3. Методи виведення людини зі стану песимізму

Американські психологи визначають стан щастя як та­кий, що включає такі параметри, як самоповага, оптимізм, екстравертизм (орієнтація на події, людей і предмети зовніш­нього світу), почуття особистого контролю. Інші дослідники говорять: "Люди з певними особистими метою і планами мають досить високі показники психологічного комфорту; коли ж немає життєвої перспективи, то це негативно позна­чається на психологічному стані людини"³⁰⁰.

Тобто однією з основних складових є переведення людини на власні рейки. Система впливу має розгорнути її так, щоб вона не займалася плачем, втечею від дійсності, а навпаки, пробувала сама вирішувати свої проблеми.

Соціологічні опитування в Україні виявили такі претензії до влади:

— незадоволена потреба в безпеці;

— нереалізована потреба в любові ("Влада не подобається людям тому, що байдужа до них, не вникає в їхні проблеми, не проявляє "материнських почуттів");

— нездатність влади задовольнити матеріальні потреби громадян.

Окремо зазначимо, що на другому місті виявилася саме "турбота", а не матеріальна задоволеність.

Вельми цікаво, що цей самий параметр ТУРБОТИ виявив­ся суттєвим у виграші Б. Клінтона на виборах 1992 року. За моральними якостями Буш оцінювався виборцями вище (51% за нього і лише 15% за Клінтона). За силою лідерства вони були майже рівні (31% за Буша, 36% за Клінтона). Однак саме фактор турботи, спрямованості на проблеми простої людини вивело на перше місце Клінтона (його оцінювали як більш "дбайливого" 53%, в той час як Буша — тільки 21%)³⁰².Тобто, якщо навіть у тому суспільстві, яке ми оцінили як оптимістичне, таке велике значення надається фактору "турботи", то що й казати про нашу ситуацію!

Особистий контроль над часом і своїми успіхами (неуспі­хами) робить людину щасливою: "П'ятнадцять відсотків аме­риканців, котрі відчувають, що їхнє життя перебуває під не­всипущим контролем, усі, як один, заявили психологу із Мічи­ганського університету, що вони задоволені собою і щасливі. Психолог з Йєльського університету Юдиф Родина зуміла примусити мешканців будинку для престарілих посилити контроль за станом навколишнього середовища і в дечому впливати в цьому плані на адміністрацію. Люди стали ак­тивніші, жвавіші, переключилися, хоча і не повністю, з внут­рішнього свого світу на зовнішній і відчули себе в більшій мірі щасливими"³⁰³.

Девід Бернс пропонує десять форм "зіпсованого" мислен­ня, що виштовхує нас у бік негативної оцінки ситуації³⁰⁴.

• мислення все — або нічого (це погляд на світ під кутом зору чорно-білих категорій, коли тимчасова не­вдача трактується як провал усього життя),

• понадгенералізація (коли окрема поразка трактується як безкінечна модель, посилена словами завжди і ніколи),

• ментальний фільтр (коли окрема негативна деталь заслоняє будь-який позитивний зво­ротний зв'язок),

• недооцінка позитиву (коли про позитивні події говориться, що вони не дуже важливі),

• стрибок до ви­сновків (негативна інтерпретація, коли немає фактів, що під­тримують такі висновки),

• гіперболізація (перебільшення важ­ливості проблем),

• емоційне міркування (негативні емоції пе­реносяться на реальний стан справ зразка "Я боюся літати. Небезпечно літати літаками"),

• "висловлювання повинності" (ситуація має бути такою, якою її хочуть чи сподіваються побачити),

• приклеювання ярликів (замість фрази "Я допус­тився помилки" говориться: "Я завжди програю"),

• персоналізація (прагнення відповідальності за подію, яка не повністю контрольована). Відповідно пропонується модель навчання більш щасливому варіанту поведінки.

Як бачимо, практично всі говорять про одне — про не­обхідність створення системи мети, максимальної і на цю хвилину. Створивши подібну систематику мети, людина по­чинає жити в рамках світу, який їй під силу. Досягаючи своєї мети, вона відчуває певну самовдоволеність. Психотерапевти також рекомендують викликати в собі ситуації, коли ви відчу­вали позитивні емоції, і пробувати немовби в іншому кон­тексті одержувати ті ж позитивні емоції. Вда­ло підібрана мета (в плані її досяжності) породжує цілий ряд позитивних емоцій. Тим більше, що суспільство сьогодні стало більш відкритим, більш соціально мобільним, тому палітра можливої мети сьогодні може бути значно більшою, ніж у минулому, коли була єдність шляху.