9. Принципи консультативної роботи з батьками.

Консультації можуть бути ініційовані як батьками, так і псизологом. Проводяться за результатами дослідження або з проблемами дитини, які відомі психологу.

Психологу завчасно потрібно повідомити батькам про те, що дитина братиме участь у психологічному дослідженні.

Шкільний психолог не повинен консультувати з приводу особстісних конфліктів між батьками або іншими членами родини. Ці проблеми можуть розглядатися тільки у контексті їхнього безпосиреднього впливу на дитину. Треба довести батькам, що вони несуть пряму відповідальність за вплив своєї поведінки на розвиток та психічне здоровя дитини. Для допомоги у вирішенні проблем між батьками існують спеціальні сімейні консультації.

Консультування батьків. Консультування може бути організоване по-різному залежно від місцевих умов, рівня кваліфікації спеціаліста, його планів.

Мета консультування сімї – це максимальне сприяння батькам у вихованні дитини.

Психолог має налаштувати батьків на спільне з дитиною розвязання проблем особистого розвитку та співжиття.

Психологічний зміст консультування полягає у наданні допомоги батькам самостійно вирішувати проблеми спілкування з дітьми та накопичувати досвід вирішення подібних проблем.

Важливою психологічною умовою ефективності консультування є активація внутрішніх потенцій батьків, їхньої потреби у розумінні дитини, бажання допомогти собі, своїй, дитині у налагодженні оптимальних тільки для даної сімї стосунків притаманними їй засобами.

Умови консультування:

• консультації проводяться в окремому приміщенні у заздалегідь визначений зручний для обох сторін час. Потрібно проінформувати батьків щодо часу консультації. Це можуть бути оголошення у школі, на дверях кабінету психолога, повідомлення на батьківських зборах, через щоденники учнів, тощо;

• консультації проводяться індивідуально з дотриманням умов нерозгортання деталей та результатів опитування, а також авторства відповідей;

• у журналі поточної роботи чи у загальному журналі психолог має фіксувати прізвище батьків, імя, по батькові, прізвище, імя, по батькові дитини, її вік, клас, час проведення консультації, основний зміст бесіди, відомості про призначення нової зустрічі;

• у звітних матеріалах відображена загальна численність батьків, проблеми, що опрацьовувались.

Консультація частіше відбувається у формі індивідуальної бесіди. На її успішність впливає: позитивне ставлення батьків до діяльності психолога, форма запрошення до співбесіди (таке уявленя формується задовго до зустрічі з розповідей дітей, вчителів, інших батьків).

Консультативна бесіда умовно поділяється на три частини: початок бесіди (знайомство з батьками, спитати про успіхи дитини, про поведінку вдома; можна ознайомити з результатами тестування). Даний етап завершується встановленням «діагнозу» батьківсько-дитячих стосунків. Основна частина – власне надання консультації (застосовуються деякі способи активації уваги, мислення та мовного відгуку дорослих. Це різноманітні форми запитань (уточнюючі, рефлексивні: «Ви вважаєте краще так?», «Вам неприємно це чути, так чи не так»?, допоміжні (стосовно обставин життя, виховання, тощо), запитаннями на запитання (тестові запитання), прохання виконати певну дію.

Психолог відповідає на запитання батьків. Відповіді повинні бути змістовними коректними, стислими. У процесі бесіди потрібно привернути увагу співрозмовника до якихось не помічених раніше явищ, висловлювань, дій, результатів тестування. Іноді батьки приходять із дітьми (ми маємо змогу спостерігати за їхніми взаєминами). Консультативна бесіда повинна проходити без дитини.

На завершення бесіди застосовуються прийоми кращого запамятовування та розуміння (повторне, нагадування) основних положень, рекомендацій або висновків бесіди, короткі підсумкові аргументації, застереження, пропозиції, побажання.

Консультування проходитиме успішніше, коли психолог достименно знає наявний стан взаємин дорослих і дітей у сімї. Для цього використовуються різні опитування, анкети, інтервю.

Для розвязання проблем використовують більш активні методи роботи: різного роду тренінги, ділові ігри, вправи на спілкування з дітьми, спроби самостійного аналізу психолого-педагогічних ситуацій та міжособистісних конфліктів. Ця низка методів базується на тренуванні вмінь та нвичок спілкування. Вони непогано спрацьовують на психологічному ефекті групи протягом 5-10 сеансів.