10.Діагностика та корекція замкнутості у дитини.

Замкненість – порушення, яке проявляється у звуженні кола спілкування, зменшення можливостей емоційного контакту з оточуфчими. Причинами такого явищами такого явища є:

• тривалий стрес (розлучення батьків);

• недостатність емоційного спілкування (перебування в ізоляції);

• індивідуальні паталогічні особливості емоційної сфери (надмірна збудливість, інертність психічних процесів та ін.)

Потреба у спілкуванні у таких дітей відсутня, подавлюється, а замкненість виступає захистом від соціальних впливів. Ознаками замкнутості є: дитина виглядає похмурою, незадоволеною.

Замкнутість потрібно відрізняти від соромязливості, аутизму. Соромязливість є наслідком несформованої соціальної компитенції. Її корекція полягає в навчанні дитини навичкам спілкування, умінню сприймати та інтерпритувати поведінку інших. Такі форми корекції роботи застосовуються і в корекції замкненості, але на останніх етапах роботи.

На відміну від аутизму замкненість є не паталогічним проявом і тому здоланням цього порушення займаються психологи. Сутність корекційної роботи: дії спрямовані на розширення та становлення емоційних контактів з оточуючими. Для цього використовують соціальний звязок дитини з одним із батьків, а також актуалізують інтерес до предметів та ігрових дій.

Напрямки роботи із замкненою дитиною:

• ліквідація причин виникнення замкнутості

• відновлення потреби дитини у спілкуванні

• гармонізація ставлень дитини у сімї і групі ровесників (не тільки працювати із дитиною але із її близькими)

• навчання дитини навичкам спілкування та встановлення контакту.

Вимоги до роботи із замкненою дитиною:

1.На перших зустічах психолого повинен уникати прямих запитань, старатися уникати прямих поглядів, сильних тактильних впливів.

2.Дії психолога не повинні виходити за межі того, що робить дитина. Потрібно спостерігати, що робить дитина, чим зайнята і намагатися повторювати її дії.

3.Потрібно зясувати, які ігрові дії приносять задоволення дитині.

4.При наявності позитивного ефекту, можна урізноманітнити задоволення дитини, підсилити афеативними переживаннями.

5.На цьому етапі в батьків виникає уявлення про досягнутий успіх. Тому потрібно переконати батьків, що робота тільки починається. Форсування на цьому етапі часто приводить до небажаних наслідків.

6.Після закріплення у дитини потреби у контактах, коли дорослий виступає позитивним емоційним центром ситуації, коли дитина звртається до інших, можна починати ускладнювати форми контактів, пропонувати свої нові форми роботи, ігри.

7.Ускладнення форм контактів повинно проходити послідовно, опираючись на існуючий позитивний стереотип взаємодії, дитина засвоює не тільки нові моделі взаємодії, але й розширює структуру існуючих форм контактів.

8.Потрібно строго дозувати афективні контакти з дитиною, щоб не відбулося перенесення, коли навіть приємна ситуація стає для дитини дискомфортною.

9.Необхідно щоб при досягненні ефективного звязку з дитиною, вона залишалась ранима у контактах, оберігати від ситуацій конфлікту.

Робота з батьками по здоманню у дітей емоційних порушень: вислухати батьків, навіть тоді коли розповідь абсурдна; роботу необхідно проводити протягом всієї корекції; на кожному етапі робота з батьками має суттєві відмінності.

Як організувати поетапну роботу з батьками:

• після налагодження контакту з дитиною, потрібно допомогти батькам перейти до розуміння аутичної поведінки (потрібно пояснити батькам, що замкнутість не тільки у скритності, вона може бути у проявах негативізму, агресивність і т.д., тому що часто батьки не розрізняти ці явища і карають дитину за надмірну розкутість);

• паралельно потрібно проводити «компенсацію дезадаптації сімї» - що часто відбувається на початку роботи, так як сімя не дотримується рекомендацій прояву емоцій на дитину;

• на етапі «плато», уповільнюються позитивні зміни в корекційній роботі, тому потрібно провести заходи по реконсолідації сімї (у неповній сімї дорослі повинні замінити відсутнього члена сімї, у повній – робота з дитиною та оточуючими визначається тим, що дорослі повинні переглянути стилі взаємодії із дитиною);

• коли батьки психологічно підготовлені до побудови психокорекційних відносин з аутичною дитиною, тоді ознайомити їх з основними прийомами та методиками;

• на заключному етапі роботи потрібно проінструктурувати батьків відносно того, яка причина призвела до таких порушень і які факти можуть призвести до рецидивістів.