19

Тема 14: вирішення деяких соціальних проблем методами паблік рилейшнз

1. Роль фактора оптимізму/песимізму в сучасному світі

2. Роль фактора оптимізму/песимізму в історії

3. Методи виведення людини зі стану песимізму

4. Можливості подолання песимізму засобами телебачення

5. Міфічний рівень масової свідомості в аспекті оптимізму/песимізму

6. Чутки в структурі суспільної думки

7. ПР:KNOW-HOW

8. Масова людина: психологічні й комунікативні особливості

1. Роль фактора оптимізму/песимізму в сучасному світі

Оптимізм (песимізм) стає вирішальним фактором тільки в разі переваги одного над іншим, коли він стає нормою для більшості. При цьому культура оптимізму — принципово колективна, культура песимізму — ізоляціоніст­ська. Коли людина залишається наодинці зі своїми негараз­дами, не проявляє зацікавленості зовнішнім світом, бездіяль­на і неактивна, вона, відповідно, є і політичним песимістом і не вірить у можливе поліпшення ситуації в майбутньому. Радянський Союз у минулому своєму існуванні був виразно оптимістичною державою. Оптимізм був важливою складо­вою державної ідеології СРСР, що давало можливість актив­но рухатися вперед, не звертаючи уваги на деякі провали, оскільки оптимізм давав можливість трактувати їх як окре­мі недоліки, як виняток із правил.

Оптимізм є суттєвою рисою масової свідомості США, коли, наприклад, наявність посмішки є обов'язковим елементом візуальної комунікації кожного. До цього ж списку можна занести поняття "щасливий кінець" для кінофільму, зняття оголошень типу "немає виходу" в метро, щоб не акцентувати песимістичні настрої. Росія один час масово продукувала оптимістичні ролики як соціальну рекламу по ГРТ ("Збере­мо врожай", "Ми вас любимо", "Це моє місто" тощо), що прямо вказує на виникнення спроб управління масовою свідомістю саме в даному аспекті.

Дослідники вважають, що оптимізм "безумовно лежить в основі успіху як суспільства, так й індивіда. Природно, що саме Америка — країна, зрощена на шаленому оптимізмі переселенців і на "праві на щастя", записаному в її Консти­туції, всіляко підтримує цю тезу"²⁸³.

Австралія має в себе "містера Позитива" — Берта Уейєра, котрий читає лекції по всій країні, відкрив Центр релаксації, що приймає щорічно 40—50 тис. чоловік. Завдання цих лекцій такі: "показати і довести їм (людям), що вони не мають права применшувати свої осо­бисті можливості, що в їхній немалій владі управляти собою, своїм самопочуттям, думками, діями", а також таке: "не можна тільки й думати про труднощі й в усіх своїх життєвих нега­раздах звинувачувати лише когось іншого, від цього ви осо­бисто не станете ні здоровіші, ні багатші"²⁸⁵.

Дослідники зазначають, що виборча поведінка сьогодні виражається не в голосуванні "за", а в голосуванні "проти". Саме так зорієнтовані виборці в пострадянських країнах. Виборці з більшою готовністю називають партію, за яку вони ні в якому разі не стали б голосувати, ніж ту, яку вони хотіли б підтримати в першу чергу"²⁸⁶.

Відповідно ми маємо голосування проти владних струк­тур, проти істеблішменту різних рівнів. Тому навіть для захід­ного світу значущий такий висновок: "Успіх у країнах роз­винутої демократії на виборах, судячи з усього, посміхнеться тому, хто успішніше інших уміє "виробляти" мрії і заражати ними людей; тобто тим політичним діячам, котрі здатні по­казати, що еліксир оптимізму в них "у кишені"²⁸⁷.

Сьогоднішнє населення СНД перебуває в стані "прихованої паніки". 15—17% населення Росії перебуває в стані занепокоєності, тривоги, що є результатом невизначеності²⁸⁹. Професор Т. Дмитрієва заявляє: "Якщо і далі суспіль­ство буде перебувати в стані напруженості і невизначеності, то це і в подальшому буде позначатися таким само негатив­ним чином на психічному здоров'ї підлітків і дорослих"²⁹⁰. Жінки, які, очевидно, більше пов'язані зі світом реальних, а не ідеальних цінностей, почуваються ще гірше²⁹¹.

Фактор оптимізму вирішальним чином впливає як на життєву поведінку людини, на її поведінку під час виборів, так і на стан її психічної комфортності. При цьому водночас не можна відриватися від контексту.