціометра R напругу
на конденсаторі можна змінювати. Вивчивши
за допомогою такої установки залежність
сили струму від частоти хвилі світла,
його інтенсивності, інших характеристик
випромінювання, О. Г. Столєтов установив
три закони фотоефекту: 1) число електронів,
що вилітають із поверхні тіла під дією
електромагнітного випромінювання,
пропорційне його інтенсивності; 2) для
кожної речовини залежно від її температури
і стану поверхні існує мінімальна
частота світла VQ, за якої ще можливий
зовнішній фотоефект; 3) максимальна
кінетична енергія фотоелектронів
залежить від частоти опромінення і не
залежить від його інтенсивності. За
законом
збереження
енергії:
Це
співвідношення називають рівнянням
Ейнштейна для зовнішнього фотоефекту.
Білет № 4