11.Основні напрямки корекційної роботи психолога із агресивністю у дітей.

Гнів як страх і виконує функції адаптації. Не кожен прояв агресії є порушенням. Гнів – ситуативна реакція. Згідно Б.Споку нормальними явищами є: замахування дитини на маму за те, що..., дитини на дитину за іграшку і т.д. Агресивні прояви є адекватними і ситуативними, але вони можуть перерости у порушення в тому випадку, коли: постійна агресивна поведінка батьків, якимнаслідує дитина, заражаючись агресією (емоційна саморегуляція дитини грунтується на емоційній саморегуляції батьків); прояви нелюбові до дитини, формує у неї відчуття беззахисності; тривалі і часті фрустрації джерелом яких є батьки; приниження дитини зі сторони батьків.

Робота з батьками агресивних дітей:

• як правило важко працювати з батьками таких дітей, так як вони є фрустрованими особами і незадоволенні своїм життям (потрібно уникати будь-якого негативного впливу на самооцінку батьків);

• потрібно змінити установку батьків на дітей (вони вважають агресивну дитину невдячною, вони очікують, що діт будуть виправдовуватися у своїй поведінці, потрібно викликати жалість до дитини зі сторони батьків – розкривши, що агресивна дитина – це нещаслива дитина, пояснити батькам механізм прояву гніву, а також егресивності як емоційного порушення);

• активізувати спогади батьків про своє дитинство, про причини їх власних агресивних вчинків (це має розкрити особистісні комплекси, тоді потрібно проводити стабілізацію особистості кожного із батьків);

• зясувати ставлення батьків до дитини до народження і в перші місяці його життя (коли дитина небажана, то необхідно прийти до якогось рішення, чітко домовитись спільно з батьками наприклад, на те, що дитина небажана, її потрібно любити, турбуватись про неї).

Корекційна робота з агресивною дитиною:

• корекція агресивності у дитини повинна починатися із зясування її причин;

• викоистання корикційних методів залежить від характкру тих причин, які обумовлюють агресивну поведінку;

• вибір методу корекції відбувається з врахуванням конкретноговипадку та конкретної дитини.

Корекційні методи:

• ігнорування агресивної тенденції, не фіксування на ній уваги оточуючих

• включення агресивної дії в контекст гри і надання йому нового соціально бажаного емоційного наповненого змісту (чим забезпечується можливість розрядки агресивних тенденцій (ігри козаки-розбійники і т.д.));

• встановлення заборони на агресивні дії дитини (не дозволяти проявляти агресію);

• активне включення психолога в ігровій ситуації до розгортання агресивних дій, в основі яких лежить страх;

• психодрама (дрвільна актуалізація афекту – вирішення, зняття емоційного напруження).

12.Робота з тривожністю (срахами) дитини.

Страх як і інші неприємні переживання не є однозначно шкідлтвим для дитини. Будь-яка емоція виконує певну фуекцію і дає можливість дитині та дорослому орієнтуватися в оточуючому світі (страх зихищає від ризику, небезпеки, страх є нелбхідним для нормального функціонування психіки, діти викликають страхи, щоб вивільнити психіку енергію – мортідо, яка спрямована на руйнування та агресію.)

Дитячі страхи- це звичайне явище для дитячого розвитку. У кожному віці є свої страхи, які в умовах нормального розвитку зникають.

Потрібно розрізняти паталогічний страх, який вамагає корекції, від нормального вікового.

Розрізнябть паталогічний від нормального за критеріями: страх перешкоджає спілкуванню, розвитку особистості; призводить до соціальної дезадаптації; провокує аутизм, психологічні захворювання.

Страх може бути як самостійним порушенням так і результатом порешень. Корекційна робота по усуненню срахів дитини ведеться по декількох напрямках. Вибір корекційних заходів вибирається індивідіально.

Основні корекційні прийоми страхів:

• підвищення загального рівня емоційного переживання дитини (коли дитина постійно засмучена, то основне завдання – навчити дитину переживати позитивні емоції за допомогою ігор, це не специфічний метод корекції страхів, однак його можна використовувати при кожному порушенні емоційно-мотиваційної сфери);

• розігрування ситуації взаємодії з предметом страхів у грі (цей метод доцільний для корекції емоційних порушень, які зумовили порушення в особистісному розвитку дитини)

• емоційні переключення (часто причиною страхів є дорослий, який повинен їх ліквідувати)

• емоційний конфлікт (страх – це емоційне явище, здолати яке можна за допомогою більш сильного емоційного прояву, переживання);

• діяльнісна терапія (займати дитину протягом дня різними видами продуктивної діяльності);

• лялькотерапія (сюжет з улюбленим героєм, або іграшкою. У розповіді має бути початок, кульмінація і розвяска);

• інші прийоми (анатомування страху – розповісти дитині, що собою являє обєкт страху, з чого складається; маніпулювання предметом страху – штриховка, витирання і малювання)