2. Роль фактора оптимізму/песимізму в історії

Оптимізм, що реалізується в різноманітних досягненнях і характеризується як енергійна, неконформістська поведінка з часткою ризику, простежується досить чітко в різні періо­ди стародавньої історії.

Аналізуючи президентські вибори за період з 1948 по 1984 р., американські дослідники виявили, що песимістичні розбалакування передбачають поразку кандидата в 9 із 10 випадків. Американський виборець віддає перевагу тому, хто виражає оптимізм, а не песимізм, а також не розмірковує про проблеми, оскільки все це в сумі демонструє вербальну безпо­радність кандидата²⁹⁴.

Усе це дало підстави висунути такі гіпотези:

1. Відчуття контролю за політичним життям приводить до позитивних наслідків для громадян, збільшує довіру до уряду. Відчуття політичного безсилля має результатом полі­тичну апатію і негативні способи її політичного відображення.

2. Відчуття контролю веде до того, що громадяни погоджу­ються з політичними висловлюваннями, які підкреслюють осо­бисту відповідальність, у той час як фаталізм таврує систему.

3. Акцент на негативних аспектах ситуації знижує ступінь довіри до виступаючого і вселяє в громадян безпорадність²⁹⁵.

Кристль де Ландтсхер у своєму дослідженні мови політи­ки пов'язала її з такими факторами, як рівень безробіття (1965—1981 рр.), ціни на зерно (1831—1914 рр.). У період кризи, на її думку, різко зростає роль метафоричної мови, тоб­то чим більше метафор у газеті, тим у більш складній ситуа­ції перебуває суспільство²⁹⁶. Непрямо ми можемо підтверди­ти це і використанням метафор у психотерапії, коли лікар користується ними, щоб знайти спільну мову для опису сво­го досвіду і досвіду пацієнта²⁹⁷. Суспільство, перебуваючи в кризі, немає чітких шляхів розвитку і робить спробу їх нама­цати, використовуючи метафоричну мову.

"Мильні опери" сьогодні є варіантами "соціальних фан­тазій", що вказують на світ бажань, вони допомагають скида­ти певну соціальну напруженість саме жінкам, як більш чут­ливим до реалій світу. У пізньому середньовіччі страх смерті, загробних мук, голоду, епідемій призвів до такого "скидан­ня" напруженості, як боротьба з відьмами. Тоді ж виникло переконання, що кількість бісів безкінечно велика. Люди легко впадали в паніку, постійними стали різні вибухи обу­рення. "Значна частина сільських і міських заколотів стано­вили спонтанну реакцію проти реальної чи удаваної загрози, спалах, який міг тривати тільки один день"²⁹⁸. Ми можемо приписати цьому почуттю страху і невпевненості таку саму жахаючу підтримку боротьбі зі шкідниками, яка була притаманна пе­ріоду репресій у радянський час, коли люди несамовито ап­лодували, вимагаючи смертної кари для ворогів народу. Та­ким чином, за подібною моделлю і відбувалося вивільнення накопиченої енергії страху.

Із усього сказаного видно, що песимізм як основна ідеологія масової свідомості призводить суспільство до непрацездатного стану, це швидше ситуація очікування, а не ситуація роботи. Коли ж в очікуванні перебуває більшість, криза тільки посилю­ється.